Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №367/12675/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/12675/25

Провадження по справі № 1-кп/367/478/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_6 ,

потерпіла ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024111420000468 від 16.12.2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гостомель, Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що 15.12.2024 близько 21 год 00 хв, але не пізніше 21 год 45 хв, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на території паркової зони неподалік магазину «Фора», розташованого по вул. Курортна, 60-А в смт. Ворзель Бучанського району Київської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, помітив місцевого мешканця ОСОБА_8 , який проходив повз нього, та маючи прямий умисел, направлений на заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров`я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, покликав останнього для розмови, після чого ОСОБА_4 перебуваючи в положенні стоячи обличчям до потерпілого ОСОБА_8 , який також перебував в положенні стоячи обличчям до неповнолітнього, наніс долонею своєї правої руки один удар в обличчя ОСОБА_8 від якого він впав на землю, а ОСОБА_4 наніс потерпілому ще один удар в обличчя кулаком своєї правої руки.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 перебуваючи у тому ж місці, у той же час, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, не зупиняючись на вчиненому, підійшов до потерпілого в той момент, як він: намагався піднятися з землі, та наніс ОСОБА_8 декілька ударів по голові та животу взутою ногою, одночасно з цим ОСОБА_4 наніс чисельні удари кулаками обох рук по голові, тулубу та животу потерпілого, при цьому ОСОБА_4 припинив побиття ОСОБА_8 після зауваження зі сторони своїх товаришів.

В подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , помітивши, що потерпілий піднявся з землі та самостійно пішов вглиб парку, наздогнав ОСОБА_8 , збив його з ніг від чого потерпілий впав на землю і перебував в положенні лежачі на спині на землі, продовжив наносити йому декілька ударів долонею правої руки по обличчю потерпілого та декілька ударів зверху взутою ногою в область живота ОСОБА_8 , при цьому ОСОБА_4 припинив побиття ОСОБА_8 тільки після зауваження зі сторони своїх товаришів, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота у вигляді синців від рівня 9-го ребра справа до крила клубової кістки справа (відстань від підошв 103 см), на передній черевній стінці (вправо від пупка) та по правій бічній поверхні живота (до переднє-пахової лінії), розриву кореня та брижі поперечно-ободової кишки справа, розривів обох часток печінки по вісцелярній поверхні вздовж серповидної зв`язки, яка ускладнилася розвитком масивної внутрішньочеревної кровотечі (загальним об`ємом до 1500 мл), яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебуває у прямому причинному зв`язку з настання смерті ОСОБА_8 .

Таким чином, неповнолітні й ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений неповнолітній ОСОБА_4 , свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України визнав в повному обсязі і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. В теперішній час щиро кається у скоєному, просив суд суворо не карати, дати йому шанс на виправлення. Вибачався за скоєне. Просив врахувати, що дуже шкодує про свій вчинок, у нього не було наміру позбавити життя ОСОБА_8 . Також зазначив, що він просив і просить вибачення у потерпілої, має намір їй допомагати чим зможе, уже частково компенсував потерпілій моральну шкоду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала обвинувачення, викладене стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 в обвинувальному акті, просила визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та застосувати вимоги ст. 69 КК України призначити обвинуваченому покарання у виді п`яти років позбавлення волі, з можливістю застосування положень ст. 104 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки, враховуючи щире каяття обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім та часткове відшкодування потерпілій завданої моральної шкоди, пов`язаної зі смертю сина. Також покласти обов`язки передбачені ст. 76 КК України та укладеною угодою щодо проходження відповідних програм та індивідуальних занять. Вирішити питання щодо речових доказів згідно норм чинного законодавства.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що прийняла вибачення обвинуваченого та не має ніяких претензій до ОСОБА_4 . При можливості просила б суд зняти з нього обвинувачення, щоб не ламати йому життя, на суворій мірі покарання не наполягає.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні просила суд не позбавляти волі обвинуваченого.

Захисник в судовому засіданні зазначив, що його підзахисний позитивно характеризується, є студентом коледжу мав бажання допомагати людям, оскільки навчається за спеціальністю правоохоронна діяльність. Є порядним та привітним, приходить на допомогу товаришам, в 2023 році виніс дідуся з палаючої квартири, за що отримав подяку відповідних органів. ОСОБА_4 звичайний підліток, який потрапив в неприємну ситуацію. Але своїми діями після вчиненого, він показав що став на шлях виправлення, добровільно взяв участь в пілотному проекті та в подальшому проходить тренінги та заняття, які йому були рекомендовані в межах розвитково-корекційної програми «Зміна прокримінального мислення», частково відшкодував моральну шкоду потерпілій. В ОСОБА_4 був відсутній умисел на позбавлення життя. Вважає, що ОСОБА_4 може виправитися без ізоляції його від суспільства. Щодо покладання обов`язків на обвинуваченого покладається на розсуд суду.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_4 показання, якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що провина обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення викладеного у даному вироку суду доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він своїми умисними діями завдав умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його вік, його спосіб життя, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього, ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого неповнолітнім ОСОБА_4 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадії злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, його вік, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього, зокрема: обвинувачений є неповнолітнім, який раніше не судимий, зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 26 квітня 2016 року Виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради міста Ірпеня Київської області підтверджено факт смерті ОСОБА_9 (матері обвинуваченого ОСОБА_4 ) 26 квітня 2016 року; рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2023 року позбавлено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено ОСОБА_6 , опікуном онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (законної сили рішення набрало 11.09.2023 року).

Також, суд враховує, що обвинувачений неповнолітній ОСОБА_4 має постійне місце проживання, навчається в Ірпінському фаховому коледжі економіки та права на денному відділенні коледжу за спеціальністю «Правоохоронна діяльність», з місця навчання характеризується позитивно: навчається переважно на задовільно, зарекомендував себе як уважний студент, спостережливий та тактовний, за характером привітний, веселий, розсудливий, активний, завжди приходить на допомогу товариша; протягом 2021- 2023 років брав участь у змаганнях з бойового мистецтва «рукопашний бій», про що свідчать дипломи про нагородження, від Головного управління ДСНС України у Київській області отримав подяку за врятоване життя.

Обвинувачений неповнолітній ОСОБА_4 за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався. Згідно даних висновку судово-психіатричного експерта № 1355 від 25.09.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 психологічний аналіз матеріалів кримінального провадження та результатів проведеного дослідження дозволяє визначити, що рівень розвитку інтелектуально-мнестичної сфери відповідає віковим стандартам. У характерологічній сфері: аналіз рис особистості за результатами проведеного обстеження дозволяє визначити наступні характерологічні особливості: активність, екстравертованість, доброзичливість в контактах, емоційна виразність, синтонність, деяка поверхневість емоційних переживань, дещо поверхневе відношення до життєвих проблем та перспектив, а також поверхневе відношення до учбової діяльності. Будь-які індивідуально-психологічні особливості, які мають у підекспертного яскраво виражений характер, не притаманні. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, на будь-який психічний розлад не страждав. ОСОБА_4 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на теперішній час будь-яким психічним розладом не страждає. ОСОБА_4 на теперішній час за своїм психічним станом здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 не потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру.

Також, суд враховує, що обвинувачений неповнолітній ОСОБА_4 добровільно пройшов «Програму відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними, обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення» відповідно до порядку реалізації пілотного проекту даної програми, затвердженого, наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішній справ України, Офісу Генерального прокурора від 22 липня 2024 року № 2176/5/501/176 в результаті якої укладено угоду між ОСОБА_7 (потерпілої) та ОСОБА_4 (обвинуваченим) за участю медіатора ОСОБА_11 та законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 , за умовами якої неповнолітній зобов`язується у строк до 20 жовтня 2030 року вжити заходів щодо повного відшкодування завданої шкоди, у порядку визначеному цією угодою: сума майнової компенсації завданих збитків на користь потерпілої становить 165000,00грн.; в угоді погодили графік здійснення сплати грошових коштів; угодою встановлено проходження обвинуваченим ОСОБА_4 тренінгових програм: «Зміна прокримінального мислення», «Корисне дозвілля», «Освіта, навчання, працевлаштування».

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин.

Наведені обставини у їх сукупності, на думку суду, пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Також, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість – це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Вищенаведені та встановлені судом дані свідчать про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст. 69 КК України, суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи кілька обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, наявність обтяжуючої обставини: вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та наявність кількох пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, часткове відшкодування моральної компенсації потерпілій, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, та те, що під час проведення досудового розслідування, судового розгляду відсутні будь-які відомості, які б свідчили про ухилення обвинуваченого від органів досудового розслідування або суду, вибачення перед потерпілою та відсутність у потерпілої претензій до обвинуваченого, що свідчить на його намагання відвернути негативні наслідки вчиненого ним злочину, що дає підстави для застосування ст. 69 КК України із призначенням основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст.121 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі.

Також суд враховує факт вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою особою, позитивні характеристики неповнолітнього ОСОБА_4 з місця його навчаннята вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин . Суд бере до уваги, той факт, що обвинувачений активно бере участь у заняттях в межах розвитково-корекційних програм «Зміна про кримінального мислення», «Освіта, навчання та працевлаштування», «Корисне дозвілля», добровільно пройшов Програму відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення обставин, в результаті, якої укладено угоду з потерпілою.

Крім того, суд враховує, що дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням прийнятого рішення в процесуальному документі суду, тощо.

Враховуючи поведінку обвинуваченого, який свою вину визнав, жалкував про вчинене, засуджував свої дії, в період досудового розслідування та судового розгляду перебував під цілодобовим домашнім арештом в період з 30.08.2025 року по теперішній час, частково компенсував спричинену кримінальним правопорушенням моральну шкоду, добровільно проходить тренінги та програми щодо зміни кримінального мислення та просив надати можливість виправитись без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства та мати можливість закінчити навчання, суд вважає, що зазначені обставини в їх сукупності, свідчать про усвідомлення протизаконності вчинених ним злочинних дій.

Положеннями частини 1 статті 75 КК України визначено - якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до статті 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов`язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Згідно статті 75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до арешту або позбавлення волі (ч.2 ст.104 КК України). При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК України, а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК України як на підстави для прийняття такого рішення. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч.3 ст.75 КК України) , а неповнолітньому - від одного до двох років (ч.3 ст.104 КК України). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.75 КК України.

З урахуванням вищевикладених встановлених судом обставин в їх сукупності, та з огляду на те, що обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) відповідно до практики ЄСПЛ та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби , застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2025 року, в подальшому продовжений до 18 травня 2026 року - залишити до набрання вироком законної сили.

Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно накладений ухвалами слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 23 грудня 2024року по справі № 367/13242/24.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, станом на 11.05.2026 року, судовий розгляд даного кримінального провадження завершений, тому потреби у подальшому обмеженні прав власників майна немає необхідності.

Таким чином, суд, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, вважає за можливе скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 23 грудня 2024року по справі № 367/13242/24 на вилучене майно.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню слід покласти на обвинуваченого. Разом із тим, будь-яких відомостей про процесуальні витрати за проведення Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судових транспортно-товарознавчих експертиз під час досудового розслідування; № СЕ-19/111-25/24618-БД від 13.05.2025 року; № СЕ-19/111-25/24617-БД від 15.05.2025року; № СЕ-19/111-25/24614-БД від 15.05.2025 року; № СЕ-19/111-25/24598-БД від 21.05.2025 року; № СЕ-19/111-25/24597-БД від 09.09.2025року; № СЕ-19/111-25/24616-БД від 09.09.2025 року; № СЕ-19/111-25/24599-БД від 09.09.2025 року, - в загальному розмірі 35 027,82 грн. суду прокурором не надані, тому суд позбавлений можливості вирішити питання процесуальних витрат по даному кримінальному у відповідності до КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 368, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 394 КПК, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гостомель, Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75, 104 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов`язки на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби , застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2025 року, в подальшому продовжений до 18 травня 2026 року - залишити до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 23 грудня 2024 року по справі № 367/13242/24 провадження № 1-кс/367/1694/2024 на вилучене майно, а саме: мобільний телефон «iPhone SE» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2; НОМЕР_3 з сім-карткою НОМЕР_4 ; лазерний CD-R диск з матеріалами графічних зображень, аудіо-повідомлень та текстових повідомлень з мобільного телефону ОСОБА_12 «iPhone SE»; штани трикотажні зеленого кольору з плямами бурого кольору.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 23 грудня 2024 року по справі № 367/13242/24 провадження № 1-кс/367/1693/2024 на вилучене майно, а саме: куртку світлого кольору з капюшоном з плямами бурого кольору; кросівки чорного кольору «Kinetik». Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 23 грудня 2024 року по справі № 367/13242/24 провадження № 1-кс/367/1695/2024 на вилучене майно, а саме: спортивні штани чорного кольору з написом «Адідас» та брендовим логотипом, з лампасами білого та блакитного кольору, з кнопками по зовнішньому шву штанини, з плямами бурого кольору; черевики жовто-коричневого кольору «Trekking Moda Milano» з плямами бурого кольору; куртку чорного кольору з білим хаотичним візерунком бренду «Yuki»; мобільний телефон марки «Росо» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_6 з сім-карткою НОМЕР_7 .

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Речові докази: 3 (три) паперових конверти НПУ в яких знаходяться змиви РБК, CD-R диск з аудіофайлами, які були перекопійовані в ході огляду 17.12.2024 з мобільного телефону «Iphone SЕ» ОСОБА_13 , 2003 р.н., документи, а саме: 2 карти виклику швидкої медичної допомоги за 15.12.2024; картку виїзду швидкої медичної допомоги за 15.12.2024 за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Ворзель, вул. Курортна, які стосуються надання медичної допомоги ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та два аудіозаписи викликів на одному DVD-R диску - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12024111420000468 від 16.12.2024.

Речові докази: мобільний телефон «Iphone SЕ» з сім-карткою НОМЕР_4 ; штани - повернути власнику ОСОБА_13 , 2003 року народження.

Речові докази: куртку світлого кольору з капюшоном з плямами бурого кольору; кросівки чорного кольору «Kinetik»; спортивні штани «Адідас» чорного кольору з лампасами білого з блакитного кольору з плямами бурого кольору; черевики рудого кольору «Trelcking Moda Milano» з плямами бурого кольору; куртку «Yuki»; мобільний телефон «Росо» ІМЕЙ 1: НОМЕР_5 ; ІМЕЙ 2: НОМЕР_6 з сім-карткою НОМЕР_7 - повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Ірпінського міського суду Київської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1