Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №357/5000/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5000/26

3/357/2004/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2026 м. Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Білоцерківського РУП ГУ НП у Київській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 20.10.2023 органом 3210, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 969313 від 15.03.2026, 14.03.2026 близько 21:00 год ОСОБА_1 вчиняла домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї свекрухи ОСОБА_2 , що виражалось у нанесенні ударів по обличчю та тілу, словесних погрозах та смиканні за одяг, чим завдала шкоди фізичному та психічному здоров`ю потерпілої. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачено за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та повідомила наступне. 14.03.2026 вона з дитиною була дома по АДРЕСА_3 . Ввечері додому прийшов чоловік у стані алкогольного сп`яніння і між ними виник конфлікт, а потім вигнав її з дому. Вона забрала дитину і певний час погуляла на вулиці, а потім повернулася до квартири, стукала у двері, але чоловік їй не відчинив. Їй не було де ночувати з дитиною, тому вона зателефонувала до свекрухи, яка сказала їй прийти до неї. Так вона і зробила. Коли вони сиділи із свекрухою розмовляли, вона жалілася на чоловіка і коли повідомила, що така його поведінка є не нормальною, то та почала адресувати і кричати на неї. Тоді прийшов співмешканець свекрухи і почав її штовхати, обзивати, бити, але в цей час свекрухи не було в кімнаті, вона кудись пішла. А далі приїхали працівники поліції, хто їх викликав їй не відомо, вони до неї ставилися прискіпливо, говорили, що вона неадекватна, у стані сп`яніння, однак на її пропозицію, щоб вона пройшла огляд, нічого не повідомили. Далі поліцейські склали документи, але не повідомили їй про що, тому вона нічого не підписувала. В той вечір вона не була у стані алкогольного сп`яніння. В подальшому її було зобов`язано покинути квартиру свекрухи, вона пішла до подруги, її малолітній син залишився із свекрухою, на наступний день вона його забрала.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Слободяник О.С. просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що ОСОБА_1 не вчиняла будь-якого фізичного чи психологічного насильства відносно своєї свекрухи ОСОБА_2 .. Фактично між невісткою ОСОБА_1 та свекрухою ОСОБА_2 мав місце звичайний побутовий конфлікт, пов`язаний зі зіткненням протилежних поглядів на поведінку чоловіка ОСОБА_1 , який є рідним сином ОСОБА_2 , який носив обопільний характер. Матеріали справи не містять належних доказів того, що дії ОСОБА_1 мали цілеспрямований характер щодо обмеження волі або контролю над потерпілою. Відсутні будь-які медичні довідки або психологічні експертизи, які підтверджували б негативний вплив на фізичне та (або) психічне здоров`я потерпілої. Також, в матеріалах справи немає жодних доказів наявності умислу ОСОБА_1 на заподіяння шкоди фізичному та (або) психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .. Дії ОСОБА_4 мали характер обопільного конфлікту та не носили системного характеру, що є обов`язковою ознакою домашнього насильства. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків та спільного не проживають, а також не належать до інших категорій осіб, на яких поширюється дія вказаного закону. Тобто, фактично конфлікт стався під час короткочасної зустрічі і не носив ознак родинно-сімейних відносин. Також, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відеозапису із нагрудних камер поліцейських, який підтверджував би обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Більше того, відсутні будь-які належні та допустимі докази перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння, як про це стверджує у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 , оскільки освідуванпя не проводилось, а протокол складений фактично па підставі пояснень свекрухи та виключно на суб`єктивному сприйнятті та припущеннях працівників поліції.

Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, а саме: письмову заяву ОСОБА_6 від 14.03.2026; письмові пояснення ОСОБА_2 від 14.03.2026; письмові пояснення ОСОБА_1 від 15.03.2026; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 від 15.03.2026; терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_1 від 15.03.2026, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння психологічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак до матеріалів справи на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано лише письмову заяву ОСОБА_2 від 14.03.2026, відповідно до якої вона просить притягнути до відповідальності її невістку ОСОБА_1 , яка перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинила щодо неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а також письмові пояснення ОСОБА_2 від 14.03.2026, відповідно до яких 14.03.2026 близько 21:00 год до неї приїхала її невістка у стані алкогольного сп`яніння разом із її онуком,потім у них зав`язався словесний конфлікт, який переріс у бійку, її невістка вдарила руками по голові та тілу, розірвала одяг, подряпала тіло її чоловікові, кричала на всю квартиру, намагалася забрати онука і піти з ним гуляти по місту.

Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки самі по собі наявний у матеріалах справи заява та письмові пояснення ОСОБА_2 без будь-яких інших належних і допустимих доказів, зокрема пояснень свідків, матеріалів відеозапису самої події, не дає судді підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак вчинення психологічного насильства в сім`ї.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно своєї свекрухи ОСОБА_2 , матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

При цьому, конфліктна ситуація між учасниками конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Звідси, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме його об`єктивна сторона.

Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Тетяна КЛЕПА