Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №161/4289/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/4289/26 Провадження №33/802/406/26 Головуючий у 1 інстанції:Смокович М. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

з участю

особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – Коць І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КпАП України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України,

В С Т А НО В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2026 року закрито провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КпАП України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України.

Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594965 від 18.02.2026 року за те, що він 25.01.2026 року, близько 13 години 17 хвилин в селі Лище, керуючи транспортним засобом «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи заїзд у село Лище на вулицю Виноградну з вулиці Горіхова, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , чим спричинив забій м`яких тканин правового стегна, чим порушив п.п.1.5., 2.3.б. Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 інкриміновані за ст.124 КпАП України.

Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594976 від 18.02.2026 року зазначено, що 25.01.2026 року, близько 13 години 17 хвилини в селі Лище, на перехресті вулиць Горіхова та Виноградна, водій ОСОБА_1 , після здійснення ДТП, а саме наїзду на пішохода ОСОБА_2 , залишив місце скоєння правопорушення, чим порушив п.2.10.а. Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 інкриміновані за ст.122-4 КпАП України (а.с.115-117).

Не погоджуючись із постановою суду потерпілий подав апеляційну скаргу в якій вважає її незаконною через неправильне встановлення судом обставин справи та порушення норм КпАП України.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що обставини, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, були повністю підтверджені в судовому засіданні його показами, та показами свідка ОСОБА_3 , та іншими письмовими матеріалами справи.

Вказує на те, що судом не взято до уваги та не досліджувалися в судовому засіданні відеозаписи обставин вчинення ДТП, здійснені на мобільний телефон свідка ОСОБА_3 , які остання надавала до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. На вказаних відеозаписах вбачається, що ОСОБА_1 умисно двічі здійснює наїзд на потерпілого ОСОБА_2 , на яких перший раз зафіксовано контакт транспортного засобу з потерпілим здаючи задом лівими водійськими дверцятами, та другий раз передньою частиною бампера та капотом.

Вважає, що фактично, єдиною підставою для закриття провадження у даній справі для суду стало порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення – 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, що не відповідає дійсності, оскільки суд не взяв до уваги, що на місці пригоди у поліцію ніхто з учасників не телефонував, а лише в подальшому, приблизно за годину після цього, він прибув особисто у відділ поліції і написав заяву про вчинення правопорушення відносно нього та надав письмові пояснення з даного приводу.

Таким чином, працівниками поліції особа порушника стала відома не з 25.01.2026 року, а після встановлення всіх обставини скоєння ДТП, вжиття інших заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, включаючи відібрання пояснень у останнього та складання схеми ДТП, тому протокол, складений за наслідками перевірки не пізніше 24 годин з моменту виявлення фактичного правопорушника у відповідності до ч.2 ст.254 КпАП України, причому місячний термін з дати вчинення ДТП порушений не був.

Просить постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним за ст.122-4,124 КпАП України. Дослідити в судовому засіданні відеозапис обставин вчинення ДТП, які зафіксовані на диску (а.с.119-122).

На адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 (а.с.127-139), клопотання про повернення скарги (а.с.140-143) та клопотання про закриття провадження у справі (а.с.146-149).

В судове засідання потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, не з`явилася, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Учасники, які з`явилися в судове засідання, не заперечували щодо продовження слухання справи у відсутності потерпілого. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які заперечили доводи апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, приходжу до наступного висновку.

Згідно положень статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

На думку апеляційного суду, вказаних вимог закону при розгляді справи місцевий суд дотримався у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КпАП України завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з листа першого заступника начальника управління поліції – начальника слідчого відділу Луцького РУП ГУНП у Волинській області полковника поліції Дзицюка А. від 25.01.2026 року на ім`я начальника Луцького РУП ГУНП у Волинській області підполковника поліції Ярового Р., у зв`язку із відсутністю даних у наданих матеріалах, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв`язку із цим внести відповідну інформацію до ЄРДР, були направлені матеріали, зареєстровані до ІКС ІПНП (журналу ЄО) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 25.01.2026 року за № 2821, 2828 для їх розгляду згідно вимог ЗУ «Про звернення громадян», Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, або КпАП України (а.с.5).

Під час допиту місцевим судом поліцейський ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Мельник О.С. повідомив, що дані матеріали у його провадження надійшли 06.02.2026 року.

18.02.2026 року поліцейським ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 було складено адміністративні протоколи серії ЕПР1 № 594965, серії ЕПР1 № 594976 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпАП України, які мали місце 25.01.2025 року, близько 13 години 17 хвилин на прехресті вулиць Виноградна та Горіхова у селі Лище Луцького району Волинської області.

Однак, в порушення приписів ч.2 ст.254 КпАП України та пунктів 6, 7 Розділу ІХ Інструкції, уповноваженими посадовою особою протоколи серії ЕПР1 № 594965, серії ЕПР1 № 594976 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпАП України, були складені лише 18.02.2026 року, тобто через 24 дні після події ДТП та через 12 днів після надходження матеріалів до ВП №3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області – 06.02.2026 року.

Місцевим судом вірно вставнолено, що про особу, яка вчинила правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КпАП України, потерпілим ОСОБА_2 повідомлялося ще 25.01.2026 року, а саме зазначалося прізвище, ім`я, по-батькові порушника, його адресу місця проживання та номер мобільного телефону, що є більш ніж достатнім для того, щоб в найкоротші строки зібрати матеріали та скласти на винну особу протоколи і направити їх до суду, чого відповідно зроблено не було. Крім цього, суду не надано жодних доказів яким чином проводився розшук порушника та чи проводився він взагалі.

Окрім цього, в порушення вимог пункту 8 Розділу ІХ Інструкції, 25.01.2026 року поліцейським не було оформлено схему місця ДТП, а було її оформлено лише 11.02.2026 року, тобто через 16 днів після ймовірного вчинення правопорушення.

Також місцевим судом з показань поліцейського ОСОБА_4 встановлено, що збирання доказів, окрім як відібрання у потерпілого заяви та письмових пояснень, до моменту надходження даних матеріалів у його провадження, Луцьким РУП ГУНП у Волинській області не здійснювалося.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідають вимогам ч.2 ст.254 КпАП України, а тому не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у розумінні ст.251 КпАП України.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що при розгляді справи суд першої інстанції з`ясував всі обставини справи, належним чином дослідив наявні докази по справі та надав їм належну юридичну оцінку, а тому вірно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпАП України.

Усі доводи ОСОБА_5 , викладені в апеляційній скарзі щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпАП України, зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації відповідних норм чинного законодавства і не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова місцевого суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

А тому, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову судді – без зміни відповідно до ст.294 КпАП України.

Керуючись ст.294 КпАП України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КпАП України, відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.