Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №167/249/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 167/249/26 Провадження №33/802/390/26 Головуючий у 1 інстанції:Требик В. Б.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

з участю

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – Здиги Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника Здиги Богдана Вікторовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 15 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, працює звукооператором у КЗ «Центр культурних послуг» Рожищенської міської ради, зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальностіза ч.5 ст.126 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 15.04.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КпАП України, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Стягнуто із ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору в дохід держави.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28.02.2026 року о 10:46 годині на вулиці Ковельській у селі Переспа Луцького району Волинської області повторно протягом року керував транспортним засобом – автомобілем марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КпАП України (а.с.15-16).

Не погоджуючись з постановою суду захисник Здига Б.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вказує на те, що не погоджується з постановою суду в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Зазначає, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, його протиправні дії не завдали будь-якої шкоди іншим особам, а також не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам. Звертає увагу суду на те, що його довіритель керував транспортним засобом у час зазначений у протоколі у зв`язку з необхідністю терміново поїхати до своєї сестри, яка проживає в іншому населеному пункті, тому що стан її здоров`я погіршився.

Просить суд змінити постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 15.04.2026 року щодо ОСОБА_1 та пом`якшити адміністративне стягнення, призначене ОСОБА_1 , виключивши вказівку суду на позбавлення його права керування транспортним засобом на строк 5 років. В решті постанову суду залишити без змін (а.с.19-21).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали останню з мотивів, викладених в ній, та просили її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Висновки судді про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КпАП України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КпАП України, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок судді першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані крайньої необхідності, оскільки йому необхідністю було терміново поїхати до сестри, яка проживає в іншому населеному пункті, тому що стан її здоров`я різко погіршився, на увагу апеляційного суду не заслуговують з наступних підстав.

Згідно зі статтею 18 КпАП України крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.

Таким чином крайньої необхідності у діях ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги також доводи апелянта про можливість не позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами враховуючи те, що він свою вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, його протиправні дії не завдали будь-якої шкоди іншим особам, а також не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам, оскільки вказане стягнення прямо передбачене санкцією ч.5 ст.126 КпАП України.

Статтею 23 КпАП України передбачається, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КпАП України визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкція ч.5 ст.126 КпАП України передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вказана санкція у частині накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом є безальтернативною.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Інші доводи, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду є законною та зміні чи скасуванню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КпАП України за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.294 КпАП України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Здиги Богдана Вікторовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 15 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальностіза ч.5 ст.126 КпАП України, залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.