Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №694/2539/25 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/2539/25

провадження № 2/694/366/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судових засідань Литвин Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Бабенко Руслан Володимирович, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в порядку спадкування,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики (розпискою) від 01.05.2021 року в розмірі 10000 (десяти тисяч) доларів США та судовий збір.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.05.2025 року ОСОБА_2 власноруч склав та підписав боргову розписку, згідно з якою отримав у борг від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США.

У зазначеній розписці ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання повернути отримані кошти до 01.11.2021 року, однак у встановлений строк свої зобов`язання не виконав, грошові кошти позикодавцю ОСОБА_3 не повернув, чим порушив умови розписки та норми чинного цивільного законодавства України. Починаючи з 02.11.2021 року, ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх боргових зобов`язань. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті матері позивач ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23.12.2023 року державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки спадкодавця, які не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, до позивача ОСОБА_1 перейшло право вимоги боргу до ОСОБА_2 за вищевказаною розпискою. Позивач є належним кредитором і має повне право вимагати повернення боргу, який входить до складу спадкової маси. Незважаючи на неодноразові усні звернення та спроби врегулювати питання у досудовому порядку, ОСОБА_2 жодних дій щодо погашення боргу не вчинив, кошти не повернув, на звернення не реагує, чим продовжує порушувати права позивача як спадкоємця та кредитора. Також позивач зазначає, що перебіг строку позовної давності у даній справі не сплив, оскільки він був зупинений та продовжений на підставі спеціальних норм законодавства України у зв`язку з дією карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19, а також у зв`язку із запровадженням та триванням воєнного стану в Україні. У зв`язку з цим позов подано у межах строків, визначених чинним законодавством. З урахуванням викладеного, дії ОСОБА_2 свідчать про неправомірне ухилення від виконання грошового зобов`язання, що є підставою для судового стягнення боргу.

Ухвалою суду від 03.09.2025 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.12.2025 року від представника позивача (за довіреністю) Сідорова В.В. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.01.2026 року позовну заяву залишено без руху після відкритя провадження та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року вирішено продовжити розгляд цивільної справи в зв`язку з тим, що позивач своєчасно та в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви.

Призначено підготовче засідання на 03.02.2026 року.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.02.2026 року закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Бабенко Р.В. в судове засідання не з`явився. Звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідачу ОСОБА_2 за місцем реєстрації проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з судовою повісткою, які він не отримав в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про розгляд справи. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, місце і дату розгляду справи в суді, відзиву на позов, а також заяви про розгляд справи у його відсутності, не надав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку, про що постановляє відповідну ухвалу.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що 01.05.2021 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , власноруч склав та підписав боргову розписку, згідно з якою він отримав у борг від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США. Згідно з умовами написаної ОСОБА_2 розписки, останній взяв на себе безумовне зобов`язання повернути всю суму боргу в строк до 01.11.2021 року, однак, у встановлений розпискою термін відповідач ОСОБА_2 свого зобов`язання не виконав (а.с. 71).

Згідно з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

З копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 12.12.2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 165, в графі батьки зазначено: батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3 , що підтверджує факт родинних відносин позивача та позикодавця (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.12.2023 року, виданого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., у порядку заміщення Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Свідоцтво видане на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, сформований та виданий державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 (а.с.18).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Так виснував Верховний Суд у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 344/17277/20 (провадження № 61-12109св21), від 7 грудня 2022 року у справі № 565/12/19 (провадження № 61-4470св22) та від 19 грудня 2022 року у справі №754/10390/16 (провадження № 61-9032св22), від 20 березня 2023 року у справі № 724/569/20.

Верховний Суд у справі №712/2941/19 від 16.02.2022 року зазначив, що використані в тексті розписки словесні обороти «позичила кошти» та «зобов`язуюсь повернути дану суму»

вказують на те, що правовідносини, які склалися між сторонами щодо передачі грошових коштів, є позикою, а сама розписка є доказом не лише факту укладення договору позики, а й передачі грошової суми позичальнику.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, договір позики (боргова розписка) від 01.05.2021 року та надавши її належну оцінку, суд встановив, що укладений сторонами письмовий договір позики (боргова розписка) від 01.05.2025 року підтверджує не лише факт укладення такого договору, а й факт передачі позикодавцем позичальнику грошової суми в розмірі 10 000 доларів США.

ОСОБА_2 свої зобов`язання за вказаним договором (розпискою) не виконав, грошові кошти у визначений розпискою строк не повернув, про що свідчить наявність боргової розписки у відповідача.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі правонаступництва допускається заміна кредитора в зобов`язанні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Крім того, відповідно до частини 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Внаслідок спадкування після смерті кредитора ОСОБА_3 , правонаступником якої є позивач ОСОБА_1 , він набув право вимоги за зобов`язанням, що виникло та існувало на час смерті у спадкодавця.

Отже, право вимоги з повернення боргу по Договору позики (борговою розпискою) від 01.05.2021 року в сумі 10000 доларів США перейшло до позивача ОСОБА_1 .

Оскільки позивач надав до суду докази існування договору позики (боргової розписки) між його покійною матір`ю ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику, що

передбачено ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України

Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться у постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц та у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16.

Так, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути заборгованість за договором позики (борговою розпискою) в порядку спадкування, грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 4137 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 274-279, 280, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики (борговою розпискою) від 01.05.2021 року в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4137 (чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 90 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Звенигородським районним судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Т.М. Кравченко