Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №694/15/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/15/26

провадження № 2-о/694/28/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці - адвоката Семенюк О.Г. (в режимі відео конференції),

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , поданою нею в інтересах ОСОБА_1 , заінересованті особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

в с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання у зоні бойових дій у населеному пункті Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України, проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу з 01 травня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви представник зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 працювали разом на приватному підприємстві «Торговий Дім ПОЛЯКОВ», де познайомились влітку 2018 року на корпоративні та почали зутрічатись. З початку 2019 року відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули постійного характеру, а в березні 2019 року ОСОБА_4 запропонував розпочати спільне проживання як одна сім`я. З 01 травня 2019 року ОСОБА_1 переїхала проживати до ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належить на праві приватної власності батькові ОСОБА_4 - ОСОБА_2 . Водночас сам ОСОБА_2 фактично проживав за адресою реєстрації свого сина: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим квартира на бульварі Шевченка використовувалася ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як постійне місце проживання. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не лише проживали за однією адресою, а й фактично створили сім`ю, спільно організовували повсякденне життя, вели спільне домогосподарство, узгоджували побутові питання та забезпечували потреби спільного проживання. У них був сформований спільний бюджет, у межах якого узгоджувалися витрати та розподілялося фінансове навантаження з урахуванням потреб домогосподарства. Дороговартісні покупки для дому здійснювалися за спільні кошти та з урахуванням інтересів обох сторін. Поточні витрати на продукти харчування, побутову хімію, засоби гігієни та інші повсякденні потреби здебільшого брала на себе заявниця. Водночас ОСОБА_4 забезпечував оплату комунальних послуг, пов`язаних з утриманням житла. Такий розподіл витрат був сталим, узгодженим і відповідав звичайній моделі сімейного бюджету. Сторони проживали як подружжя та виконували взаємні права й обов`язки, притаманні сімейним відносинам, незалежно від відсутності формальної державної реєстрації шлюбу. Паралельно зі спільним побутом вони послідовно вкладали кошти та зусилля в облаштування квартири з метою створення комфортних умов для тривалого проживання. Заявниця уклала заявку-угоду № 30942 з компанією «Вікна Експрес» на виготовлення та встановлення металопластикових вікон у

квартирі за адресою їх спільного проживання. Також ними було придбано кондиціонер у магазині «Комфі» з доставкою та встановленням у зазначеній квартирі. У період спільного проживання було придбано й іншу побутову техніку, зокрема фен, пилосос, електричний гриль та інші предмети, які використовувалися для задоволення спільних побутових потреб і не мали індивідуального характеру користування.

Навесні 2025 року сторони, продовжуючи спільне облаштування житла, планували подальше проведення ремонтних робіт у квартирі, в якій проживали разом. Однак 18 червня 2025 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Після мобілізації ОСОБА_4 заявниця залишилася проживати у квартирі, де вони мешкали разом упродовж тривалого часу, продовжує користуватися цим житлом як своїм постійним місцем проживання та фактично підтримує той побутовий уклад, який був сформований у період їхнього спільного сімейного життя. Факт проживання однією сім`єю та ведення спільного побуту, наявності єдиного бюджету, здійснення спільних витрат в інтересах сім`ї можуть підтвердити свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання загинув у зоні бойових дій у населеному пункті Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України.

Загибель ОСОБА_4 стала для заявниці глибоким особистим потрясінням і непоправною втратою. Вона втратила не просто близьку людину, а свого коханого чоловіка, з яким протягом тривалого часу будувала спільне життя, ділила щоденний побут, радощі та труднощі, підтримувала у складні моменти та разом із яким мала спільні плани на майбутнє.

У зв`язку з відсутністю офіційно зареєстрованих шлюбних відносин реалізація прав заявниці як члена сім`ї загиблого Захисника України є неможливою без встановлення відповідного юридичного факту в судовому порядку. Саме тому заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що є необхідним для набуття статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та отримання соціальних гарантій, пільг, одноразових і щомісячних виплат, передбачених чинним законодавством України.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року відкрите провадження у справі та призначений судовий розгляд в порядку окремого провадження.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Семенюк О.Г. підтримали заяву та просили її задовольнити. ОСОБА_1 пояснила, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 з 01 травня 2019 року до дня його смерті. На даний час вона продовжує проживати в квартирі, яка належить батьку ОСОБА_4 та підтримує з ним добрі стосунки. Встановлення факту їй необхідне для отримання виплат, пільга та гарантій, що передбачені законодавством для сімей загиблих військовослужбовців.

Заінтересована особа ОСОБА_2 підтримав подану заяву та просив її задовольнити. Пояснив, що він є його батьком загиблого ОСОБА_4 . Його дружина та мати ОСОБА_4 загинула в автокатастрофі в 2008 році. ОСОБА_4 дійсно з травня 2019 року став проживати однією сім`єю із ОСОБА_1 в квартирі, що належить йому на праві власності. Вони вели спільне господарство, придбавали різну побутову техніку, разом робили ремонт в квартирі, підтримували один одного, як чоловік та дружина. ОСОБА_1 і на даний час проживає в квартирі, в якій вони жили із ОСОБА_4 . Після смерті сина він склав заповіт, в якому заповів ОСОБА_1 свою квартиру, оскільки на даний час вона є його найближчою людиною.

Представник заінтересованої особи Міністерство оборони України в судове засідання не з`явився. Звернулись до суду із заявою, в якій просять відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 в повному обсязі. Вказують на те, що ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання з ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства та наявності відносин, притаманних подружжю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про вставлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім`ю, але статусу подружжя не набувають.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Враховуючи зазначені норми процесуального права, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити юридичний факт, а саме факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. Встановлення даного факту необхідне заявниці для набуття статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та відповідно, забезпечення реалізації нею своїх прав, зокрема, отримання передбачених законодавством виплат, пільг та соціальних гарантій.

З наданих ОСОБА_1 доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу судом встановлено наступні фактичні обставини.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 22.06.1991 року зроблено відповідний актовий запис за № 960. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.06.1991 року, виданого Придніпровським райвідділом ЗАГС області, батьками ОСОБА_4 вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.19).

Згідно з копією витягу з реєстру Черкаської територіальної громади ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 17.10.1997 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20).

З копії трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що він також працював на приватному підприємстві «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» в період з 29.06.2016 року по 31.03.2017 року, з 14.11.2017 року по 15.11.2019 року та з 08.12.2021 року по 30.04.2025 року (а.с. 21-22).

Заявниця ОСОБА_1 також перебувала у трудових відносинах із приватним підприємством «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» з 08.02.2017 року та 29.08.2025 року була звільнена за згодою сторін, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.14-16).

Відповідно до декларації № 0001-9914-А6А0 від 01.03.2023 року КНП «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_1 уклала декларацію з лікарем ОСОБА_9 , при цьому фактична адреса проживання пацієнта зазначена: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно до декларації № 0001-Р7КА-ТЕ00 від 22.10.2018 року КНЗ «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_4 уклав декларацію з лікарем ОСОБА_10 , при цьому фактична адреса проживання пацієнта зазначена: АДРЕСА_1 (а.с.23).

З акта опитування сусідів від 19.12.2025 року № 2605, складеного головним спеціалістом І. Гончаренко та заступником директора департаменту - начальником управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики К. Бінусовою, вбачається, що з 01.05.2019 року по 18.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . З 18.06.2025 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України (а.с.33-34).

З наданої копії військового квитка серії НОМЕР_2 вбачається, що 18.06.2025 року ОСОБА_4 був призваний до Збройних Сил України на підставі Закону України «Про загальну мобілізацію» (а.с.24-29).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 2323 від 30.10.2025 року, виданого Новокодацьким відділенням Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», встановлено, що ОСОБА_4 , 1991 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України, Дніпропетровської області, Синельниківського району, у зоні військових (бойових) дій (а.с.30-31).

Фак смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а також актовим записом про смерть № 3313 від 04.11.2025 року, що внесений до державного реєстру актів цивільного стану.

На підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_4 та проведення ремонтних робіт у квартирі ОСОБА_1 надала суду заявку-угоду №30942 від 23.08.2022

року, яку вона уклала з компанією «Вікна Експрес» на виготовлення та встановлення метало пластикових вікон у квартирі за адресою:АДРЕСА_1 . Загальна вартість робіт склала 13700 грн. (а.с.35,37).

Також заявниця ОСОБА_1 надала суду, як доказ придбання в магазині «Комфі» кондиціонера: квитанцію про оплату товару, заявку на встановлення кондиціонера за адресою: АДРЕСА_1 , товарно-транспортну накладну, заявку на доставку та замовлення-наряд (а.с. 38-42).

В наданих суду документах замовником зазначено ОСОБА_2 , однак суд визнає вказані документи належними та допустимими доказами встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив той факт, що він займався встановленням кондиціонера в квартирі на прохання сина та невістки, які на той час були зайняті по роботі.

Судом також досліджено надані ОСОБА_1 квитанції про придбання побутової техніки, зокрема пилососа, фена та електричного гриля-барбекю та квитанції про поповнення нею мобільного рахунку та переказ коштів ОСОБА_4 (а.с.43-50).

З наданих копій скріншотів особистого листування між заявницею та ОСОБА_4 , а також їхніх спільних фото за 2019-2025 роки вбачається, що вони спілкувались на побутові теми в період спільного проживання та проводили час з друзями та родичами (а.с.51-69).

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є рідною сестрою заявниці, свідок ОСОБА_5 , яка є кумою заявниці, та свідок ОСОБА_11 , який був близьким другом ОСОБА_4 , підтвердили той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали як сім`я з травня 2019 року до дня смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом купували необхідні для життя речі та побутову техніку, робили ремонт та планували подальше спільне життя. Проживали постійно в м. Черкаси в квартирі, яка належить батькові ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з вимогами ст. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного поживання однією сім`єю; спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3,74 СК України), а для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Оцінивши надані ОСОБА_1 докази окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні доведено той факт, що заявниця

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали з 01 травня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

Подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу є обґрунтованою, спрямованою на захист прав заявниці, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, та іншого способу захисту прав заявниці законом не передбачено, а тому заява підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 293-294, 315, 316, 319, 353, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу, в період часу з 01 травня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.05.2026 року.

Суддя Т.М. Кравченко