Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №760/9910/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9910/25

2-а/760/132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Рєзанцева Б.О.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4456115 від 08.04.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.04.2025 старшим лейтенантом поліції Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Стрішним С.М. відносно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4456115, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Як зазначає позивач, 08.04.2025 він, керуючи транспортним засобом BMW 5250, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Богдана Хмельницького в м. Києві, та був зупинений поліцейським Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, без пояснення причин зупинки. Одночасно з цим, позивача стали звинувачувати в тому, що він не пристібнутий ременем безпеки та що на його транспортному засобі відсутні бризговики. Проте з цього приводу постанова про адміністративне правопорушення не складалась.

Натомість, під час розмови позивача звинуватили у відсутності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок чого складено відносно останнього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, а також те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, з огляду на таке.

Як зазначає позивач, під час винесення відносно нього оскаржуваної постанови поліцейським не були дотримані вимоги ст. 222 КУпАП, зокрема, ОСОБА_1 не були оголошені та роз`яснені його права та обов`язки. Крім цього, оскаржувана постанова не містить відомостей про місце вчинення адміністративного правопорушення та реквізитів на оплату штрафу, а також відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис порушення.

Крім цього, позивач звертає увагу на те, що вимога поліцейського надати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів пред`являється лише у випадках, передбачених законом, зокрема при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. А в даному випадку зупинка транспортного засобу була здійснена без пояснення причини, що є незаконним, тому і у працівників поліції були відсутні законні причини вимагати у водія надати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки останній на той момент не притягувався до відповідальності за порушення ПДР України, а також не був учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, останній просить позов задовольнити.

14.04.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 16.04.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Суд надіслав позивачу копію ухвали суду від 16.04.2025. Відповідачу суд надіслав копію ухвали суду від 16.04.2025 та копію позовної заяви із додатками.

12.06.2025 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, був досліджений та встановлений поліцейськими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а викладені твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом з оглядом на таке.

Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України.

Таким чином, з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Представник відповідача зазначає, що момент зупинки транспортного засобу позивача та процес притягнення його до адміністративної відповідальності фіксувався технічним засобом, відеозапис якого додається до матеріалів справи.

Представник відповідача стверджує, що на відеозаписі зафіксовано, як 08.04.2025 о 20:47 год. екіпажем патрульної поліції був зупинений транспортний засіб BMW 5250, державний номерний знак НОМЕР_1 . Інспектор, підійшовши до автомобіля, представився, повідомив водію причину зупинки та попросив пред`явити документи, передбачені п. 2.1 ПДР України. Після чого інспектор провів розгляд справи про адміністративне правопорушення, роз`яснив позивачу положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а тому доводи позивача про порушення процедури розгляду справи не відповідають дійсності.

З огляду на викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги.

Щодо строку подання відзиву на позов представник відповідача повідомив наступне.

Ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 16.04.2025, відповідно до якої відповідачу було надано 15-денний строк для подачі відзиву на позов, доставлена до електронного кабінету відповідача 07.05.2026. Документи та інформація щодо претензійно-правової роботи Департаменту патрульної поліції надходять через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Вказані документи надходять у великій кількості, реєструються в ДПП та не відразу надходять до підрозділів правового забезпечення ДПП. Крім цього в роботі підсистеми Електронний суд працює з постійними проблемами, систематичними збоями та перенавантаженнями, внаслідок чого реєстрація значної кількості вхідних документів відбувається із затримкою у часі. Внаслідок чого ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 16.04.2025 була зареєстрована в системі електронного документообігу ДПП 14.05.2025. Уповноважений представник відповідача не зміг вчасно подати відзив на позов, оскільки перебував на лікарняному.

12.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про залишення відзиву представника відповідача без розгляду з огляду на те, що даний відзив поданий із порушенням встановленого законодавством строку, а тому відзив не може бути розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Представник позивача звертає увагу суду на те, що представник відповідача у своєму відзиві на позов повідомив про пропущення ним строку для подання такого відзиву та зазначив причини пропуску, проте не висловив прохання визнати наведені ним причини пропуску строку для подання відзиву на позов поважними та поновити строк на подання такого відзиву. При чому представник позивача вважає наведені у відзиві на позов причини пропуску для його подання не поважними оскільки твердження про те що підсистема електронний суд працювала некоректно протягом останніх двох місяців не відповідає дійсності, адже у представника позивача не виникало труднощів з її використанням у зазначений термін. Крім цього, неналежна організація у відділі діловодства ДПП не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку вчинення процесуальної дії, в даному випадку, поданні відзиву на позов.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2025 відносно ОСОБА_1 командиром 2 взводу 7 роти 4 бальйону полк-1 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Стрішним Сергієм Миколайовичем винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, за те, що водій ОСОБА_1 , 08.04.2025 о 20 год 49 хв у м. Києві, вул. Богдана Хмельницького, 38/2, керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п. 2.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КупАП.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Дослідивши складену постанову серії ЕНА № 4456115 від 08.04.2025 та матеріали справи, суд не знайшов підтверджень вини позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») та тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Такими документами, зазначеними в п. 2.1 ПДР, є, зокрема, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Так, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема того, що 08.04.2025 він керував транспортним засобом без наявного у нього чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР України.

Щодо порушення строків надання представником відповідача відзиву на позов суд ввжажає за необхідне повідомити про таке.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.04.2025 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, копія якої була направлена відповідачу для ознайомлення та можливості надання відзиву на зазначений позов. Відповідачу було визначено строк 15 днів з дня отримання ухвали суду для надання відзиву.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа зазначена ухвала була доставлена до електронного кабінету відповідача 07.05.2025. Таким чином, представник відповідача мав змогу надати відзив у строк до 22.05.2025 включно, проте відзив надійшов до суду лише 12.06.2026.

Пояснення представника відповідача про неможливість подання відзиву на позов у встановелений в ухвалі суду строк через некоректу роботу підсистеми Електронний суд не є, на думку суду, поважною причиною пропуску такого строку, адже крім подання відзиву через дану підсистему існує ще такий спосіб подання як поштове відправлення, яким представник відповідача не скористався. Крім цього, поясилання представника відповідача на те, що останній перебував на лікарняному, суд не враховує, адже період перебування на лікарняному з 29.05.2025 по 02.06.2025, з 03.06.2025 по 04.06.2025 та з 05.06.2025 по 06.06.2025 був після спливу 15-денного строку для подання відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що представник відповідача не заявив про поновлення пропущеного ним строку для подання відзиву на позов та не довів поважність причин такого пропуску, суд не бере до уваги наданий представником відповідача відзив, а також не розглядає в якості доказів поважності причин пропущення процесуального строку надані останнім роздруківки з екрану монітору, з яких неможливо встановити, що саме вони підтверджують.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, при її винесені не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок працівників патрульної поліції про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КпАП України.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, відповідачем до суду надано не було.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 увчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4456115 від 08.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень підлягає скасуванню.

Враховуючи наведе вище, позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений Позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 485,00 грн.

Керуючись ст.ст.126, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4456115 від 08.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень - скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції, витрати по сплаті судового збору у розмірі 485,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.05.2026.

Суддя О.М. Букіна