Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №299/2005/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2005/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Надопта А.А. за участю секретаря Стрижак О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 993 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Бобик В.К., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 993 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №993, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Згідно тексту оскаржуваної постанови під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 отримав повістку про необхідність прибуття 13 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для визначення призначення на особливий період, проте ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою не надав, чим порушив вимоги частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 33, 235, частиною п`ятою статті 276, 283 - 285 КУПАП, постановив накласти на громадянина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок) грн..

Позивач стверджує, що його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі протоколу №993 від 30 квітня 2025 року складеного стрільцем ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 від 12 травня 2025 року за №1/701/2025, яка набрала законної сили. Штраф сплачений позивачем 17 травня 2025 року, що підтверджується копією квитанції.

Тому вважає оскаржувану постанову неправомірною, незаконною і просить її скасувати.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04.05.2026 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Бобик В.К. в судове засідання не з`явилися, подали в заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, направив відзив на адміністративний позов у якому вказав, що За результатами розгляду матеріалів справи №993 про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена постанова №993 від 12.05.2025 року за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 з 12.05.2025 року. На час винесення Постанови №993 року від 12.05.2025 року не був військовослужбовцем. Відповідно до відомостей ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач 13.04.2025 року не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим порушив вимоги абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 оку №560, пункту 2 частини 1 Додатку 2 до Порядку Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487. 20.04.2025 року через Єдиний електронний реєстр військовозобов`язаних «Оберіг» було направлено звернення до органів національної поліції про необхідність доставлення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУПаП. 30.04.2025 року громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , працівниками поліції УПО ГУНП Запорізької області доставлено до відповідача для складання адміністративного протоколу, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою 12 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №993, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 від 12 травня 2025 року за №1/701/2025, на підставі протоколу №993 від 30 квітня 2025 року складеного стрільцем 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , дана постанова набрала законної сили. Штраф сплачений позивачем 17 травня 2025 року, що підтверджується копією квитанції

Тобто відповідачем фактично здійснено повторний розгляд однієї і тієї ж справи про адміністративне правопорушення за відсутності правових підстав для цього.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року N 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року N 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ст.ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно з ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з наведеним, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно протоколу №993 від 30 квітня 2025 року складеного стрільцем 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_4 , суть адміністративного правопорушення полягає в наступному: під час загальноїмобілізації військовозобов`язаний ОСОБА_1 , отримав повістку про необхідність прибуття 13.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово лікарської комісії та уточнення облікових даних, проте не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою, не надав, чим порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення

Крім того, Позивача під підпис було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 годині 00 хвилин 12.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Так, згідно тексту постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 від 12 травня 2025 року за №1/701/2025 12.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 об 11 год. 30 хв. прибув ОСОБА_1 , який представив протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №993 складений стрільцем 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_10 у місті Запоріжжя, солдатом ОСОБА_4 . В ході розгляду адміністративної справи по суті, було встановлено, що громадянину ОСОБА_1 повістка для проходження військово лікарської комісії та уточнення облікових даних на 13.04.2025 року не формувалась, зазначена особа не включена в поточне оповіщення.

Однак, громадянин ОСОБА_1 в період часу з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, не вніс свої персональні дані до ЄДРПВП «ОБЕРІГ», тобто не оновив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації свої персональні данні, а саме дані: місце проживання, сімейний стан, місце роботи, що підтверджується витягом з реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБЕРІГ».

Тобто, з викладеного вище вбачається, що відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, тому постанову необхідно скасувати, а провадження у справі закрити. Незважаючи на це, Відповідачем винесено постанову від 12 травня 2025 року №1/701/2025 про притягнення до адміністративної відповідальності без належного з`ясування всіх обставин справи, без доказів вини правопорушника, що є грубим порушенням норм процесуального та матеріального права

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevay Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії" («Kareliny Russia» заява N 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу адмінправопорушника, що є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Враховуючи, що у матеріалах справи про адміністративну відповідальність відсутні належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ст. 134 КАС України витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, що орієнтовно становить 8000,00 грн. При цьому ні у позовній заяві ні в додаткових клопотаннях ним не наведено детальний розрахунок наданих послуг, що робить неможливим визначення розміру та стягнення судових витрат на професійну правничу допомоги, таким чином у цій частині суд відмовляє у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 7, 9, 210, 235, 245, 250-252, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 268-272, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 993 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення – задовольнити частково

Визнати протиправною та скасувати постанову №993 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену 12 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_11 ( ( ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 532 грн 48 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийА. А. Надопта