Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №545/5320/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 545/5320/25

Провадження № 2-а/553/2/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.05.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді: Тимчука Р.І.,

за участі секретаря: Гресь А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Муравенко Карини Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Муравенко Карина Володимирівна звернулась до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому просить:

1) поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови № 3729 від 07.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та визначити поважними причини пропуску звернення до суду;

2) скасувати постанову № 3729 від 07.07.2025 року, яка винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.;

3) закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП;

4) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку оскарження постанови представник позивача посилається на те, що вона була винесена у відсутність позивача, про її існування він дізнався лише 12.11.2025 року з застосунку «Дія», коли надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що десятиденний строк на її оскарження пропущено з поважних причин, просить поновити строк на її оскарження.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28.11.2025 року справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Полтави.

18.12.2025 року справа надійшла до Подільського районного суду міста Полтави та згідно протоколу розподілу передана судді Тимчуку Р.І.

Відповідно до отриманої судом 22.12.2025 року відповіді № 2161136 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 відсутні.

23.12.2025 року на адресу Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради направлено запит про місце реєстрації ОСОБА_1 .

На адресу суду 07.01.2026 року надійшла відповідь на запит про місце реєстрації ОСОБА_1 , з якої встановлено, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 08.01.2026 року поновлено представнику ОСОБА_1 – адвокату Муравенко Карині Володимирівні строк звернення до суду із даним позовом. Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Муравенко Карини Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення прийнято до розгляду та відкрито у даній справі провадження.

10.03.2026 року та 01.05.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Муравенко Карини Володимирівни надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином двічі, відповідно до вимог ст. 268 КАС України, але не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні. Відзиву суду не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи даної категорії, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 липня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Близнюком Р.В. винесено постанову № 3729, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та постановлено накласти штраф у розмірі 25500,00 грн. Зокрема, у постанові № 3729 зазначено, що 30.06.2025 року о 15 год. 50 хв. гр. ОСОБА_1 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході перевірки документів гр. ОСОБА_1 виявлено, що останнім в порушення вимог наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», а саме відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу II Наказу – не пройшов повторний медичний огляд військовозобов`язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років. Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період, який діє і до тепер, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Обставини передбачені ст. 34 КУпАП – відсутні. Обставини передбачені ст. 35 КУпАП – ухилився від призову на військову службу під час мобілізаації.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В постанові № 3729 від 07.07.2025 року зазначається, що ОСОБА_1 не пройшов повторний медичний огляд військовозобов`язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років, чим порушив ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Однак, винесена постанова не містить жодних належних доказів чи документів, які б підтверджували факт вчинення позивачем такого правопорушення, а саме: його обов`язок з`явитися на повторний медичний огляд та факт належного повідомлення про необхідність його проходження.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно абз. 1 п. 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Згідно п. 3.2. Положення повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

При цьому варто вказати, що ні матеріали справи, ні зміст постанови № 3729 не містять доказів, що:

1) ІНФОРМАЦІЯ_4 направлялася на ім`я ОСОБА_1 належно оформлена повістка або рішення про направлення на повторний медичний огляд;

2) позивач отримував повідомлення чи повістку про необхідність проходження повторного медичного огляду;

3) позивач був попереджений про дату, час і місце медичного огляду та умисно проігнорував виконання обов`язку.

За відсутності зазначених елементів відсутній об`єктивний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Фактичні обставини, викладені в постанові, ґрунтуються лише на припущенні щодо того, що позивач не пройшов медогляд, але не підтверджені жодною процесуально допустимою доказовою базою.

Також суд враховує, що позивача жодним чином не було повідомлено про розгляд адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП. Фактично зі змістом винесеної постанови від 07.07.2025 року позивач ознайомився лише 12.11.2025 року, коли отримав повідомлення про відкрите виконавче провадження.

Разом з тим, відповідно до приписів ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Разом з тим, оскаржувана постанова була винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 07.07.2025 року за відсутності ОСОБА_1 , при цьому, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, окрім цього в даній постанові також відсутні відомості про належне оповіщення позивача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Варто вказати, що Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

Так відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім цього, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем не були забезпечені процесуальні гарантії прав позивача, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді справи. Розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у його відсутності не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило особу можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі право на захист.

За таких обставин, під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 уповноваженими особами відповідача не було дотримано вимог КУпАП щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та сприяння реалізації особою, що притягається до адміністративної відповідальності, її процесуальних прав.

На обов`язок доведення саме відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року по справі № 537/4012/16-а, від 08.11.2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 року по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 року по справі № 524/7184/16-а. Варто зауважити, що процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Позивач не погоджується з винесеною постановою та вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження самого факту вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення.

При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідачем, у порушення вимог ст. 77 КАС України, не доведено обставин вчинення позивачем складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

За вищевикладених обставин, представник позивача зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.

Також, представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача кошти, понесені при подачі позову у розмірі 605,60 грн.

Так, відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 605,60 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 5-7, 9, 77, 90, 132, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Муравенко Карини Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову № 3729 від 07.07.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення – визнати протиправною та скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення ? закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви грошові кошти в розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Повний текст рішення виготовлено 01.05.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук