Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №370/1172/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, смт Макарів, Бучанський район, Київська область,08001,

тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2026 р. Справа № 370/1172/26

Провадження № 1-кп/370/39/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді

ОСОБА_1 , у приміщенні суду в селищі Макарові Київської області у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, розглянувши обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні № 12026116210000032 від 26 березня 2026 року, згідно з яким, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Семидуби Дубенського району Рівненської області, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 04 серпня 2021 року вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 02 травня 2022 року вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за частиною другою статті 185, частиною третьою статті 246, частинами першою, другою

статті 360 Кримінального кодексу України до остаточного покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Сарненський районний суд Рівненської області ухвалою від 31 січня

2025 року звільнив від подальшого відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 2 дні,

обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, визначеного частиною першою статті 337 Кримінального кодексу України

у с т а н о в и в:

Відповідно до статті 65 Конституції України, статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі – Закон), військовий облік усіх призовників і військовозобов`язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Згідно із статтею 34 Закону, персонально-якісний облік військовозобов`язаних передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (пункт 16 Порядку).

Відповідно до пункту 16 Порядку, персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово - облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із підпунктом 7 пункту 1 Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України).

Так, ОСОБА_2 , який є військовозобов`язаним, 02 квітня 2025 року змінив своє місце проживання, не повідомивши про це в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного територіального центру комплектування, а також не прибув до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік

Крім цього, 10 березня 2026 року, близько 16 години 00 хвилин, військовозобов`язаний ОСОБА_2 , знаходився поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , отримав під особистий підпис попередження про виконання вимог військового обліку начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та повістку про необхідність прибуття 11 березня 2026 року об 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою уточнення своїх персональних даних (повідомлення про зміну місця проживання) та взяття на військовий облік.

Однак, військовозобов`язаний ОСОБА_2 після попередження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , всупереч вимогам статті 65 Конституції України, статтям 1, 10 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з прямим умислом, з метою ухилення від військового обліку, з мотивів байдужості до виконання військового обов`язку у період дії воєнного стану, на особливий період, без поважних причин, не прибув у визначений час 11 березня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх персональних даних (повідомлення про зміну місця проживання) та взяття на військовий облік.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються за частиною першою

статті 337 Кримінального кодексу України, як ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За приписами статті 12 Кримінального кодексу України ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Прокурор Макарівського відділу Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до суду з обвинувальним актом, із клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні, у порядку, визначеному частиною першою статті 302 Кримінального процесуального кодексу України.

Приписами частин другої, третьої статті 381 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Обвинувачений ОСОБА_2 надав письмову заяву, складену у присутності захисника, адвоката ОСОБА_4 щодо беззаперечного визнання своєї вини, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 Кримінального процесуального кодексу України та згодою з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку.

Тож суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування беззаперечно визнав свою вину, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Зазначена позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, свідчить про наявність підстав для розгляду цього обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження відповідно до частини другої статті 381 Кримінального процесуального кодексу України.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченим винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 337 Кримінального кодексу України, як ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд керується статтями 65-67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення особою нових кримінальних правопорушень.

Вчинення особою кримінального правопорушення, визначеного частиною першою статті 337 Кримінального кодексу Україникарається штрафом від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

ОСОБА_2 раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, згідно із інформацією Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстрований, скарг чи компрометуючих матеріалів стосовно ОСОБА_2 до селищної ради не надходило.

Обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України та обставин, що обтяжують покарання, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, суд не встановив.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції частини першої статті 337 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки, на думку суду таке покарання буде достатнім для виправлення й перевиховання обвинуваченого та зможе запобігти вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.

Крім того, встановлено, що після засудження ОСОБА_2 02 травня 2022 року вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за частиною другою статті 185, частиною третьою статті 246, частинами першою, другою статті 360 Кримінального кодексу України до остаточного покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Сарненський районний суд Рівненської області ухвалою від 31 січня 2025 року звільнений від подальшого відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 2 дні, але до повного відбуття покарання, ОСОБА_2 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 337 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 Кримінального кодексу України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 71 Кримінального кодексу України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до пункту 25 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального правопорушення» за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. Суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на статті 71 Кримінального кодексу України.

Згідно із абзацом 3 пункту 26 вказаної постанови, невідбутою частиною покарання треба вважати невідбуту частину будь-якого основного покарання.

Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 25 постанови за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

На підставі статті 71, підпункту «1» пункту 1 частини першої статті 72 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 травня 2025 року та призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців 2 днів позбавлення волі та штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень, яке відповідно до положень частини третьої статті 72 Кримінального кодексу України виконувати самостійно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити згідно із статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 302, 368, 369, 373, 374, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Визнати винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального проступку, визначеного частиною першою статті 337 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень.

На підставі частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України, з врахуванням вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 травня 2025 року призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці 2 дні та штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень, яке відповідно до положень частини третьої статті 72 Кримінального кодексу України виконувати самостійно.

Строк покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речовий доказ: диск формату DVD-R з надписом «10.03.2026 ОСОБА_2 – ОСОБА_5 » – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених частиною першою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 і 382 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1