Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №535/1018/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/1018/23 Номер провадження 22-ц/814/1344/26Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О. І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря Дороженка Р.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Аккордбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2023 року ПАТ «КБ «Акордбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з них солідарно суму заборгованості за кредитним договором № CIK-181220/096-00 від 18.12.2020 року у розмірі 111020,26 грн. станом на 19.06.2023р. та складається із : простроченої суми заборгованості по кредиту - 30 810,42 грн., простроченої суми заборгованості по процентам - 15 128,84 грн., простроченої заборгованості за комісією - 18 200 грн., строкової суми заборгованості по кредиту - 46 433,79 грн., строкової суми заборгованості по процентам - 447, 1 грн.

Вказувало, що 18.12.2020 між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав 100000 грн. на 48 місяців на споживчі цілі.

В цей же день, між банком та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір поруки.

Між тим, неналежне виконання позичальником умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 19.06.2023 становить 111020,26 грн.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПуАТ «КБ «Акордбанк» суму заборгованості станом на 19.06.2023 за кредитним договором № CIK-181220/096-00 від 18.12.2020 у розмірі 111020,26 грн., що складається із: простроченої суми заборгованості по кредиту - 30810,42 грн., простроченої суми заборгованості по процентам - 15128,84 грн., простроченої заборгованості за комісією - 18 200,00 грн., строкової суми заборгованості по кредиту - 46433,79 грн., строкової суми заборгованості по процентам - 447, 21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПуАТ «КБ «Акордбанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 1342 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПуАТ «КБ «Акордбанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 1342,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.

Вказує про безпідставність стягнення комісії, оскільки плату за неї було встановлено за послуги банку, які повинні надаватися безкоштовно.

Окрім того, суд мав враховувати сплачені ОСОБА_3 18200 грн. в якості комісії та вирахувати їх з загальної суми боргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.12.2020 на підставі заяви-пропозиції між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СІК-181220/096-00, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 100000 грн., строком на 48 місяців, під 18,99 % річних та 1,3 % щомісячної комісії.

18.12.2020 для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № СІК-181220/096-00 між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № PX019031-181220/1-00, згідно якого остання зобов`язувалась відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, які випливають з умов кредитного договору та визначені в консолідованих умовах, що є додатком №2.

Неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 19.06.2023 становить 111020,26 грн., в зв`язку з чим банк звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення боргу з позичальника та поручителя.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, неналежне виконання зобов`язань позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, яку стягнув згідно наданих банком розрахунків. Також суд відхилив заперечення відповідачів щодо неправомірності нарахування банком комісії за обслуговування та включення її до загальної заборгованості.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладення кредитного договору, користування позичальником коштами та неналежне виконання останнім умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення простроченої та строкової заборгованості по кредиту, та простроченої та строкової заборгованості по процентам, розмір яких доводиться належним та допустимими доказами та фактично не заперечується стороною відповідачів.

Разом з тим, висновок суду щодо наявності правових підстав для стягнення з солідарних боржників заборгованості по комісії в сумі 18200 грн. та відсутності підстав для зарахування вже сплаченої комісії на погашення заборгованості не можна вважати обґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто, вказаними нормами безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч,ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з заяви-пропозиції про укладення кредитного договору № СІК-181220/096-00 від 18.12.2020 у пункті 2.5 сторони обумовили розмір щомісячної комісії 1,3%, яка згідно п. 2.11 розділу 6 Правил банківського обслуговування фізосіб у ПАТ «КБ «Акордбанк» нараховується щомісячно та розраховується у процентах від початкової суми споживчого кредиту.

Також в заяві - пропозиції визначено два терміни: щомісячна комісія та одноразова комісія.

Згідно визначення термінів в правилах банківського обслуговування фізосіб, щомісячна комісія – комісійна винагорода банку, що сплачується клієнтом за послуги банку, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням споживчого кредиту, а щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування карткового рахунку – комісійна винагорода банку, що сплачується клієнтом за користування кредитним лімітом в розрахунковому періоді.

Тобто, умови заяви-пропозиції про укладення кредитного договору № СІК-181220/096-00 не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Оскільки банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 2.5 кредитного договору № СІК-181220/096-00 від 18.12.2020 щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісії 1,3% є нікчемними відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21.

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі №755/11636/21 (провадження №61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження №61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження №61-5581св22).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши нікчемність умов договору № СІК-181220/096-00 від 18.12.2020 щодо нарахування щомісячної комісії в розмірі 1,3% (п. 2.5) та відповідно включення заборгованості по ній до загального розміру простроченої заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповдіачів як солідарних боржників на користь банку простроченої заборгованості за комісією в сумі 18200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки вирішуючи спір про стягнення заборгованості встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, щодо нікчемності правочину, тому вказуючи про нікчемність правочину, одночасно підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданої ПуАТ «КБ «Акордбанк», в період з 11.01.2021 по 10.02.2022, позичальником здійснювалося погашення кредиту та з вказаних коштів було зараховано 14 платежів по 1300 грн. комісії, на загальну суму 18200 грн.

У пункті 2.2 договору № СІК-181220/096-00 погоджено сторонами, що погашення заборгованості здійснюється у наступній послідовності: оплата прострочених процентів, оплата заборгованості за тілом кредиту, для погашення строкових процентів та інше.

Зважаючи на встановлену колегією суддів нікчемність умов договору щодо нарахування щомісячної комісії, апеляційний суд приходить до висновку про зарахування сплаченої суми 18200 грн. (яка була зарахована банком на погашення комісії) в рахунок погашення визначної позивачем загальної заборгованості.

Таким чином, 18200 грн. підлягає відрахунку від розміру заборгованості по кредиту, у зв`язку із чим загальна сума заборгованості має бути зменшена з 111020,26 грн. до 74620, 26 грн., тобто на 36400 грн., що складається з 8200 грн. простроченої комісії, в стягненні якої відмовлено внаслідок нікчемності умов договору в цій часині та 18200 грн. комісії, яка вже була сплачена боржником та підлягає зарахуванню до загального розміру заборгованості.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦУПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення позовних вимог на 67,21% (з запитуваних 111020,26 грн. колегією суддів задоволено 74620,26 грн.), у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає зміні рішення суду і в частині розподілу судових витрат у вигляді сплаченого сторонами судового збору.

Так, стягнутий місцевим судом судовий збір в сумі 1342 грн. з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає зменшенню до 901,95 грн. з кожного відповідно.

Враховуючи сплачені відповідачем ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги 4026 грн. та відмову в задоволенні позовних вимог банку на 32,79%, з ПуАТ «КБ «Акорбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1320 грн. (32,79% від 4026 грн.)

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПуАТ «КБ «Акордбанк» загальної суми заборгованості змінити, зменшивши її з 111020,26 грн. до 74620,26 грн.

Змінити рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПуАТ «КБ «Акордбанк»судового збору, зменшивши його з 1342 грн до 901,95 грн.

Змінити рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПуАТ «КБ «Акордбанк» судового збору, зменшивши його з 1342 грн до 901,95 грн.

Стягнути з ПуАТ «КБ «Акордбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 1320 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 травня 2026 року.

Судді : О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин