Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №456/6727/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6727/25

Провадження № 2/456/577/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивачка ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просить визнати за нею право власності на 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що 21.01.1989 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та переїхала на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де з ними проживала мати її чоловіка ОСОБА_4 , яка була власником даного будинковолодіння. Після смерті свекрухи ОСОБА_4 08.07.2002 в даному будинковолодінні вона залишилась проживати разом з чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її син ОСОБА_2 подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . Проте згідно зі сповіщенням МО України від 18.03.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходячи службу в Збройних Силах України, вважається зниклим безвісти 15.03.2025. А відтак, зважаючи на право сина успадкувати 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , бажає оформити своє право на іншу частину спадкового майна, проте у зв`язку з відмовою нотаріуса позбавлена такої можливості. За таких обставин за відсутності сина вважає, що її права як спадкоємця грубо порушуються та єдиний спосіб їх захисту є звернення до суду з даним позовом.

Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01 грудня 2025 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 19/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справ постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 20.01.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 23/.

Позивачкою подано уточнену позовну заяву та 24.03.2026 до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 /а.с. 79-80/

Ухвалою від 24.03.2026 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті на 08.04.2026 /а.с. 81/.

Ухвалою від 08.04.2026 судове засідання відкладено на 24.04.2026 /а.с. 85/.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Андрейків Ю.Я. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області подав клопотання, в якому просить розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, шляхом поміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд розглянув справу за його відсутності на підставі наявних у ній доказів

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24.04.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 11.05.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 27 листопада 1987 року право власності на об`єкт нерухомого майна – житловий будинок по АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 /а.с. 14 на звороті/.

Судом встановлено, що домоволодіння з особовим рахунком № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 рахується як «колгоспний двір»: ОСОБА_4 – голова двору, члени колгоспного двору: ОСОБА_3 – син, що підтверджується витягом з погосподарської книги № 846 /а.с. 21/.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла голова двору ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, до якої увійшло належне їй на час смерті майно, що включає в себе частину житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки № 12/15-2/507 від 27.11.2025 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 10/.

Відтак відповідно до приписів ЦК УРСР в редакції 1963 року її син ОСОБА_3 як останній член колгоспного двору став одноосібним власником, незважаючи на те, що юридично своїх прав не оформив.

Також судом встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.03.2025, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , про що 01 жовтня 2019 року зроблено відповідний актовий запис № 47 /а.с. 12/.

Після смерті останнього відкрилася спадщина, до якої увійшло належне йому на час смерті майно, що включає в себе житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного по АДРЕСА_1 , виготовленим 27.11.2025 на замовлення позивачки, будинковолодіння складається з житлового будинку «А-1» у складі однієї житлової кімнати, житловою площею 17,3 кв.м, загальною площею 42,6 кв.м, до якого належать позначені на плані: огорожа «№ 1». Вартість – 97287 грн /а.с. 15-18/.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав.

З довідки № 12-15-2/446 від 16.10.2025, виданої виконавчим комітетом Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, судом встановлено, що на день смерті спадкодавець ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті з ним проживала без реєстрації його дружина ОСОБА_1 (позивачка по справі). Вказаний факт додатково підтверджується актом № 12-15-2/444 від 16.10.2025 /а.с. 9, 11/.

Судом встановлено та підтверджується копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 21.04.2005, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною спадкодавця ОСОБА_3 . Відтак остання відноситься до спадкоємців першої черги спадкування за законом. Іншим спадкоємцем відповідної черги є його син ОСОБА_2 – відповідач у справі /а.с. 4, 13/.

Оглядом витребуваної копії спадкової справи № 08/20 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 судом встановлено факт звернення позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини та видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом на частину спадкового майна – земельні частки (пай) у рівних частках кожному /а.с. 32-66/.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.11.2025 вбачається, що приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 7/.

Крім цього, з поданих суду документів встановлено, що відповідач та відповідно інший спадкоємець ОСОБА_2 зник безвісти /а.с. 70-73/. Відтак не може реалізувати своє право на 1/2 частину спірного спадкового майна. Разом з тим, предметом позову є визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину спадкового майна, що не порушує прав іншого спадкоємця за законом.

Відтак судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак при ухваленні рішення по даній справі слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного кодексу України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору суд виходить з того, що Закон Української РСР «Про власність» не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, зі складу спадщини.

У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.

Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовуються загальні правила щодо спадкування.

На день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносини щодо спадкування врегульовуються положеннями книги шостої ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Частиною першою ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 4 та 6 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після визначення (виділення) частки померлого у спільному майні. Тому при спадкуванні таких часток істотне значення має встановлення їх розміру, що може бути зроблено як за життя спадкодавців, так і після відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Суд погоджується з аргументами позивачки, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які в своїй сукупності є достатніми.

Таким чином, враховуючи, що позивачка отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі такого; відповідач та відповідно інший спадкоємець ОСОБА_2 зник безвісти, відтак не може реалізувати своє право на частину спірного спадкового майна, разом з тим позов позивачки стосується виключно 1/2 частки, що не порушує прав іншого спадкоємця, свободи чи інтереси інших осіб, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

А тому судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачкою на її вимогу.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ( АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 21.04.2005; РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 житлового будинку «А-1» з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, шо розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з однієї житлової кімнати житловою площею 17,3 кв.м, загальною площею 42,6 кв.м, до якого належить огорожа «№ 1», в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя Л.В.Гула