Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №165/3191/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/3191/25 Головуючий у 1 інстанції: Гайворонський О. В.

Провадження № 22-ц/802/611/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 02 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

30 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що 14.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 168887746 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 6 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Відповідач підписала договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «MNV2Y6М8».

Первісний кредитодавець свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, перерахувавши їх на банківську картку відповідача, номер якої остання вказала у Заявці при укладенні договору. Разом з тим, відповідач порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Загальна сума заборгованості відповідача за договором кредитної лінії №168887746 від 14.05.2021 становить 21 138 грн, з яких: 6 000 грн – заборгованість по тілу кредиту; 15 138 грн – заборгованість по процентах за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово було продовжено додатковими угодами, на підставі якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру прав вимоги) за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого було продовжено додатковою угодою, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру прав вимоги) за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №08/07/25-Е, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру прав вимоги) за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021 на загальну суму 21 138 грн.

Ураховуючи наведене, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати кредитних коштів, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021 у розмірі 21 138 грн, а також судові витрати по справі: 2 422,40 грн судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 02 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 21 138 грн заборгованості за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021, 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,40 грн судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

Зазначає, що позов подано з пропуском встановленої законом загальної позовної давності.

Заперечує одержання грошових коштів відповідачем, оскільки такі були перераховані на картку, яка емітована не на її ім`я.

Кредитний договір вважає таким, що підписаний неналежним чином, оскільки замість використання одноразового ідентифікатора мав застосовуватися кваліфікований електронний підпис.

Також стверджує, що сума стягнутих на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, оскільки такий розмір судових витрат не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому вказана вимога позивача задоволенню не підлягає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що одноразовий ідентифікатор, як різновид електронного підпису, прямо передбачений законодавством, як належний спосіб ідентифікації сторони та підтвердження її волевиявлення, прирівнюється до власноручного підпису та забезпечує дотримання письмової форми правочину. Комбінація QR-коду та юридичної довідки товариства є доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору.

Під час укладення договору відповідач пройшла ідентифікацію та верифікацію, зокрема за допомогою технологій 3D Secure та Preаuth.

При заповненні анкети-заяви позичальник вказує реквізити свого платіжного засобу, на який він бажає отримати кредит, а товариство здійснює перевірку його дійсності. Твердження відповідача про нібито неналежність їй картки не має самостійного значення для заперечення факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Вона фактично підтвердила укладення договору своїми діями, а відсутність своєчасних і належних доказів з її боку виключає можливість задоволення заперечень щодо відсутності кредитного правочину.

Позовна давність не пропущена, оскільки вважається продовженою на строк дії воєнного стану.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивачем було приєднано акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а тому робота адвоката була виконана належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи проведено без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити з таких підстав.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що 14.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір кредитної лінії № 168887746 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно з матеріалами справи на дату укладення кредитного договору 14.05.2021 прізвище позичальника було ОСОБА_4 .

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 26.01.2022 у справі № 165/2239/21 ухвалено після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_4 відновити на дошлюбне прізвище ОСОБА_5 .

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 6000 грн одразу після укладення договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.

Згідно із п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – дисконтний період). У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно із п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.12.1 договору); з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.12.2 договору); можливість отримання нових траншів до договору блокується (п. 1.12.3 договору); проценти в розмірі, визначеному п. п. 1.9 та 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.13 договору).

Згідно із п. 1.15 договору продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.05.2021 зазначено персональні дані ОСОБА_4 та номер картки НОМЕР_1 .

У довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначено, що ОСОБА_4 підписала договір 14.05.2021 о 15:23:20 год, кошти були перераховані позичальнику 14.05.2021 о 15:24:05 год, кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «MNV2Y6М8».

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів за договором у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, позивач надав суду копію платіжного доручення № еа2еb4ff-2bfe-433f-8c13-f89231622866 від 14.05.2021.

Згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №168887746/23052025/Э від 23.05.2025 на картку № 5366-39ХХ-ХХХХ-3319 14 травня 2021 року були перераховані кошти в сумі 6 000 грн.

З інформації АТ «Таскомбанк» вбачається, що на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 14.05.2021 зараховано 6 000 грн, банківська картка № НОМЕР_1 є віртуальною платіжною карткою, яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія, та оформлена на ім`я ОСОБА_6 .

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово було продовжено додатковими угодами, на підставі якого Товариство набуло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 142 від 13.07.2021 до Договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 13 272 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого було продовжено додатковою угодою, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 21 138 грн.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021 на загальну суму 21 138 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 08.07.2025 до Договору факторингу № 08/07/25-Е, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021 на загальну суму 21 138 грн.

З розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що станом на 13.07.2021 заборгованість відповідача становить 13 134 грн, з яких: 6 000 грн – заборгованість по тілу кредиту; 7 272 грн – заборгованість по процентах.

З розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021, наданого ТОВ «Таліон плюс», вбачається, що станом на 31.07.2025 заборгованість відповідача становить 21 138 грн, з яких: 6 000 грн – заборгованість по тілу кредиту; 15 138 грн – заборгованість по процентах.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 168887746 від 14.05.2021, наданого ТОВ «ФК «ЕЙС», вбачається, що станом на 31.07.2025 заборгованість відповідача становить 21 138 грн, з яких: 6 000 грн – заборгованість по тілу кредиту; 15 138 грн – заборгованість по процентах.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. ст. 7, 12 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному ст. 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону (в редакції на час укладення договору) передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

За п. 6 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції на день укладення договору) передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Договір № 16887746 від 14.05.2021 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV2Y6M8», відправленим на номер мобільного телефону НОМЕР_2 14.05.2021 о 15:21:33 та введеним 14.05.2021 о 15:23:20 (а.с.32-зворот) з метою засвідчення дій згідно з договором, а спосіб підпису (електронний підпис з одноразовим ідентифікатором) відповідає чинному законодавству.

Відповідач не надала доказів про те, що номер фінансового мобільного телефону, електронної пошти їй не належать, що вона втратила мобільний телефон чи, що треті особи заволоділи її особистими даними (паспорта, РНОКПП, адреси проживання тощо).

Отже, судом вірно встановлено, що договір кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021 підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Наведені обставини спростовують посилання сторони відповідача на те, що кредитний договір не відповідає вимогам закону, оскільки з матеріалів справи встановлено, що відповідачем договір підписаний, позивач погодився на надання кредиту, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору позивачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Також умовами Договору не передбачено зарахування кредитних коштів виключно на картку позивача, а передбачено зарахування кредитних коштів на картку, зазначену самим клієнтом у відповідному електронному зверненні.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме по собі зарахування відповідної суми кредитних коштів на банківський рахунок іншої особи, але який зазначено самим позичальником, не свідчить про відсутність волі позивача на укладення спірного Договору.

Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що самостійне введення відповідачем номера платіжного засобу (банківської картки), який їй не належить, не спростовує того факту, що кошти були отримані саме відповідачем і що саме відповідачем був підписаний такий договір.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.

Відповідач не оспорювала кредитний договір ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсними.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із положеннями ч. ч 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 IX розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Цей закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

При цьому, згідно частини третьої статті 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на 30.08.2025 (дата подання позову ТОВ «ФК «ЕЙС») строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача заборгованості не сплив, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.

Щодо заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, згідно умов п. 1.7. Кредитного договору кредитна лінія надається строком на 28 (двадцять вісім) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). Тобто до 11.06.2021.

Пунктом 1.8. кредитного договору визначено, що сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Так, згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а. с. 41), відповідачкою ні протягом Дисконтного періоду, ні в останній день його закінчення, тобто 11.06.2021 жодних оплат не проведено, а тому в силу вимог п. 1.8. Договору, а також розділу 4 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а. с. 21-27) строк дії Дисконтного періоду, тобто його подальшої пролонгації за умовами договору не відбувалося.

Таким чином, станом на 11.06.2021 ОСОБА_3 зобов`язана була сплатити кредитору 6 000 грн тіла кредиту і 2 856 грн процентів за користування кредитом за ставками, визначеними у п. 1.9.1. /1,70 % від суми Кредиту за кожен день користування ним/ (102 грн/день х 28 днів).

У пунктах 1.9.3 та 1.12 договору визначено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).

Колегія суддів звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Тому, добросовісний кредитор, укладаючи договори зі споживачем, розраховує на повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення, чи неповернення відповідачем кредиту є порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У позовній заяві до стягнення заявлено лише заборгованість по тілу кредиту і заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом (а. с. 1-8).

Вимог про стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України із зазначенням їх розміру та наведенням розрахунку – позивач не заявляв.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову у заявленому позивачем розмірі заборгованості зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК).

Оскільки позовну заяву і апеляційну скаргу задоволено частково, то витрати по сплаті судового збору за їх подання необхідно стягнути зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.

Із заявленої по майновій вимозі ціни позову 21 138 грн задоволенню підлягає лише 8 856 грн, що становить 41,89 %, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 014,74 грн судового збору за подання позовної заяви.

Судом першої інстанції при повному задоволенні позову визначено до стягнення з відповідача на користь позивача лише 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу і цей розмір позивачем не оскаржено.

Ураховуючи зміну рішення суду в частині стягнення суми заборгованості, підлягає зміні і визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу, який з урахуванням вимог пропорційності становить 837,80 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача становить 1 852,54 грн (1 014,74 + 837,80).

Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Апеляційну скаргу задоволено на 58,11 %, а тому на користь відповідача із позивача необхідно стягнути 2 111,48 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи наведене, а саме те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 852,54 грн, а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 111,48 грн, то із застосуванням вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути різницю у судових витратах, а саме 258,94 грн (2 111,48 – 1 852,54), звільнивши відповідача від відшкодування судових витрат позивачу.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну відповідача ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 02 березня 2025 року змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 8 856 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн заборгованості за договором кредитної лінії № 168887746 від 14.05.2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 258 (двісті п`ятдесят вісім) грн 94 коп різниці у судових витратах.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді