Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №371/1375/23 — Миронівський районний суд Київської області

11.05.2026 Єдиний унікальний № 371/1375/23 провадження № 2/371/43/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участі секретаря Овчаренко В.С.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

До Миронівського районного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою звернулася позивач ОСОБА_1 та просила суд:

- поділити спільне майно,автомобіль марки «VOLKSWAGEN TOURAN», 2007 року випуску, колір чорний, номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу, ОСОБА_3 , шляхом стягнення з ОСОБА_3 суми в розмірі 141 563 (сто сорок одна тисяча п`ятсот шістдесят три) грн, як компенсації половини вартості зазначеного автомобіля.

Крім того, позивачем було надано позовну заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 07 лютого 2025 року провадження у даній справі закрито у частині визнання автомобіля марки «Volkswagen Touran» 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення половини вартості цього автомобіля у якості компенсації частики позивача у праві спільної сумісної власності на цей автомобіль.

Свої позовні вимоги обгрунтувала тими обставинами, що з 10 липня 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 .

У відповідача і позивача другий шлюб, від якого кожен має свою дитину. Від шлюбу з відповідачем мають спільну дитину - сина, ОСОБА_5 , 1991 р. н., який зараз проживає окремо в місті Києві.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2022 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

У судовому засіданні позивач та представник позивача – адвокат Мильнікова О.М. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача – адвокат Шкребтій В.В., не визнали позовні вимоги та відповідач пояснив, що 03 жовтня 1981 року між ним та ОСОБА_6 був укладений шлюб. Він перебував на посаді дільничого інспектора Миронівського райвідділу внутрішніх справи. У 1984 році йому було надано для проживання житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеному будинку вони проживали однією сім`єю до 1989 року. За період сумісного проживання із ОСОБА_6 ми за спільні кошти побудували у садибі: літню кухню, вартістю 45907,00 грн.; гараж, вартістю 28856,00 грн.; колодязь, вартістю 13680,00 грн.; вигрібну яму, вартістю 1797,00 грн. Крім цього до житлового будинку було прибудовано додаткові приміщення: веранда, площею 17 кв.м.; коридор, площею 8.4 км.м.; ванна, площею 4.4 кв. м.; кухня, площею 7.3 кв.м.

Крім цього, у житловому будинку був добудований другий поверх.

Вартість житлового будинку, господарських будівель і споруд, які були отримані відповідачем, збільшилась за рахунок праці та спільних коштів, які були вкладені ними як подружжям при будівництві вищезазначених приміщень.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права.

У відповідності до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 71 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Із наведених норм вбачається право позивача звернутися до суду із позовом про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності із відповідачем, як наслідок обов`язок суду вирішити даний спір.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як встановлено в судовому засіданні, що з 10 липня 1989 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 15).

Від шлюбу з відповідачем мають спільного сина ОСОБА_5 , 1991 р. н.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2022 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 9 - 11).

Під час перебування у шлюбі, відповідач набув у власність житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 бу (а.с. 10-11).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , на підставі рішення виконкому Владиславської сільської ради № 17 від 21 березня 2005 року, будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником являється ОСОБА_3 , форма власності приватна, частка 1/1 (а.с. 82).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВЕ №247464 власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 22 квітня 2005 року Виконкомом Владиславської сільської ради (а.с. 83).

Як вбачається з копії технічного паспорту від 07 листопада 2023 року, житловий будинок садибного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 1982 року спорудження. Згідно якого реконструкція спорудження добудовувалася до 2014 року (а.с. 84-87).

Згідно висновку про оцінку майна – житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 505 000,00 грн. (а.с. 98).

Відповідно до копії рішення Виконавчого комітету Владиславської сільської ради від 21 березня 2005 року на підставі записів погосподарської книги №3 №200 визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а.с. 113).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_5 шлю між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №31 від 16 лютого 1989 року (а.с. 114).

Відповідно до довідки виданої СТОВ «ЗОРЯ» від 02 квітня 2025 року № 67, про те, що ОСОБА_3 у грудні 2003 року сплатив за жилий будинок, розташований у АДРЕСА_1 , 29190,58 грн., що складає 100 % балансової вартості будинку (а.с. 197), тобто перебуваючи у шлюбі.

Крім того, до Миронівського районного суду Київської області від представника СТОВ «ЗОРЯ» Нечипоренко О.Д. надійшла копія завіреної первинної бухгалтерської документації, а саме касової книги від 21 жовтня 1993 року ОСОБА_3 сплатив за житловий будинок 240000,00 (а.с. 209-212).

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї Викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19, провадження № 61-14809сво21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, зроблено висновок, що «якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України). Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України)».

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Тобто, як встановлено з матеріалів справи вбачається, що спірний будинок, було придбано відповідачем ОСОБА_3 під час зареєстрованого шлюбу з позивачем та зареєстровано право власності на нього.

Оскільки вказане майно набуте позивачем під час перебування у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, то з огляду на норми ст. 60 Сімейного кодексу України суд приходить до висновку, що воно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін.

В супереч вимог ст. ст. 12, 81 Цивільного кодекс у України відповідач не надав доказів того, що це майно є його особистою приватною власністю.

Сторони в добровільному поряду не дійшли згоди щодо поділу зазначеного майна, а отже у відповідності до ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України цей поділ може зробити суд.

Частиною 1 ст. 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20), конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що будинок є спільною власністю подружжя, оскільки він набутий за час перебування позивача й відповідача у шлюбі, у якому вони 30 років вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Таким чином, суду не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірний житловий будинок придбано відповідачем за його особисті кошти, тому цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 10, 11, 12, 15, 19, 34, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 142, 209, 213, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , судові витрати у розмірі 2008,00 грн. (дві тисячі вісім гривень).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.О. Гуренко