Рішення від 20 серпня 2025 р. у справі №753/4566/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4566/25

провадження № 2/753/5615/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретарів судового засідання Іващенко Є.В., Парубець А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з вказаним позовом та просила суд припинити з дати подання позовної заяви стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 2000,00 гривень щомісяця на кожну дитину, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2022 по справі № 753/4341/20. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову та до повноліття дітей.

Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позову. Шлюб між сторонами було розірвано 15.10.2015. У сторін є двоє дітей: син 2008 року народження та донька 2011 року народження. У 2019 році рішенням суду з батька було стягнуто аліменти на користь матері, однак 06.02.2020 розпорядженням Дарницької РДА місце проживання дітей визначено разом із батьком. У зв`язку з цим батько звернувся до суду, і заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2022 з позивача було стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 2000 грн., щомісячно на кожну дитину. Виконавче провадження було відкрито 01.02.2023, однак позивач тривалий час не надавала матеріальної допомоги дітям, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 163165,37 грн. Рішенням суду від 06.11.2023 з позивача також стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 49655,48 грн. У серпні 2024 року позивач вже зверталася до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, однак рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.11.2024 в задоволенні позову було відмовлено. У новому позові позивач стверджує, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні, однак жодних доказів цього не надає. Натомість наявні рішення органів влади та суду підтверджують проживання дітей разом із відповідачем та його утримання дітей. Оскільки між тими ж сторонами вже існує судове рішення щодо того ж предмета спору, яке набрало законної сили, відповідно до статті 255 ЦПК України є підстави для закриття провадження у справі.

Разом з позовною заявою було подана заява/клопотання про виклик свідків, а саме спільних дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке було задоволене у судовому засіданні.

У судовому засіданні були допитані під присягою свідків діти позивача та відповідача, які повідомили що з 2024 року проживають разом з мамою, до цього часу проживали з батьком, через конфлікти переїхали до мами, у якої проживають по теперішній час, батько фінансово не допомагає, періодично спілкуються.

До суду від представника відповідача подані додаткові пояснення, в яких зазначається, що син відповідача, ОСОБА_8 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживає з позивачкою ОСОБА_9 , як стверджується в позовній заяві. Він проживає з бабусею, матір`ю відповідача. Бабуся відмовляється надавати докази чи свідчення про місце проживання, щоб зберегти добрі стосунки з позивачкою. Отже, позивачка надає недостовірну інформацію, стверджуючи, що син перебуває на її утриманні. Відповідач вважає, що аліменти на сина не мають стягуватися на користь позивачки, оскільки мати відповідача утримує дитину. Якщо аліменти будуть стягнуті, син не отримає ці кошти, адже проживає з бабусею. Згідно з Сімейним кодексом, суд визначає частку доходу батьків, яку буде стягнено як аліменти. Якщо дітей двоє чи більше, суд визначає єдину частку від доходу на їх утримання до досягнення найстаршою дитиною повноліття. При цьому, розмір аліментів залежить від багатьох факторів, зокрема, матеріального становища батьків і дитини, наявності інших неповнолітніх дітей, майна, заощаджень тощо. Відповідач зазначає, що через воєнний стан його економічне становище погіршилось. Він працює за мінімальну зарплату, заощаджень не має, і станом на подачу письмових пояснень перебуває в скрутному матеріальному становищі, що підтверджується відповідними документами. Згідно з тлумаченням положень Сімейного кодексу та постановою Пленуму Верховного Суду України, при визначенні розміру аліментів суд має враховувати стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника, наявність інших дітей і непрацездатних осіб, а також інші важливі обставини. Відповідно до ЦПК України, кожна сторона має довести обставини, на які посилається у справі, а суд оцінює надані докази на основі власного переконання. Учасники справи мають право подавати докази, брати участь у судових засіданнях та ознайомлюватися з матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши свідків, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989, яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII та яка набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В статті 51 Конституції України задекларовано, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення дітей.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст.ст. 181, 191 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Судом встановлено, що 23.10.2010 між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, який заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.10.2015 розірвано. Від даного шлюбу мають двох дітей: неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2022 з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн., на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення ними повноліття.

Враховуючи вищевикладене та те, що діти знаходяться на її утриманні, ОСОБА_11 звернулася до суду з метою припинення стягнення з неї аліментів на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2022 та стягнення з ОСОБА_10 на його користь аліментів на утримання неповнолітнього та малолітньої дітей: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 000 грн. щомісяця на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення ними повноліття.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Приписами статті 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати аліментів можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати аліментів на підставі судового рішення.

Позивач просить суд звільнити його від сплати аліментів у зв`язку з тим, що діти проживають разом з ним та перебувають на його утримані, а тому, оскільки є підстави, що мають істотне значення щодо стягнення аліментів, тому в цей же час виникає підстава щодо припинення стягнення аліментів з позивача та виникає необхідність стягнення аліментів з відповідача.

Як встановлено судом під час допиту свідків, а саме дітей, останні повідомили, що проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки неповнолітні діти проживають з матір`ю, батько - відповідач по справі зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на їх утримання та виховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. А частиною 3 цієї статті встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Стаття 179 СК України визначає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Аналіз наведених законодавчих норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина.

Таким чином з врахуванням викладеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, стст. 141, 155, 180-183, 184, 191 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 279, 280, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів - задовольнити.

Припинити з 06.03.2025 стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 2000,00 гривень щомісяця на кожну дитину, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2022 по справі № 753/4341/20.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.03.2025, та до повноліття дітей.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.Л. Котвицький