Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №466/3316/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3316/26

Провадження № 3/466/1376/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Ковальчук О.І. розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого адвокатом в АБ «Кульчицький та партнери», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення

в с т а н о в и в:

гр. ОСОБА_1 , 11.04.2026 року близько 17:10год. перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 273, вчинив злісну непокору неодноразовій законній вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, а саме відмовився вийти з транспортного засобу та проїхати до ТЦК та СП, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

При розгляді матеріалів справи в суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП заперечив, просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, підтримавши письмове клопотання про закриття провадження у справі.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП з наступних підстав.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Положеннями ст. 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Разом з тим, в даному випадку факт злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків зафіксований лише у протоколі про адміністративне правопорушення, та не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності інших, необхідних для підтвердження зазначеного факту, належних та допустимих доказів.

Як на доказ вини ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП працівник поліції надав протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №134645, рапорт від 11.04.2026 та відеозапис.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення, то суд вважає, що протокол не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Щодо наявного рапорту, який знаходиться в матеріалах справи, то суд приходить до висновку, що такий рапорт не слід брати до уваги, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, так як у розумінні ст. 251КУпАП зазначений рапорт не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Більше того, вказаний рапорт працівника поліції також не слід брати до уваги і по тій причині, що працівник поліції є зацікавленою особою при розгляді справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання ним вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин (постанова Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17).

Беручи до уваги досліджені судом докази, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , 11.04.2026 року близько 17:10год. перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 273, вчинив злісну непокору неодноразовій законній вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, а саме відмовився вийти з транспортного засобу та проїхати до ТЦК та СП, як це зазначено у протоколі серії ВАД №134645 про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.

В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, зокрема пояснення свідків, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, у справі відсутні.

Крім того, судом здійснено відеозапис з місця події, з якого не встановлено факту злісної непокори ОСОБА_1 неодноразовій законній вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України.

У відповідності до ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП

п о с т а н о в и в :

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя О. І. Ковальчук