Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №602/1002/25 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1002/25

Провадження № 2/602/99/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2026 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого РАДОСЮКА А. В.

при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.

з участю представника позивача адвоката Кушки О.М., представника відповідача адвоката Булави О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, -

в с т а н о в и в :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Сусіднє домоволодіння належить ОСОБА_2 . Тривалий час між ними триває конфлікт стосовно порушення ОСОБА_2 правил добросусідства, а саме стосовно того, що зелені насадження, які ростуть на належній відповідачу земельній ділянці затіняють земельну ділянку позивача, що в свою чергу унеможливлюють ефективного використання земельної ділянки останнім. 03 червня 2025 року позивач звернувся до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області із заявою для врегулювання конфлікту з відповідачем. 03 липня 2025 року Борсуківською сільською радою надано відповідь на його заяву, де було зазначено, що 01 липня 2025 року було проведено комісійне обстеження вищезгаданих зелених насаджень представниками Борсуківської сільської ради. Також позивачу у даній відповіді роз`яснено його права, передбачені ст. 105 ЗК України, жодних рішень чи приписів Борсуківська сільська рада по даному питанню не приймала. У відповіді від 30 вересня 2025 року на адвокатський запит від 01 липня 2025 року стосовно надання акта обстеження зелених насаджень, Борсуківська сільська рада зазначила, що акт обстеження зелених насаджень не складався, оскільки для цього є спеціально створена комісія, яка розглядає відповідні звернення по суті та виїжджає на місцевість для обстеження зелених насаджень та складання відповідного акту. Просить усунути перешкоди в користуванні майном, а саме в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 зрізати зелені насадження, що затіняють вказану земельну ділянку. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на сплату судового збору.

09.01.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначає, що жодного документа, який би посвідчував право власності чи право користування на земельну ділянку в розумінні вимог ЗК України чи ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач не надав. Таким чином позивач не підтвердив, що він є належним землекористувачем земельної ділянки щодо якої відповідач нібито вчиняє перешкоди в користуванні. Відповідно до акту обстеження зелених насаджень від 22 жовтня 2025 року, складеного комісією з питань обстеження зелених насаджень Борсуківської сільської ради визначено перелік дерев, що знаходяться на земельній ділянці відповідача на певній відстані від межі. Однак, даний акт не містить інформації, щодо якої саме межі вимірювалася відстань від даних дерев. Вказаний акт лише зафіксував орієнтовну відстань, на якій ростуть спірні дерева, без вказівки на конкретні порушення прав ОСОБА_1 , в тому числі щодо проникнення коренів на земельну ділянку позивача та унеможливлення користування нею. Сам по собі факт розташування дерев на земельній ділянці на певній відстані не може свідчити про наявність порушення прав позивача як землекористувача суміжної земельної ділянки, без представлення доказів таких порушень, чого позивачем зроблено не було. Також комісія не спирається на жоден офіційний документ, що б підтверджував закріплення меж земельної ділянки за позивачем. Щодо аргументу позивача про те, що зелені насадження, які ростуть на земельній ділянці відповідача, затінюють його земельну ділянку, гілки та корені цих дерев проникають на земельну ділянку позивача, що унеможливлює ефективне використання земельної ділянки, зазначає, що відповідно до ст.. 105 ЗК України, у випадку проникнення коренів та гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням. Тобто у правовідносинах, які є предметом судового розгляду, спеціальна норма закону наділяє позивача правом самостійно усувати перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом відрізання, за власним розсудом коренів дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, і не вимагає для цього наявності судового рішення. На підставі вказаного вважає позовну заяву необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами, просить відмовити у задоволенні позову.

14.01.2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що наявні усі підстави для задоволення позову, з заявленими у відзиві доводами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та надуманими, такими, що не відповідають дійсності. Наголошує, що позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача. Просить позовні вимоги задовольнити.

06.02.2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив), у якому він просить відмовити у задоволенні позову, оскільки, за відсутності підтвердження державної реєстрації відповідного речового права позивач не довів наявність у нього статусу належного землекористувача земельної ділянки, щодо якої заявляються вимоги про усунення перешкод у користуванні. Крім того, за установленою судовою практикою звернення до суду є виправданим лише у разі, якщо особа позбавлена можливості захистити своє право іншим законним способом або якщо такий спосіб є неефективним, у даному випадку законодавець надав позивачу ефективний, законний та пропорційний механізм усунення можливих перешкод без звернення до суду та без втручання у стан суміжної земельної ділянки в цілому.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кушка О.М. позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, та у відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Булава О.П. позовних вимог не визнав з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 14 грудня 2006 року завідуючою Лановецькою державною нотаріальною конторою Хом`як М.М. спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними господарськими будівлями АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Згідно копії довідки № 28, виданої 29.09.2025 року Снігурівським старостинським округом Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, згідно земельно-кадастрової книги, в користуванні ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , перебуває земельна ділянка площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.15).

Згідно копії заяви від 03.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області з метою врегулювання конфлікту з ОСОБА_2 (а.с.16).

Згідно інформації Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 01-31/728 від 03.07.2025 року, 01 липня 2025 року було проведено комісійне обстеження зелених насаджень ОСОБА_2 , за результатами обстеження повідомляють, що ст. 105 ЗК України передбачає право власників та землекористувачів земельних ділянок відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки, у випадку, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням. Відповідно до ст. 109 ЗК України – дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева (а.с.17).

Згідно відповіді Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області на адвокатський запит від 22.09.2025 року, 04.06.2025 року до Борсуківської сільської ради надійшла заява ОСОБА_1 щодо урегулювання межової проблеми з Губановим, для з`ясування обставин справи по суті заяви 01.07.2025 року було направлено інспектора з будівництва, архітектури та земельних відносин Борсуківської сільської ради, депутата та діловода, прибувши на місцевість у с.Передмірка до ОСОБА_1 , було встановлено, що проблема полягає у порушених правилах добросусідства, а саме щодо проникнення зелених насаджень із сусідньої земельної ділянки. За результатами огляду зелених насаджень ОСОБА_1 були надані роз`яснення щодо можливості усунення порушених правил добросусідства відповідно до норм чинного законодавства. Проте, під час проведення бесіди та встановлення проблемних питань на місці ОСОБА_1 вів себе агресивно, погрожував розправою працівникам сільської ради. Акт обстеження зелених насаджень не складався, оскільки для цього є спеціально створена комісія, яка розглядає відповідні звернення по суті та виїжджає на місцевість для обстеження зелених насаджень та складання відповідного акту. Для отримання акту обстеження зелених насаджень ОСОБА_1 було запропоновано написати ще одну заяву, яка безпосередньо б вказувала на проблему із зеленими насадженнями, проте звернень від ОСОБА_1 не надходило (а.с.19).

Відповідно до копії акта обстеження зелених насаджень від 22 жовтня 2025 року, комісія у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оглянула зелені насадження за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті обстеження встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_2 , яка є суміжною із земельною ділянкою, де проживає ОСОБА_1 , наявно: дерево породи вишня в кількості 1 шт., діаметром 30-35 см., що знаходиться від межі на відстані орієнтовно 2,5-3м.; дерево породи акація в кількості 3 шт. діаметром 25-30 см., найближча до межі знаходиться орієнтовно на відстані 0,75-1 м.; дерево породи липа в кількості 1 шт. діаметром 50-55 см., що знаходиться від межі на відстані орієнтовно 0,5-0,75 м.; гілки вищевказаних дерев частково заходять на сусідню земельну ділянку, решта території вкрита самосійною деревно-чагарниковою рослинністю (а.с.43).

Згідно Відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання особи № 275 від 30.10.2025 року та Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/016012099 від 30.10.2025 року, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50-51).

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При вирішенні позову про захист порушених прав суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Частинами першою, другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини другої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, має бути наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Згідно з ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Однак, доказів посвідчення права власності чи права користування позивача на земельну ділянку матеріали справи не містять, не здобуто таких доказів і під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 105 Земельного Кодексу України, у випадку проникнення коренів та гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Тобто у правовідносинах, які є предметом судового розгляду, спеціальна норма закону наділяє позивача правом самостійно усувати перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом відрізання, за власним розсудом коренів дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, і не вимагає для цього наявності судового рішення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, друга статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження власності на земельну ділянку, що позбавляє суд можливості визначити її межі та встановити, чи було допущено порушення права позивача в користуванні майном, а тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, ст.ст. 105, 125, 126 ЗК України, суд ,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про усунення перешкод в користуванні майном – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. РАДОСЮК