Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №949/857/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/857/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 прикордонної застави НОМЕР_2 прикордонної комендатури Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника першої групи інспекторів прикордонної служби третього відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_2 ), проживаючого в АДРЕСА_3 .

за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338054 від 23 квітня 2026 року, ОСОБА_1 23 квітня 2026 року о 13 год. під час раптової перевірки прикордонного наряду "пост спостереження" начальником 14 прикордонної застави капітаном ОСОБА_2 та першим заступником коменданта НОМЕР_2 прикордонної комендатури капітаном ОСОБА_3 був виявлений з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від огляду лікаря та реєстрації медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 відмовився..

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1 п. 7 глави 2 розділу ІІ та п.п. 16 п. 11 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1261 від 19.10.2015, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, про що міститься запис у вказаному протоколі.

На розгляд справи до суду ОСОБА_1 не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі. При цьому зазначив, що свою вину у вчиненому правопорушенні визнає в повному обсязі, щиро розкаюється, претензій та доповнень не має.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 172-18 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності тому, вважаю за можливе розглянути справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 , який не виявив бажання прибути до суду для розгляду справи відносно нього про що подав відповідну заяву.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-18 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Частиною 1 ст. 172-18 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.

Диспозиція даної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють порядок несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.

Так, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 2 ст.172-18 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа входила до складу наряду з охорони державного кордону України та чи порушила вона правила несення прикордонної служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника першої групи інспекторів прикордонної служби третього відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_2 ).

Так, основні завдання, права, обов`язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України визначає Інструкція про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року №1261.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338054 від 23 квітня 2026 року, ОСОБА_1 порушив п.п. 1 п. 7 глави 2 розділу ІІ Інструкції, згідно якого під час несення служби прикордонні наряди зобов`язані: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону.

Разом з тим, протокол містить посилання про порушення ОСОБА_1 п.п. 16 п. 11 глави 2 розділу ІІ вказаної Інструкції, згідно якого прикордонним нарядам забороняється: учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби.

Проте, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відволікся від несення служби, зокрема, яким саме чином ОСОБА_1 відволікався від несення служби та які дії тому свідчили.

Таким чином, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.п. 16 п. 11 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 19 жовтня 2015 року №1261, що не підтверджено матеріалами справи.

Так, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, а у випадку інкримінування винній особі військового адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-18 цього Кодексу, – також у нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена шкідливість визначених протиправних дій.

Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення має відображати всі істотні ознаки порушення встановлених правил несення прикордонної служби, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-18 КупАП.

Правопорушення, передбачені ст. 172-18 КУпАП, мають формальний склад, тож для констатування наявності об`єктивної сторони делікту достатньо встановлення тільки факту власне протиправного діяння у вигляді того чи іншого порушення правил несення прикордонної служби.

Суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 172-18 КУпАП, може бути особа (військовослужбовець), яка входить до складу наряду з охорони ДКУ.

Наявність як складу вказаного правопорушення, так і його події доводиться шляхом подання доказів.

В силу положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження факту вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338054 від 23 квітня 2026 року, військовий квиток НОМЕР_3 , Акт про відмову від проходження медичного обстеження на стан алкогольного сп`яніння від 23 квітня 2026 року, Витяг з книги обліку особового складу із зазначенням особистого номеру військовослужбовця ОСОБА_1 , Витяг з розділу ІІ Журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) в період 20:00 23.04.2026 по 20:00 24.04.2026 про перебування військовослужбовця ОСОБА_1 23 квітня 2026 року при виконання завдань у прикордонному наряді "Пост спостереження.

Разом з тим, до протоколу не надано висновку про службове розслідування за фактом виявлення порушення правил несення прикордонної служби з боку військовослужбовця ОСОБА_1 на підтвердження обставин порушення ним, зокрема, правил несення прикордонної служби, відповідно до Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом МВСУ від 08 листопада 2021 року №81.

Отже, зважаючи на наведене, протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338054 від 23 квітня 2026 року та додані до нього матеріали, не мають відображення всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності та унеможливлює належну оцінку доказів з точки зору доведеності сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Тож, матеріали справи не містять жодних підтверджуючих доказів, що ОСОБА_1 порушив правила несення прикордонної служби, а зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, зокрема відмова від проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, утворює склад адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним в інкримінованій ОСОБА_1 статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Таким чином, відсутні конкретні докази у справі, фіксації події, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 військового адміністративного правопорушення, відомості які можуть підтверджувати його вину відсутні.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Згідно зі статтею 2 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09 червня 2011 року, заява №16347/02), "Малофєєва проти росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), "Карелін проти росії" (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, є такими, що у своїй сукупності не доводять наявність в діянні ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08 липня 2020 pоку, де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.

Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (п. 77 рішення у справі "Барбера, Мессеге і Хабар до проти Іспанії від 06 грудня 1988 року, п. 97 рішення у справі "Яношевич проти Швеції" від 23 липня 2002 року).

Водночас, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Заразом, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України", ЄСПЛ висловив свою позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних висновків - презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Тому з урахуванням наданих письмових доказів, за відсутності висновку про службове розслідування за фактом виявлення порушення правил несення прикордонної служби з боку інспектора прикордонної служби ОСОБА_1 , суддя приходить до висновку, що суду не надано переконливих та об`єктивних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, який встановлює відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду, оскільки наданими суду доказами його винуватість та сам факт порушення правил несення служби не доведений.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та на підставі наданих доказів, а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки надані матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.