Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №703/922/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/922/26

2/703/1233/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення грошової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію,

установив:

18.02.2026 позивач звернувся до Смілянського міськрайонного суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення грошової допомоги, належної працівникові при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію вперше.

В обґрунтування позову зазначив, що він 14.05.2025 звільнився з посади електромонтера із ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності. Стаж його роботи у залізничній галузі на дату виходу на пенсію складав 32 роки 7 місяців рівно, надавав право на отримання основної одноразової грошової допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткової допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків відповідно до п. 4.16 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом Шевченківської дистанції сигналізації та зв`язку на 2011-2015 роки.

Позивач стверджує, що відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні, оскільки не була виплачена основна та додаткова матеріальна допомога при звільненні в загальному розмірі 120926,32 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи, призначене судове засідання для розгляду справи.

31.03.2026 представником відповідача, ОСОБА_2 з використанням системи «Електронний суд» поданий письмовий відзив, у якому товариство просило відмовити у позові в повному обсязі та зазначило, що протоколом засідання комісії зі встановлення трудового стажу у залізничній галузі встановлено стаж позивача 32 роки 7 місяців рівно та право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4.16 Колективного договору в розмірі 8 середньомісячних заробітків. 06.09.2022 працюючим та звільненим працівникам спільним листом адміністрації АТ «Українська залізниця» та профспілки залізничників і транспортних будівельників надано роз`яснення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 ухвалено рішення про відновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам, які звільнились у 2024 році, однак, у зв`язку з різким погіршенням фінансового стану товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги знову призупинені. Відповідач просив урахувати, що у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, товариство не могло нормально здійснювати роботу з причин, що від нього не залежали. Всі сили та ресурси відповідача спрямовані виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни. А тому відповідач заперечує проти стягнення на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір такої позивачем визначений помилково, а у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 14.05.2025, поданням позову лише 18.02.2026, строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, останнім пропущений. Через викладені обставини в задоволенні позову просив відмовити.

У судові засідання 14.04.2026 та 08.05.2026 сторони не з`явилися, звернувшись із письмовими заявами про проведення судового розгляду за їх відсутності.

За ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 24.10.2024 в справі №752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Регіональною філією «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», її правопопередниками, працюючи з 15.10.1992 на різноманітних посадах, що пов`язані із обслуговуванням контрольно-вимірювальних пристроїв, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника виробничого підрозділу служби сигналізації та зв`язку «Шевченківська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» №22-ОС від 08.05.2025 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 14.05.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по одержанню інвалідності на підставі ст. 38 КЗпП України.

Як встановлено в п. 4.16 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом Шевченківської дистанції сигналізації та зв`язку на 2011-2015 роки, при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію вперше, виплачувати основну грошову допомогу відповідно до додатку №8 до колективного договору в розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітних плат в залежності від стажу роботи у галузі: понад 15 років - п`ять середньомісячних заробітків. Крім того, у випадку звільнення працівника за власним бажанням на пенсію при виникненні права на пенсію, але не пізніше трьох місяців, передбачена виплата додаткової грошової допомоги в залежності від стажу роботи в галузі: 3 середньомісячні заробітки – від 30 до 35 років для чоловіків.

Згідно з протоколом №2 комісії з установлення трудового стажу у залізничній галузі та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію Шевченківської дистанції сигналізації та зв`язку від 30.04.2025, стаж роботи у залізничній галузі ОСОБА_1 на дату виходу на пенсію за період роботи із 15.10.1992 до 14.05.2025 складає 32 роки 7 місяців рівно, що дає право на отримання основної одноразової допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткової одноразової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків відповідно до колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом Шевченківської дистанції сигналізації та зв`язку на 2011-2015 роки.

У наказі про звільнення також визначено, які виплати мають бути здійснені ОСОБА_1 , зокрема зазначено про виплату одноразової основної грошової допомоги у розмірі п`яти та додаткової грошової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше відповідно до п. 4.16 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом Шевченківської дистанції сигналізації та зв`язку на 2011-2015 роки.

14.05.2025 ОСОБА_1 отримав примірник повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, з вказаного документу не вбачається нарахування як належних до сплати основної та додаткової грошової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію відповідно до умов п. 4.16 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом Шевченківської дистанції сигналізації та зв`язку на 2011-2015 роки.

Як убачається з витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, було призупинено додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Протоколом засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операції ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено, що підтверджується листом АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025.

Позивач через представника звернувся до відповідача із заявою про виплату належних йому при звільненні сум, однак листом від 22.01.2026 повідомлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 ухвалено ряд обмежень та призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами, зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення та при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше. У зв`язку із проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, згідно із рішенням штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025, починаючи із 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва, виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника з роботи у зв`язку із виходом на пенсію – призупинено. При стабілізації фінансового стану товариства виплати будуть відновлені першочергово.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 статті 97 КЗпП України визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як визначено ст. 11, 12 КЗпП України на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю, може бути укладено колективний договір між стороною роботодавця та стороною працівників.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Статтею 10 КЗпП України встановлено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: формування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії та соціально-побутові пільги. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Судом установлено, що 29.03.2011 конференцією трудового колективу Шевченківської дистанції сигналізації та зв`язку Одеської залізниці затверджений колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом Шевченківської дистанції сигналізації та зв`язку на 2011-2015 роки, що за своєю суттю є колективним договором структурного підрозділу АТ «Укрзалізниця», дія якого неодноразово продовжувалась і норми якого були чинні на день звільнення ОСОБА_1 , що сторонами не заперечувалося.

Нормами вказаного колективного договору передбачена виплата роботодавцем одноразової основної та додаткової грошової допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію залежно від стажу роботи в залізничній галузі (п. 4.16 Колективного договору).

Право ОСОБА_1 на час звільнення 14.05.2025 на одержання від відповідача одноразової основної та додаткової грошової допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію не заперечується жодною зі сторін. Відповідач не заперечував, що вказані види допомог позивачу могли бути виплачені, однак їх виплата станом на день його звільнення - призупинена.

Рішення про призупинення виплат було прийнято відповідачем на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» 14 березня 2022 року, що підтверджується наявним у справі витягом з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця»; надалі на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» 14.10.2024 прийняте рішення про поетапне відновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам, які звільнилися (або будуть звільнені) у період із січня до грудня 2024 року відповідно до затвердженої черговості, що підтверджується наявним у справі витягом з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця».

Надалі протоколом засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

При цьому 06.09.2022 працюючим та звільненим працівникам спільним листом адміністрації АТ «Укрзалізниця» та профспілки залізничників і транспортних будівельників №Ц/3- 91/1459/ЦПроф/30-22 від 06.09.2022 надано роз`яснення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити рішення правління, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Виплати, встановлені колективним договором, були призупинені відповідачем, зокрема на підставі положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протокольним рішенням від 14.03.2022. Відповідач посилається на те, що невиплата позивачеві матеріальної допомоги відбулася без порушення чинного законодавства, оскільки, після введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року, роботодавець реалізував передбачене Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» право зупинити дію окремих положень колективного договору на період дії правового режиму воєнного стану. Зокрема, призупинено виплату матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статями 30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відтак, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України). Таким чином, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений у зв`язку із виходом на пенсію в травні 2025 року, відтак рішення щодо поновлення виплати грошової допомоги, прийняті правлінням АТ «Укрзалізниця» 14.10.2024, на нього не поширюються. Однак товариство призупинило виплати коштів, передбачених колективним договором, в односторонньому порядку, єдиною підставою такого щодо працівників, звільнених в 2025 році, після скасування в судовому порядку положення протокольного рішення №Ц-54/31 Ком.т від 14.03.2022, вбачається виключно рішення штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1.5-25/47-25.

З огляду на викладене, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року №4442-VI, товариство повністю відповідає за зобов`язаннями, які передбачені Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками щодо підприємств залізничного транспорту, до укладення нової відповідної угоди.

За п. 3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002–2006 роки, дію якої продовжено з останніми змінами та доповненнями від 14.08.2023, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі.

Відповідно до п. 2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п. 2.4 угоди).

Частина 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, зазнала змін і, в редакції на час розгляду справи у суді, дія окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом, може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором, однак на час звільнення ОСОБА_1 вказана норма мала наступне формулювання «На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця».

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування п. 1.1.4. протокольного рішення про призупинення виплати грошової допомоги.

Отже, АТ «Укрзалізниця» призупинило виплату коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши позивача та профспілковий орган про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініційовано вирішення питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати матеріальної допомоги, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основної та додаткової грошової допомоги позивачем є належним чином обґрунтовані.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

При визначенні розміру грошової допомоги, належної до виплати позивачеві, суд керується ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Так, пунктом 2 Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки (абзац перший пункту 2).

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абзац четвертий пункту 2).

Всупереч викладеному, в позовній заяві наведений розрахунок восьми розмірів середнього заробітку на основі виплат за січень - травень 2025 року, що не відповідає вимогам Порядку.

Відповідачем надана довідка-розрахунок середньої зарплати, що є базою для розрахунку виплат при звільненні на пенсію, із розрахунку за останні два місці роботи перед звільненням (береться до розрахунку березень, квітень місяць, а травень місяць у якому був звільнений працівник, не враховується), складена згідно Порядку, відповідно до якої середня місячна зарплата ОСОБА_1 при звільненні склала 15046,50 грн.

Відповідно до роз`яснення №Н-002/5605 в.о. директора регіональної філії «Одеська залізниця» щодо єдиного порядку для визначення розміру одноразового грошової допомоги при звільненні працівника на пенсію вперше, забезпечити дотримання вимог щодо обчислення середньої заробітної плати у відповідності до вимог абзацу 4 п. 2 Постанови КМУ №100. В роз`ясненні є посилання на пункт 4.17 Колективного договору Одеської залізниці, який містить аналогічний текст, що в пункті 4.16 Колективного договору між адміністрацією профспілковим комітетом Шевченківської дистанції сигналізації.

Оцінюючи зазначені сторонами розміри середнього заробітку, суд доходить висновку, що саме наданий відповідачем розрахунок містить належні дані для обрахунку середнього заробітку позивача, зокрема дані щодо заробітної плати за останні два місяці роботи до звільнення, а також кількість відпрацьованого за цей період часу.

Відповідно, сума основної та додаткової грошової допомоги, що належна ОСОБА_1 при звільненні в загальному розмірі восьми середньомісячних заробітків, становить 120372,00 грн, що правильно визначено представником відповідача.

Щодо строків звернення до суду із позовом, суд зазначає наступне.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Клопотання представника відповідача про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду за вирішенням трудового спору мотивоване тим, що позивач в день звільнення, 14.05.2025 був ознайомлений під підпис із повідомленням про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні.

Статтею 116 КЗпП України визначено обов`язок роботодавця провести виплати працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, в день звільнення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Рішенням Конституційного Суду №8-рп/2013 від 15.10.2013 року надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України та ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці»; роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто, порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Слід також зазначити, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем права позивача на отримання належних при звільненні сум, а саме: матеріальної допомоги (одноразова та додаткова) при виході на пенсію, право на звернення до суду за стягненням відповідних виплат не обмежується строком з огляду на вказане вище.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч. 1, 2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Ураховуючи наведене, з АТ «Українська залізниця» на користь держави належить стягнути судовий збір, розрахований пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підстав наведеного, керуючись ст. 5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 263, 265 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 120372,00 грн одноразової грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше, із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід Державного бюджету України 1324,68 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса місця знаходження м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Повне судове рішення складене 08.05.2026.

Суддя І.В. Овсієнко