Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №534/1113/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1113/24 Номер провадження 22-ц/814/2259/26Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 27 листопада 2025 року (час ухвалення судового рішення з 11:04:00 до 11:20:00; дата виготовлення повного текста рішення – 01 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , просив ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 право власності за кожним на автомобіля Ford Explorer, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , білий, номерний знак НОМЕР_2 .

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що спірний автомобіль придбаний сторонами у шлюбі, оформлений на ОСОБА_2 .

Рішенням суду від 08 травня 2024 року шлюб між сторонами розірваний, у добровільному порядку вони не досягли згоди щодо поділу спільного майна – автомобіля, іншого спільного сторони не мають.

У листопаді 2024 року ОСОБА_2 пред?явила зустрічний позов, просила ухвалити рішення, яким в порядку поділу спільного майна подружжя залишити їй у власність Ford Explorer, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , білий, номерний знак НОМЕР_2 .

В обгрунтування заявлених вимог посилалася на те, що у добровільному порядку сторони не змогли досягнути домовленості щодо поділу спірного автомобіля. Наполягала на тому, що з огляду на ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов?язків з утримання їхньої малолітньої доньки виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка перевищує вартість спірного автомобіля, тому суд має підстави відступити від рівності часток подружжя у спільному майні.

Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 16 січня 2025 року обидва позови об?єднані в одне провадження.

Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 27 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна задоволений.

В порядку поділу спільного майна колишнього подружжя визнано право приватної власності на транспортний засіб FORD EXPLORER, д.н.з. НОМЕР_2 , за ОСОБА_2 .

Судові витрати покладено на ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подачу зустрічного позову у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції правильно встановив, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю сторін, проте, вирішуючи заявлені вимоги щодо його поділу, порушив приписи норм СК України і ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, та сталу судову практику у такій категорії справ, зокрема щодо поділу неподільної речі і відступу від рівності часток подружжя у спільному майні.

Суд проігнорував висновки, викладені у постанові ВС від 24 лютого 2025 року у частині порядку вирішення судом питання про відступ від рівності часток подружжя, формально зазначивши про існування заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати аліментів, тобто не визначив розмір частки ОСОБА_1 у спільному майні, позбавивши останнього права на його частку у майна, яка так і не була визначена судом.

Суд не врахував, що сам факт існування заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для зміни розміру частки у спільному майні, оскільки закон вимагає встановлення (існування) інших істотних обставин, які у межах цього спору не були встановлені судом.

Виснуючи про існування заборгованості зі сплати аліментів за станом на 01 вересня 2024 року, суд не з?ясував, чи існувала така заборгованість за станом на дату ухвалення рішення у справі.

Суд позбавивши ОСОБА_1 його частки у спільному майні, проігнорував приписи ст.365 ЦК України, адже не встановив обставин, передбачених цією нормою закону, зокрема не звернув уваги, що ОСОБА_2 заявляючи, по суті, вимогу про позбавлення ОСОБА_1 його частки у спільному майні, не внесла на депозит суду грошову компенсацію його частки.

У відзиві адвокат Першин С.М., представник ОСОБА_2 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у низці постанов, стверджується, що наявність заборгованості зі сплати є підставою для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Наголошується, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів не погашена, у провадженні суду перебуває справа №534/177/25 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в період перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами придбаний у спільну сумісну власність транспортний засіб – автомобіль FORD EХPLORER вартістю 242 240,00 грн.

Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_3 від 15.03.2016 р.

ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.09.2024 р. становила 981 917,70 грн, що підтверджується відповідним розрахунком №70945 від 28.10.2024 р.

Задовольняючи зустрічний позов і відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за аліментами в сумі 981 917,70 грн в декілька разів перевищує вартість спірного автомобіля, а тому наявні підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом не спростував доводи відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Згідно ч.1, ч.2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно ч.4, ч.5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції наведеним вимогам закону не відповідає, оскільки суд першої інстанції у порушення наведених вимог закону, ухилившись від здійснення правосуддя, обмежився копіюванням змісту зустрічного позову.

Стверджуючи про розмір заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 981 917,70 грн, суд першої інстанції проігнорував подане ОСОБА_2 клопотання про приєднання доказів (зареєстроване у суді 27 січня 2025 року – а.с.136), у якому ОСОБА_2 повідомила суду, що за результатами розгляду справи №534/862/1-ц (а.с.137) державним виконавцем проведений перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів, який за станом на 01 вересня 2024 року визначений у розмірі 343 183,32 грн.

Суд першої інстанції визнав вартість спірного автомобіля у сумі 242 240,00 грн – така вартість автомобіля зазначена ОСОБА_1 у позові (а.с.37), але у справі за клопотанням адвоката Першина С.М., представника ОСОБА_2 , ухвалою суду від 22 квітня 2025 року призначена судова товарознавча експертиза (а.с.154). Згідно висновку експерта від 20 травня 2025 року (а.с.156 – 159) ринкова вартість спірного автомобіля складає 719 719,56 грн.

Оцінюючи заявлені у справі вимоги обох сторін, апеляційний суд визнає встановленими, такими, що підтверджені належними і допустимими доказами, наступні фактичні обставини.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набули у спільну сумісну власність автомобіль вартістю 719 719,56 грн.

Шлюб між сторонами розірваний, їхня дитина – донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із ОСОБА_2

ОСОБА_1 за станом на 01 вересня 2024 року мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 343 183,32 грн. Докази про наявність заборгованості (її розмір) чи її відсутність за станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції у справі відсутні.

Спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2

ОСОБА_1 згідно позову, за яким відкрите провадження (а.с.35 – 38; 118), заявлена вимога про визнання за кожною із сторін права на спірного автомобіля.

ОСОБА_2 згідно зустрічного позову (а.с.105-106) заявлена вимога про визнання за нею права власності на спірний автомобіль. Така вимога обгрунтована існуванням обставин, за яких суд має право змінити розмір часток співвласників на користь ОСОБА_2 з огляду на заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів.

Оцінюючи зміст зустрічного позову апеляційний суд зауважує, що передбачена частиною третьої ст.70 СК України можливість зменшення частки дружини (чоловіка) у спільному майні за певних обставин і передбачена ст.365 ЦК України можливість припинення права на частку у спільному майні є різними правовими механізмами врегулювання спорів між співвласниками.

Відповідно до ч.3 ст.70 СК України суд має визначити розмір зміненої (збільшеної або зменшеної) частки одного із співвласників, а у випадку застосування ст.365 ЦК України один із співвласників за рішенням суду позбавляється права на належну йому частку у спільному майні. Аналіз положень ст.70 СК України і ст.365 ЦК України вказує на те, що суд не вправі зменшити розмір частки одного із подружжя до нуля, позбавивши таким чином одного із подружжя права на частку у майні.

З огляду за зміст зустрічного позову ОСОБА_2 вимагає позбавити ОСОБА_1 права на його частку у спільному майні (автомобілі), оскільки вимагає визнати за нею право автомобіль у цілому, при цьому обгрунтовує таку вимогу ухиленням ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання їхньої дитини, існуванням заборгованості по сплаті аліментів, що, на її думку, є підставою для відступу від засад рівності часток у праві спільної сумісної власності.

Зустрічна вимога не може бути задоволена з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, з огляду на презумпцію рівності часток подружжя у спільному майні та недоведеність існування обставин, передбачених ст.365 ЦК України, а приписи ст.70 СК України не передбачають позбавлення одного із подружжя права на частку шляхом зменшення розміру частки до нуля.

З наведених мотивів зустрічний позов є вимогою про визнання права на збільшену частку у спільному майні з урахуванням приписів ст.70 СК України, тобто необхідно встановити існування чи відсутність обставин для зменшення розміру частки ОСОБА_1 у спільному майні (автомобілі).

Перевіряючи доводи зустрічного позов, апеляційний суд враховує висновки, викладені у постанові ВС від 24 лютого 2025 року у справі №206/4992/21, на які зроблено посилання як у рішенні суду першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.

У справі №206/4992/21 сторони у позовах (первісному і зустрічному) просили визнати за ними право на частку у спільному майні подружжя – неподільна річ, при цьому у зустрічному позові позивачка наполягала на тому, що її частка у спільному майні має бути збільшена у зв?язку із ухиленням відповідача від сплати аліментів на утримання дитини.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи власне рішення по суті спору, Верховний Суд (Об?єднана палата КЦС) у справі №206/4992/21 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20, за якими наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя, і виклав такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

« … поділ майна подружжя здійснюється таким чином:

по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України);

по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

При цьому не виключається звернення одного із подружжя, за наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі (постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), від 12 серпня 2021 року у справі № 438/1673/13-ц (провадження № 61-17441св20)).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Під час вирішення спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).

Обставини, які є підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя у праві на майно можна поділити на дві групи:

негативні, тобто ті, що надають можливість суду зменшити розмір частки одного з подружжя (частина друга статті 70 СК України);

позитивні, що дають змогу суду збільшити розмір частки одного з подружжя (частина третя статті 70 СК України).

Негативні обставини (частина друга статті 70 СК України) - законодавець на рівні СК України передбачив орієнтовний перелік таких обставин (зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї), за наявності яких суд може зменшити частку одного з подружжя. Такі обставини можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. Тобто законодавець невичерпно виокремив випадки недобросовісної поведінки одного з подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання щодо виконання своїх сімейних обов`язків та майна і встановив наслідок такої недобросовісної поведінки - зменшення розміру частки одного з подружжя. Про недобросовісність одного із подружжя може свідчити, зокрема, приховання певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.

Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" частину другу статті 70 СК України доповнено словами "ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)". Тобто на рівні СК України передбачено, що ухиляння від участі в утриманні дитини (дітей) є підставою для втручання в майнову сферу одного із подружжя за ухилення від виконання сімейного обов`язку з утримання дитини (дітей). Законодавець не пов`язує наявність такої негативної обставини з договором про сплату аліментів на дитину (дітей), рішенням суду (судовим наказом) про стягнення аліментівна дитину (дітей), ні з розміром заборгованості з аліментів. Тому ухилення від участі в утриманні дитини (дітей) може мати місце у разі:

невиконання одним із батьків договору про сплату аліментів на дитину (дітей);

невиконання рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей);

нездійснення одним із батьків жодного утримання за відсутності договору про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей).

…

Отже, згідно з матеріалами справи на час звернення з позовом малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживав з матір`ю, судовим рішенням у справі № 206/3428/21 та судовим наказом у справі № 206/3427/21 на його утримання та у зв`язку з інвалідністю стягуються аліменти з ОСОБА_1, існує заборгованість зі сплати аліментів (несплата з часу їх призначення і до звернення з позовом) та ОСОБА_1 не подав доказів на спростування вини в ухиленні від їх сплати, що вказує на наявність обставин для зменшення його частки у спільному майні подружжя. Тому з урахуванням наведеного суди помилково вважали, що відсутні обставини ухилення ОСОБА_1 від участі в утриманні сина.»

У справі, що розглядається, встановлено, що за станом на 01 вересня 2024 року (зустрічний позов пред?явлений 08 листопада 2024 року) заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 343 183,32 грн (а.с.136), заборгованість за станом на 01 грудня 2024 року згідно довідки-розрахунку державного виконавця (а.с.138) склала 350 359,32 грн.

У справі відсутні належні, допустимі і достатні докази про відсутність вини ОСОБА_1 в ухиленні від сплати аліментів. Розмір заборгованості зі сплати аліментів становить майже половину вартості спірного автомобіля (717 719,56 грн – а.с.159).

Наведені обставини підтверджують існування підстав, передбачених частиною другою статті 70 СК України, тобто підстав для зменшення частки ОСОБА_1 у спільному майні подружжя до 1/3 в праві спільної часткової власності на спірний автомобіль, відповідно, збільшення частки ОСОБА_2 до 2/3 у праві спільної часткової власності на спірний автомобіль.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити частково обидва позови.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 сплатив 1 211 грн судового збору (т.1 а.с.1), подаючи апеляційну скаргу, сплатив 3 633,60 +1 860,80 = 5 494,40 грн судового збору (т.2 а.с.22, 32).

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_2 сплатила 2 422,40 грн судового збору (т.1 а.с.139)

У справі встановити відсоток задоволених позовних вимог, зустрічних позовних вимог чи апеляційної скарги встановити не є можливим.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 витрат, понесені на сплату судового збору у розмірі 1 211 + 5 494,40 = 6 705,4/ 2 = 3 352,7 грн.

В свою чергу, ОСОБА_2 має право на стягнення з ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 /2 = 1 211,20 грн.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,2 грн, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 352,7 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 3 352,7 - 1 211,2 = 2 141,50 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ОСОБА_2 частину судового збору.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 27 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на частку в розмірі 1/3 в праві спільної часткової власності на автомобіль Ford Explorer, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , білий, номерний знак НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право на частку в розмірі 2/3 в праві спільної часткової власності на автомобіль Ford Explorer, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , білий, номерний знак НОМЕР_2 .

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 141,50 грн витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 11 травня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І. Дорош

В.М.Триголов