Вирок від 11 травня 2026 р. у справі №759/5529/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/5529/26

пр. № 1-кп/759/1024/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100080003634 від 17 грудня 2025 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, незаміжньої, офіційно непрацюючої, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , законного представника потерпілої - ОСОБА_5 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи біологічною матір`ю неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючи однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч загально прийнятим нормам моралі, батьківського обов`язку, а також в порушення ст. ст. 51, 53 Конституції України та ст. ст. 15, 180 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 10, 12, 19 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 6,7,8 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, що зобов`язують батьків виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, утримувати дітей до досягнення ними повноліття, дбати та забезпечувати охорону здоров`я, рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, нести відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дітей, злісно не виконувала встановлені законом обов`язки по догляду за дитиною ОСОБА_6 , а саме приблизно з квітня 2023 року, що призвело до тяжких наслідків.

Так, 30.04.2023 приблизно о 00 год 20 хв, перебуваючи за адресою:м. Київ, вул. Володимира Покотила, 7, у парку «Потапова» ОСОБА_3 , діючи умисно, нехтуючи своїми обов`язками, ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, внаслідок чого її донька ОСОБА_6 перебувала за вище вказаною адресою у зазначений час, чим порушила комендантську годину.

Крім цього, 30.04.2023 приблизно о 00 год 20 хв, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Володимира Покотила, 7, у парку «Потапова» ОСОБА_3 , діючи умисно, нехтуючи своїми обов`язками, ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, внаслідок чого її донька ОСОБА_6 перебувала за вище вказаною адресою у зазначений час, вживаючи спиртні напої у громадському місці.

За вищезазначене неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, ч. 3 ст. 184 КУпАП та відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 08.06.2023 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень та на неї накладено адміністративне стягнення.

Разом з тим, Святошинським районним в місті Києві Центром соціальних служб громадянці ОСОБА_3 надано послугу одноразового консультування, проінформовано про послуги, які надає Центр та запропоновано звернутися до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації для отримання рішення про надання соціальних послуг, на що ОСОБА_3 відмовилася.

Продовжуючи далі свої систематичні дії, направлені на неналежне виконання своїх батьківських обов`язків, ОСОБА_3 не забезпечила матеріальні потреби своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , а також не забезпечила її правом на охорону дитинства, внаслідок зазначеної бездіяльності остання 05.09.2023 приблизно о 22 год 00 хв за адресою: м. Київ вул. Сім`ї Сосніних, 17, у приміщенні магазину «АТБ» вчинила дрібну крадіжку товару.

За вказане неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, та відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 14.09.2023 ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Разом з тим, Святошинським районним в місті Києві Центрі соціальних служб родині ОСОБА_3 було надано послугу неодноразового консультування, проінформовано про послуги, які надає Центром та запропоновано послугу психологічного консультування, від якої ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відмовились.

ОСОБА_3 , будучи неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої доньки, злісно продовжуючи таку поведінку, не забезпечила її матеріальні потреби, а також не забезпечила її правом на охорону дитинства, внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_6 05.09.2023 о 21 год 00 хв, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 17, у приміщенні магазину «АТБ» вчинила крадіжку алкогольних напоїв.

За вказані дії неповнолітню ОСОБА_6 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України та відповідно до вироку Святошинського районного суду міста Києва від 08.11.2023 було визнано винною і призначено покарання у вигляді 100 годин громадських робіт.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_6 була поставлена на профілактичний облік у секторі СЮП Святошинського УП ГУНП у м. Києві як «дитина, яка засуджена до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі».

Разом з тим, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про перебування своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 на вищезазначеному обліку та обліку в Святошинської служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації продовжила злісно не виконувати встановлені законом обов`язки по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, ОСОБА_3 , будучи раніше притягненою до адміністративної відповідальності, належних висновків для себе щодо виконанню батьківських обов`язків не зробила та не забезпечила свою неповнолітню доньку ОСОБА_6 , передбаченого ст. 53 Конституції України, Законом України «Про освіту», статі 19 Закону України «Про охорону дитинства», «Конвенції про права дитини», правом на повну загальну середню освіту, внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_6 в листопаді та грудні 2023 року системно не відвідувала заняття у середній загальноосвітній школі №13 ім. І. Хитриченко Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.

За вказане неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 184 КУпАП, та відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 17.01.2024, ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та на неї накладено адміністративне стягнення.

Разом з тим, Святошинським районним в місті Києві Центрі соціальних служб родині ОСОБА_3 було повторно надані послуги консультування, проінформовано про послуги, які надає Центр та запропоновано послугу психологічного консультування, від якої ОСОБА_3 відмовилась.

Разом з тим, продовжуючи далі свої систематичні дії, направлені на неналежне виконання свої батьківських обов`язків, ОСОБА_3 не забезпечила матеріальні потреби своєї доньки ОСОБА_6 , а також не забезпечила її правом на охорону дитинства, внаслідок зазначеної бездіяльності остання 27.02.2024 близько 09:35 за адресою: м. Київ пр. Леся Курбаса, 6г, у приміщенні магазину «Велмарт» вчинила дрібну крадіжку товару.

За вказане неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 184 КУпАП, та відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 15.03.2024, ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та на неї накладено адміністративне стягнення.

Будучи раніше неодноразово притягненою до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 належних висновків для себе щодо виконанню батьківських обов`язків не зробила та не забезпечила свою неповнолітню дочку ОСОБА_6 , передбаченим ст. 53 Конституції України, Законом України «Про освіту», статі 19 Закону України «Про охорону дитинства», правом на повну загальну середню освіту, внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_6 в лютому 2025 року системно не відвідувала заняття у Київському професійному коледжі інформаційних технологій та поліграфії.

За вказане неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 184 КУпАП та відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 08.04.2025 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та на неї накладено адміністративне стягнення.

Однак ОСОБА_3 , будучи раніше притягненою до адміністративної відповідальності, належних висновків для себе щодо виконанню батьківських обов`язків не зробила, злісно продовжуючи таку поведінку, не забезпечила свою неповнолітню доньку ОСОБА_6 відповідними правами, передбаченими ст. ст. 27, 49 Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_6 17.08.2025 в 06 год 00 хв. за адресою: м. Київ Контрактова площа 1, перебувала без свідомості в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці, внаслідок чого була госпіталізована до КНП «Київської міської дитячої клінічної лікарні №1».

Крім цього ОСОБА_3 , нехтуючи виконанням своїх батьківських обов`язків, належних висновків для себе щодо виконанню батьківських обов`язків не зробила, злісно продовжуючи таку поведінку, не забезпечила свою неповнолітню доньку ОСОБА_6 відповідними правами, передбаченими ст. 27 та ст. 49 Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_6 04.12.2025 в 13 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. В.Покотила, 3-В, перебувала в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці, тим самим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Також, не зважаючи на бесіди, профілактичні рейди, неодноразові попередження, зауваження та рекомендації співробітників соціальних служб, правоохоронних органів, лікарів, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома, не працюючи, продовжувала зловживати алкогольними напоями та ухилялась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки, та 04.12.2025 приблизно о 13 год 26 хв, ігноруючи вказані вимоги, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій, умисно, нехтуючи своїми батьківськими обов`язками щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний, психічний, соціальний та моральний розвиток та розуміючи суть покладених на неї вимог щодо забезпечення виховання дитини, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем мешкання, що по АДРЕСА_1 , разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_6 , розпивала разом з останньою алкогольні напої, а саме горілку, яку купувала та принесла ОСОБА_3 , в результаті чого між матір`ю ОСОБА_3 та неповнолітньою донькою ОСОБА_6 виник конфлікт та неповнолітня ОСОБА_6 намагалася покінчила життя самогубством, однак не довела свій умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі. У подальшому неповнолітню було доставлено до КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1», де їй було встановлено діагноз: психопатоподібний синдром, суїцидальні думки.

Крім цього, внаслідок неналежного виховання та морального розвитку ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_6 , що виражалося у систематичному ухиленні від виконання батьківських обов`язків, ОСОБА_6 15.06.2025 була доставлена до Перинатального центру м. Києва за адресою: м. Київ, пр. Лобановсього, 2, де остання народила дитину, однак 18.06.2025 відповідно до акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України ОСОБА_6 покинула в пологовому будинку новонароджену дитину та залишила вказаний медичний заклад не повідомивши нікого.

Вищевказані факти у своїй сукупності підтверджують тяжкі наслідки, спричинені злісним невиконанням ОСОБА_3 встановлених законом обов`язків по догляду за своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 , що виразилися у відхиленні в моральному розвитку її дитини ОСОБА_6 та антиморальному і антисоціальному формуванні особистості останньої та призвели до моральної та соціальної занедбаності ОСОБА_6 .

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ст. 166 КК України як злісне невиконання батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, визнала повністю, щиро розкаялась і надала покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Зазначила, що усвідомлює, що як матір не виконала належним чином своїх обовязків по догляду за дитиною, про що дуже шкодує.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачена оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ст. 166 КК України, як злісне невиконання батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченої до скоєного, яка критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченої, яка незаміжня, раніше несудима, офіційно непрацевлаштована, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченою своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченої, конкретні обставини вчинення злочину, наявність по справі обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченої до вчиненого, яка в судовому засіданні просила надати їй можливість стати на шлях виправлення, з урахуванням позиції прокурора, який в судових дебатах запропонував звільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства у зв`язку з чим призначає покарання в межах санкцій статті за якою вона визнається винуватою у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов`язків.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 12 травня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1