Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №337/5721/21 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 29.04.2026 Справа № 337/5721/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/5721/21 Головуючий у 1-й інстанції: Котляр А.М.

Провадження № 22-ц/807/293/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.

Онищенка Е.А.

при секретарі: Товстопятко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Зубицької Любові Миколаївни на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Хмельницький» про стягнення коштів за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 18 грудня 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір позики, за яким позивач передав відповідачу 50 000 євро готівкою під 8 % річних з обов`язком повернути кошти до 31 грудня 2018 року. Факт передачі коштів підтверджено підписом відповідача в договорі.

20 лютого 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду, за якою відповідач отримав ще 55 000 доларів США під 10 % річних із тим самим строком повернення.

У визначені договором строки відповідач позикові кошти не повернув і проценти не сплатив.

На забезпечення виконання зобов`язань за обома договорами між позивачем і ТОВ «Богдан Хмельницький» укладено договори поруки, затверджені рішеннями загальних зборів товариства, згідно з якими підприємство несе солідарну відповідальність за борги ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що укладені договори відповідають вимогам Цивільного кодексу України, оскільки факт отримання коштів засвідчено письмово, а передача готівки не суперечить законодавству.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань виникла заборгованість за договором позики від 18 грудня 2008 року в сумі 119 000 євро, з яких: 50 000 - основний борг, 10 000 - штраф, 19 000 - 3 % річних, 40 000 - 8 % річних.

За додатковою угодою від 20 лютого 2014 року виникла заборгованість в сумі 103 426 доларів США, з яких: 55 000 - основний борг, 11 000 - штраф, 10 695 - 3% річних, 26 731 - 10 % річних).

Посилаючись на зазначені обставини,ОСОБА_2 просив суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Богдан Хмельницький» кошти в сумі 119 000 Євро; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Богдан Хмельницький» кошти в сумі 103 426 доларів США; та стягнути судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Хмельницький» на користь ОСОБА_2 : заборгованість за договором позики від 18.12.2008 року в сумі 103 932 Євро; заборгованість за додатковою угодою від 20.02.2014 року в сумі 97 057 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Хмельницький» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 10 231,35 гривень, по 5 115,68 гривень з кожного відповідача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Зубицька Л.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що 27.12.2022 року суд першої інстанції призначив по справі проведення судової технічної експертизи (експертизи реквізитів документів та експертизи матеріалів документів), проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На розгляд експертів було поставлено, зокрема, питання щодо часу виготовлення та підписання документів, які є доказами по справі та на які позивач посилався, як на підставу своїх позовних вимог (Договір позики, датований 18.12.2008, Договір поруки, датований 18.12.2008, Протокол № 18.12.2008 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 18.12.2008, Додаткова угода до договору позики від 18.12.2008, датована 20.02.2014, Договір поруки, датований 20.02.2014, Протокол № 20.02.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 20.02.2014).

Призначаючи судову експертизу та ставлячи на розгляд експертів відповідні питання щодо давності виконання спірних доказів, суд повинен був надати експертам дозвіл на їх пошкодження або знищення, оскільки іншого способу встановлення експертами відповідних обставин чинні методики не передбачають.

Таким чином, направляючи матеріали справи експертній установі для проведення технічної експертизи документів суд першої інстанції вже на стадії постановлення відповідної ухвали повинен був вирішити питання щодо надання дозволу на пошкодження чи знищення відповідних документів для проведення дослідження з питань давності та часу виготовлення таких документів, оскільки у іншому випадку проведення такої експертизи є завідомо неможливим, що очевидно було відомо суду, який, з огляду на неодноразово роз`яснену Верховним Судом максиму правової доктрини про те, що «суд знає закони», знав відповідні положення законодавства в частині правил проведення відповідного виду судової експертизи, однак такі положення закону не застосував.

Більше того, як вбачається із оскаржуваного рішення та підтверджується матеріалами справи, 30.11.2023 року суд відмовив у задоволенні відповідного клопотання експерта. При цьому суд, відмовляючи у задоволенні клопотання експерта, просто процитував заперечення позивача по справі, жодним іншим чином не аргументувавши причини відмови.

Вказує, що суд першої інстанції був зобов`язаний встановити обставину достовірності відповідних договорів позики та інших письмових доказів по справі, які, виходячи із конкретних обставин цієї справи, могли бути підтверджені виключно у спосіб проведення технічної експертизи документів на предмет давності їх виконання та саме у спосіб пошкодження чи знищення відповідних досліджуваних матеріалів.

Вважає, що суд не виконав процесуальний обов`язок щодо повного і всебічного встановлення обставин справи, не застосував прямо передбачені для таких випадків статтями 81 та 109 ЦПК України норми процесуального закону, визнавши таким чином встановленими обставини укладення відповідного договору позики, додаткових угод до нього, договору поруки та протоколу загальних зборів ТОВ «Богдан Хмельницький» та виготовлення відповідних письмових документів у зазначені в них дати без жодних допустимих і належних доказів цього в матеріалах справи та всупереч положенням процесуального закону.

Більше того, обґрунтовуючи відхилення посилань відповідача на ст. 109 ЦПК України, суд виклав у оскаржуваному рішенні висновок про те, що ст. 109 ЦПК України не підлягає застосуванню, оскільки «основною причиною неможливості встановити час нанесення друкованих текстів є відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку». Однак, такі висновки суду першої інстанції прямо суперечать наявному в матеріалах справи висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.09.2024 року №23576/23-34.

Зауважує, що першочерговим предметом доказування у цій справі є доказування щодо наявності правовідносин позики та передачі коштів у позику. Таким чином, час скріплення печаткою ТОВ «Богдана Хмельницького» відповідних документів у цій справі має другорядне значення.

Наданий позивачем у справу протокол загальних зборів ТОВ «Богдана Хмельницького» взагалі є недопустимим доказом, оскільки за жодних умов у законному порядку не міг знаходитись у позивача, оскільки останній був директором вказаного товариства.

При цьому, відсутність будь-яких зобов`язань ТОВ «Богдана Хмельницького», як поручителя, за будь-якими зобов`язаннями третіх осіб, підтверджується наявними у справі бухгалтерськими довідками ТОВ «Богдана Хмельницького», які суд не дослідив та оцінки яким не надав.

Щодо відсутності методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку, на які посилається суд, як на основну причину неможливості проведення експертизи, то такий висновок суду суперечить наведеному Висновку експертів, оскільки на відсутність наведених методик експерти посилались виключно в частині часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку і відсутність таких методик ніяк не впливала на надання відповідей на питання часу скріплення спірних документів підписами сторін.

Вважає, що у частині обставин щодо часу підписання спірного договору позики та додаткової угоди до нього суд повинен був застосувати положення ст. 109 ЦПК України, чого зроблено не було.

Додатково зауважує, що відсутність будь-яких правовідносин позики підтверджується також показами свідків у справі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . Більше того, зі свідчень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прямо вбачається наявність порожніх бланків із підписами відповідача та співзасновника ТОВ «Богдана Хмельницького» станом на 2015-2019 роки та намір позивача використати такі бланки з метою фальсифікації договору позики та інших документів.

Більше того, навіть свідок, котрий свідчив у інтересах позивача ( ОСОБА_6 ) повідомив суду, що боргові зобов`язання відповідача (які він наче б то особисто бачив) мали місце у 2012-2013 роках, що вочевидь не збігається із датою укладення первісного договору позики (2008 рік). Крім того, як вбачається із свідчень ОСОБА_6 , сума боргу наче б то складала «мільйони» (як уже наводилось - в період 2012-2013 роки); проте, судом першої інстанції наче б то встановлено, що відповідач позичив у позивача: у 2008 році - 50 000 Євро по курсу 11,06 грн. за Євро, що у перерахунку у гривню становить 553 000 грн. (тобто, явно ніяк не дотягує до мільйонів станом на 2012-2013 роки навіть з урахуванням 8% річних, оскільки за орієнтовні п`ять років до 2013р. сукупні річні не могли становити більше 40% від суми позики (по 8% за кожен повний рік), тобто 20 000 Євро процентів, що у перерахунку на гривню становило б 221 200 грн.) Отже, навіть покази свідка позивача спростовують існування відносин позики у 2008 році та суму позики, заявлену до стягнення позивачем.

Вказує, що саму обставину передачі коштів суд першої інстанції не встановив, а у справі відсутні будь-які докази такої передачі. Сам договір позики таким доказом вважатись не може в силу положень ст. 81 та ст. 109 ЦПК України. При цьому, суд першої інстанції помилково прийняв до уваги меморіальні валютні ордери та виписки з особового рахунку філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит», відповідно яких 28.11.2008 року на рахунок ОСОБА_7 надійшов грошовий переказ в сумі 110 000 Євро.

Також посилається на те, що відповідачем двічі заявлявся відвід головуючому у суді першої інстанції. Так, 15.02.2022 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Кучерук І.Г. відмовив у задоволенні заяви представника відповідачів адвоката Зубицької Л.М. про відвід судді Котляра А.М. В подальшому, 04.02.2025 року, суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідачів адвоката Зубицької Л.М. про відвід судді Котляра А.М. Вказує, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було неодноразово заявлено відвід, і, на переконання скаржника, підстави для його відводу є обґрунтованими.

Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.

Від представника ОСОБА_2 – адвоката Савченка В.І. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Щодо питань, пов`язаних з призначенням та проведенням судової експертизи, вказує наступне.

Скаржник зазначає, що начеб то призначаючи експертизу суд допустив певні порушення, проте не вказує, яку саме на його думку процесуальну норму, чи норму підзаконного нормативного акту суд порушив.

В частині того, що призначаючи експертизу, суд мав надати дозвіл на пошкодження або знищення досліджуваних зразків, звертає увагу на наступне.

Судова експертиза у даній справі призначена ухвалою суду від 27.12.2022 року за клопотанням того ж представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зубицької Л.М. При цьому її відповідне клопотання про призначення судової експертизи задоволене судом у повному обсязі. Ініціюючи судову експертизу, фахівець ОСОБА_8 не ставила перед судом першої інстанції таких питань, про які зазначає в апеляційній скарзі.

Крім того, згідно чинного процесуального законодавства ухвала суду першої інстанції про призначення у справі судової експертизи підлягає апеляційному оскарженню. Представниця відповідача Найдьонова В.О. в ході розгляду справи судом першої інстанції не скористалась таким правом.

Більш того, Запорізьким апеляційним судом розглядалась апеляційна скарга представника позивача на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.12.2022 року про призначення цієї експертизи. У відповідному апеляційному провадженні представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зубицька Л.М. наполягала на правильності зазначеної ухвали районного суду. Вона подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, де зазначала, що оскаржувана ухвала про призначення експертизи є законною та обґрунтованою. Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2023 року ухвала районного суду про при значення судової експертизи визнана законною.

Скаржник піддає сумніву ухвалу суду від 30.11.2023 року в частині відмови у задоволенні клопотання експерта з питань надання згоди на пошкодження чи знищення досліджуваних експертом документів. Зокрема, апелянт зазначає, що ані ЦПК України, ані Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не вимагають згоди сторони. В свою чергу, позивач вважає за необхідне зазначити, що ті ж ЦПК України та Інструкція не зобов`язують суд надавати таку згоду.

Водночас, апелянт не спростовує доводи позивача з приводу згоди на пошкодження чи знищення досліджуваних експертом документів, а саме, стосовно того, що позивач є власником відповідних документів, а застосування руйнуючих методів дослідження без його згоди є неможливим. У разі пошкодження документів під час експертного дослідження ОСОБА_2 був би позбавлений можливості вирішувати спірні питання з ОСОБА_1 та ТОВ «Богдан Хмельницький» щодо договорів позики у іншому порядку, окрім даної цивільної справи № 337/5721/21.

Наголошує, що відповідачами не ставилась під сумнів справжність підписів відповідачів і не тільки ( ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_9 ) на документах, які належать ОСОБА_2 .

Вважає, що свій тягар доказування позивач виконав у повному обсязі. А саме, надав суду оригінали письмових договорів позики та інших документів, підписаних відповідачем ОСОБА_1 , справжність підписів в яких не оскаржується відповідачем, в яких зазначено, що позичальник, підписавши відповідний договір підтверджує факт отримання коштів у позику.

Натомість відповідач помилково вважає, що він переклав тягар доказування на позивача, лише зазначивши у відзиві, що він підписував лише чисті аркуші, а не відповідні договори і протоколи. За умови, що відповідач заявляє про неналежність наданих позивачем оригіналів документів щодо позики – саме на відповідача покладається тягар доказування в частині заявленої невідповідності документів.

Зазначає, що відповідач свідомо ініціював проведення експертизи саме з постановкою багатьох питань, відповідь на які може бути надана експертом лише за умови знищення/пошкодження об`єктів дослідження, що унеможливить у подальшому реалізацію певних прав власником відповідних документів – позивачем у даній справі.

Зауважує також, що ст. 109 ЦПК України чітко унормовані випадки, за яких суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Такими є:

- ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів (всі оригінали документів позивачем надано);

- ухилення від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. В даному випадку будь якого ухилення з боку відповідача від участі в експертизі не було. Ідентифікація з боку відповідачів/апелянта понять «ухилення від іншої участі в експертизі» з «ненаданням дозволу на знищення та зміну властивостей» належної позивачу речі є неспроможною.

Також звертає увагу, що апелянтом наводяться лише окремі витяги із висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.09.2024 року №23576/23-34, натомість суд в оскаржуваному рішенні процитував у повному обсязі резолютивну частину Висновку експертів від 12.10.2024 у даній справі. То ж апелянтом фактичні висновки експертизи викладені не об`єктивно і однобоко.

Стосовно доводів скаржника з приводу того, начеб то що наданий позивачем у справу протокол загальних зборів ТОВ «Богдана Хмельницького» є недопустимим доказом, оскільки за жодних умов у законному порядку він не міг знаходитись у позивача, то чинне законодавство не передбачає заборон щодо надання суб`єктами господарювання (в даному випадку ТОВ «Богдана Хмельницького») іншим особам (позивачу) рішень вищого органу управління товариства на підтвердження взятих на підприємство зобов`язань, погодження яких відбулось з боку вищого органу управління (укладення договору поруки).

Щодо неналежного ведення юридичною особою бухгалтерського обліку та порядку обліку і оформлення документів щодо загальних зборів вищим органом управління товариства (загальними зборами) позивач не має нести будь якої відповідальності. А надані відповідачами бухгалтерські довідки щодо внутрішнього обліку юридичної особи не можуть впливати на дійсність наявних у позивача офіційних документів, окремі з яких (договори поруки) оформлені товариством у законний спосіб.

Стосовно доводів, що суд безпідставно прийняв до уваги меморіальні валютні ордери та виписки з особового рахунку філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит», відповідно до яких 28.11.2008 року на рахунок ОСОБА_7 надійшов грошовий переказ в сумі 110 000 Євро, вказує, що ОСОБА_7 є дружиною позивача. Відповідач ОСОБА_1 добре обізнаний щодо статусу та відносини між позивачем та ОСОБА_7 . Позикові кошти є спільним майном подружжя ОСОБА_10 . Під час розгляду справи по суті представники відповідачів не піддавали сумніву відповідні обставини щодо коштів ОСОБА_10 .

Інші учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Зубицької Л.М. на адресу апеляційного суду надійшла відповідь на відзив. Зауважує, що встановлення часу підписання спірного договору є визначальним і пріоритетним для вирішення спору в силу положень цивільного закону. За будь-яких умов для визначення обставин укладення спірного договору необхідним є встановлення справжнього часу підписання спірного «договору позики», додатків до нього та пов`язаних документів, які позивач визначив письмовими доказами по справі.

Посилається на те, що суд першої інстанції, відмовивши експертам у дозволі на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу для проведення технічної експертизи документів з питань давності виконання підписів на них, унеможливив встановлення дійсних обставин справи. Крім того, суд першої інстанції не виконав функцій щодо сприяння відповідачу у реалізації права на достовірне та повне встановлення обставин у справі та не запобіг зловживанню позивачем своїми процесуальними правами та не відреагував на порушення позивачем процесуального обов`язку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, що призвело до порушення п. 4, 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України. Суд також не застосував прямо передбачені для таких випадків процесуальні засоби, передбачені ст.ст. 81, 109 ЦПК України, чим вочевидь проявив упередженість і постановив рішення на користь позивача без встановлення обставин, які мають значення для справи і, з використанням своїх процесуальних прав з метою задовольнити позов у справі.

Від представника ОСОБА_1 та ТОВ «Богдан Хмельницький» – адвоката Прасол А.С. до апеляційного суду надійшли пояснення, в яких вона просить задовольнити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зубицької Л.М., рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції діям ОСОБА_2 в частині відмови надати згоду на вирізання штрихів реквізитів документів та використання методу вологого копіювання не було надано належної правової оцінки та не враховано практику Верховного Суду з питань ухилення від участі в експертизі. Негативні покази свідків щодо можливого використання позивачем підписаних порожніх аркушів для створення документів прямо вказують на ризик їх фальсифікації. У такому контексті відмова позивача від надання дозволу на застосування методів, без яких проведення експертизи є неможливим, у сукупності з іншими встановленими обставинами свідчить про його свідоме та умисне ухилення від участі в експертизі з метою недопущення встановлення істини у справі.

Вказує, що суд дійшов хибного висновку, що проведення експертизи стало неможливим як внаслідок ухилення сторони відповідачів від подання експертам необхідних матеріалів, так і внаслідок ухилення позивача від участі в експертизі, тому суд не має підстав у відповідності до статті 109 ЦПК України визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Проте, даний висновок зроблений без урахування пояснень представника відповідачів адвоката Зубицької Л.М., зокрема про те, що за адресою, за якою зареєстроване ТОВ «Богдан Хмельницький» і за якою розташовувався офіс, з якого проводилось щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку, знаходиться на тимчасово окупованій території.

З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_1 був вимушений покинути територію України та разом із сім`єю виїхати до Грецької Республіки. На той час територія с. Широкий Яр, де знаходилось приміщення ТОВ «Богдан Хмельницький», вже перебувала під окупацією російських військ, і саме тому ОСОБА_1 не зміг вивезти всі документи ТОВ «Богдан Хмельницький» закордон, а лише їх невелику частину. В свою чергу, ті документи, які він міг надати експерту у якості порівняльних зразків, ним і було надано. Представником відповідачів було надано усі можливі документи, які були наявними у ОСОБА_1 , та які вдалося вивезти із тимчасово окупованої території. Наразі відповідачі позбавлені реальної можливості отримати, відновити або надати інші документи, а їх подальше місцезнаходження на цей час взагалі є невідомим.

Викладені обставини мають об`єктивний характер, спричинені збройною агресією та окупацією території с. Широкий Яр, і не залежать від волі чи поведінки відповідачів або їх представників, а відтак не можуть розцінюватися судом як ухилення від подання експертам необхідних матеріалів. Отже, суд дійшов до помилково висновку щодо ухилення відповідачів від подання експертам необхідних матеріалів.

Зауважує, що дії сторони позивача свідчать про умисел приховати відповідні факти та ставлять під сумнів добросовісність та достовірність наданих пояснень.

Від представника ОСОБА_2 – адвоката Савченка В.І. надійшли пояснення у зв`язку з наданими поясненнями адвокатом Прасол А.С.

Зазначає, що у висновку судової експертизи міститься чітка недвозначна відповідь стосовно того, що причиною неможливості встановити час нанесення друкованих текстів є відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку. Іншими словами, навіть якщо б дійсно підписи та друкування тексту відповідних документів на лазерному принтері у даному випадку здійснювалось у різний час, то встановити це під час експертизи не вдалося б за можливе з огляду на неможливість встановлення часу нанесення саме лазерного друку. Тому доводи представниці відповідачів про можливе встановлення експертизою факту підписання порожніх аркушів є безпідставними.

Зауважує, що спростування письмового договору позики доводами свідків є неспроможним. Недобросовісність керівника підприємства з грошовими активами товариства має доводитись не показами зацікавлених свідків у справі, а документами, що в даному випадку відсутнє. Викладені у поясненні доводи стосовно показів свідків не спростовують правильності судового рішення по суті спору.

Крім того, представник ОСОБА_1 та ТОВ «Богдан Хмельницький» – адвокат Прасол А.С. надіслала на адресу апеляційного суду клопотання про проведення судової технічної експертизи документів, в обґрунтування якого зазначає, що сторона відповідачів у цій справі вважає за вкрай необхідне для прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі провести повторну судово-технічну експертизу документів, які позивачем надавалися у якості доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.

Так, предметом спору є стягнення грошових коштів саме за рядом договорів, додаткових угод та протоколів загальних зборів підприємства. Враховуючи той факт, що відповідачі не визнають позов, не укладали та не підписували жодних договорів позики, поруки, додаткових угод та протоколів загальних зборів товариства із позивачем та ставлять під сумнів справжність оригіналів цих документів, тому, для ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у цій справі, з`ясуванню підлягають такі обставини:

- Чи проставлено підпис від імені ОСОБА_1 на всіх оригіналах наданих документів наприкінці кожного документа у місці підпису у той час, яким датований кожний окремий документ?

- Чи в один період часу чи в різний на всіх оригіналах наданих Позивачем документів були вчинені підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ?

- Чи в один період часу були виконані підписи у наданих Позивачем оригіналах документів, начебто виготовлених у 2008 році?

- Чи в один період часу були виконані підписи у наданих Позивачем оригіналах документів, начебто виготовлених у 2014 році?

- Чи виготовлені (виконані) надані позивачем документи (фрагменти документа), датовані 2008 роком, у різний час?

- Чи виготовлені (виконані) надані позивачем документи (фрагменти документа), датовані 2014 роком, у різний час?

- Чи в один період часу чи в різний на всіх оригіналах наданих позивачем документів були виконані: друк тексту документа, вчинено підпис від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , проставлено відбиток печатки ТОВ «Богдан Хмельницький», або без такої?

- Яка орієнтовна дата виготовлення кожного окремого наданого позивачем оригіналу документа?

З огляду на викладене, з метою з`ясування обставин справи, які мають значення для справи, з врахуванням вимог апеляційної скарги адвоката Зубицької Л.М., яка зазначала про нові обставини, які підлягають встановленню в суді апеляційної інстанції, а саме: дійсний час складання та підписання документів, на які позивач посилається, як на підстави своїх позовних вимог; обставини ухилення позивача від подання експертам необхідних матеріалів, документів та ін., є необхідність у проведенні судово-технічної експертизи документів, тому на підставі ст.ст. 43, 365, ЦПК України, просить апеляційний суд:

1. Призначити у цивільній справі проведення судової технічної експертизи (експертизи реквізитів документів та експертизи матеріалів документів) щодо оригіналів наступних документів:

- оригіналу договору поруки від 20 лютого 2014 року;

- оригіналу Протоколу №20.02.2014 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Хмельницький» (код 03749431) від 20 лютого 2014 року;

- оригіналу додаткової угоди до договору позики від 18.12.2008 від 20 лютого 2014 року;

- оригіналу договору поруки від 18.12.2008;

- оригіналу Протоколу №18.12.2008 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Хмельницький» (код 03749431) від 18 грудня 2008 року;

- оригіналу договору позики від 18.12.2008;

- оригіналу додаткової угоди до договору поруки від 20 лютого 2014 року.

Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що розташований за адресою: 03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6.

2. Перед експертом, який буде проводити експертизу, поставити наступні запитання:

- Чи проставлено підпис від імені ОСОБА_1 на всіх оригіналах наданих документів наприкінці кожного документа у місці підпису у той час, яким датований кожний окремий документ?

- Чи в один період часу чи в різний на всіх оригіналах наданих позивачем документів були вчинені підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ?

- Чи в один період часу були виконані підписи у наданих позивачем оригіналах документів, начебто виготовлених у 2008 році?

- Чи в один період часу були виконані підписи у наданих позивачем оригіналах документів, начебто виготовлених у 2014 році?

- Чи виготовлені (виконані) надані позивачем документи (фрагменти документа), датовані 2008 роком, у різний час?

- Чи виготовлені (виконані) надані позивачем документи (фрагменти документа), датовані 2014 роком, у різний час?

- Чи в один період часу чи в різний на всіх оригіналах наданих позивачем документів були виконані: друк тексту документа, вчинено підпис від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , проставлено відбиток печатки ТОВ «Богдан Хмельницький», або без такої?

- Яка орієнтовна дата виготовлення кожного окремого наданого позивачем оригіналу документа?

3. У розпорядження експертів надати оригінали документів.

4. Надати дозвіл експертам на вирізання штрихів документів та фрагментів паперу у всіх наданих їм оригіналах документів та здійснення інших дій з оригіналами документів (за необхідності) для проведення судової технічної експертизи.

5. Витрати за проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан Хмельницький» пропорційно. Оплату гарантують.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Савченко В.І. надіслав на адресу апеляційного суду заперечення на клопотання адвоката Прасол А.С. про призначення судової експертизи, зазначає, що клопотання про проведення судової технічної експертизи документів на стадії апеляційного розгляду справи не підлягає задоволенню.

Так, станом на час подання апеляційної скарги апелянт зазначав про наявність підстав для проведення експертизи на стадії апеляційного розгляду, однак у встановленому процесуальному порядку питання про призначення судової експертизи апеляційним судом не ставилося, адже письмове клопотання з цього приводу не подавалося. Таке клопотання слід було подати до завершення підготовки справи до апеляційного розгляду, чого не відбулось. А з урахуванням викладених обставин щодо змісту апеляційної скарги, відсутні підстави вважати, що необхідність у призначенні судової експертизи в апеляційному суді виникла вже під час апеляційного розгляду справи, а тому клопотання подане з порушенням процесуальних вимог.

Крім того, відповідачі у даній справі після отримання результатів експертизи від 12.09.2024, проведеної за їхнім клопотанням на підставі ухвали суду першої інстанції, не заявляли про проведення додаткової чи повторної експертизи. А у клопотанні про проведення експертизи від 27.04.2026 року не міститься процесуального обґрунтування щодо проведення експертизи саме на цій стадії розгляду справи.

Крім того, клопотання про проведення експертизи не підлягає задоволенню з огляду на зміст його прохальної частини. Так, суть ініційованого відповідачами експертного дослідження документів полягає у трьох аспектах: дослідження підписів/реквізитів, печатки та друкованого тексту.

При цьому, за версією відповідачів, ОСОБА_2 міг використати наявні у нього під час виконання функцій керівника ТОВ «Богдан Хмельницький» чисті аркуші з підписами Найдьонових. Водночас, ОСОБА_2 був звільнений з відповідної посади ще в 2015 році. Тож за будь якої версії підписи на документах вчинені більш як десять років тому.

Натомість згідно експертної та судової практики, наявної у відкритих джерелах, методика встановлення часу нанесення напису кульковою ручкою існує, але вона є частиною техніко-криміналістичної експертизи документів і не дає «абсолютних результатів», якщо документ не був написаний зовсім недавно. Основним методом є аналіз динаміки старіння чорнила (фізико-хімічні методи), що ґрунтується на випаровуванні летких компонентів (сольвентів), таких як феноксіетанол, бензиловий спирт, що входять до складу пасти для кулькових ручок. Достовірно експертиза визначає давність запису до 2-х років. Чим старіший документ, тим менша точність визначення точного року. Експертиза давності документа (визначення віку реквізитів) зазвичай є ефективною для порівняно "свіжих" документів. Якщо документ зберігався при високій температурі або вологості, процес старіння прискорюється.

То ж, очевидним є те, що надати відповіді на поставлені представниками відповідачів питання стосовно наявних у справі документів більш ніж через 10 років неможливо.

Також, згідно експертної та судової практики, наявної у відкритих джерелах, встановити точний час нанесення печатки (відбитка штемпельної фарби) фізико-хімічними методами більш ніж через 10 років практично неможливо. Судова технічна експертиза документів ґрунтується на випаровуванні летких компонентів (розчинників) зі складу фарби. За 10 років розчинники у фарбі практично повністю випаровуються, а решта компонентів (смоли) утворюють стійку плівку, яка "замикає" залишкові хімічні елементи. Це робить визначення дати, що перевищує кілька років, дуже неточним або неможливим.

Крім того, у висновку судової експертизи від 12.09.2024 чітко зазначено, що в Україні відсутні методи точного встановлення дати виготовлення текстів, надрукованих лазерним принтером, що і має місце у даному випадку.

За викладених обставин проведення порівняльного експертного аналізу, про який зазначає заявниця клопотання є неможливим, а призначення повторної експертизи у даній справі призведе лише до безпідставного затягування вирішення справи по суті спору, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, позичальник ОСОБА_1 кошти не повернув, тому наявні підстави для стягнення з відповідачів грошових коштів, отриманих у розмірі та на умовах, зазначених у договорі позики та додатковій угоді, та 3% річних за ст. 625 ЦК України за період з 01.01.2019 по 14.08.2021.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 грудня 2008 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений Договір позики.

Згідно п. 1 цього договору, Позикодавець (позивач) передав ОСОБА_11 ( ОСОБА_1 ) готівкові грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) Євро, що виходячи з офіційного курсу гривні до Євро, встановленого Національним банком України станом на дату укладення цього договору (11,06 грн. за 1 Євро) в еквіваленті становить 553 000 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі) гривень 00 копійок, далі - позика, а Позичальник отримав вказану суму грошей і зобов`язується повернути Позикодавцеві позику на умовах, визначених цим договором.

Підписанням договору Позичальник підтверджує факт отримання грошей у визначеній договором сумі.

Пунктом 2 Договору позики передбачено, що позика надається Позичальнику під 8 (вісім) процентів річних.

Пунктом 3 передбачено, що позичальник зобов`язується повністю повернути позику та сплатити проценти за користування позикою Позикодавцю не пізніше 31 грудня 2018 року.

18 грудня 2008 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ТОВ «Богдан Хмельницький» укладено договір поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Кредитором за Договором позики від 18.12.2008 року. Укладення цього договору поруки вчинено на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», оформлених протоколом загальних зборів № 18/12/2008 від року.

Згідно протоколу загальних зборів ТОВ «Богдан Хмельницький» від 18.12.2008 року, було прийнято рішення про схвалення укладення договору поруки, за яким ОСОБА_2 виступає кредитором, а ТОВ «Богдан Хмельницький» виступає поручителем за ОСОБА_1 щодо виконання ним зобов`язань за договором позики від 18.12.2008 року.

20 лютого 2014 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Додаткову угоду до договору позики від 18.12.2008 року.

Згідно п. 1 Додаткової угоди, Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику готівкові грошові кошти в сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, що виходячи з офіційного курсу долару США, встановленого Нацбанком України на дату укладення цього договору (8,7852 грн. за 1 долар США) є еквівалентом 483 186,00 грн. (чотириста вісімдесяти трьох тисяч сто вісімдесят шести гривень 00 копійок), а Позичальник отримати вказану суму грошей і повернути Позикодавцеві позику на умовах, визначених цією Додатковою угодою. Підписанням Додаткової угоди Позичальник підтверджує факт отримання грошей в зазначеній сумі у момент його підписання. Сторони також визначили, що позика надається Позичальнику під 12 (дванадцять) процентів річних та нараховується протягом користування позиковими коштами.

Пунктом 2 передбачено, що Позичальник зобов`язався повністю повернути позику та сплатити проценти за користування позикою Позикодавцю не пізніше 31 грудня 2018 року (граничний строк повернення позики і сплати процентів).

20 лютого 2014 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ТОВ «Богдан Хмельницький» укладений Договір поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Кредитором за Договором позики з урахуванням Додаткової угоди від 20 лютого 2014 року. Укладення цього договору поруки вчинено на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», оформлених протоколом загальних зборів № 20/02/2014 від 20.02.2014 року.

Згідно протоколу загальних зборів ТОВ «Богдан Хмельницький» від 20.02.2014 року, було прийнято рішення про схвалення укладення договору поруки за яким ОСОБА_2 виступає кредитором, а ТОВ «Богдан Хмельницький» виступає поручителем за ОСОБА_1 щодо виконання ним зобов`язань за договором позики від 18.12.2008 року та додаткової угоди від 20.02.2014 року.

Як вбачається з наказів ТОВ «Богдан Хмельницький», позивач ОСОБА_2 01.03.2010 року був прийнятий на посаду виконавчого директора ТОВ «Богдан Хмельницький». 23.05.2013 року ОСОБА_2 був переведений на посаду директора, а 03.04.2015 року ОСОБА_2 був звільнений за угодою сторін.

Відповідно бухгалтерської довідки до забалансового рахунку за грудень 2008 року, затвердженої директором ТОВ «Богдан Хмельницький» ОСОБА_12 від 01.02.2022 року, станом на 31.12.2008 року відсутні операції, які відображають наявність та рух виданих підприємством гарантій та забезпечень виконання зобов`язань та платежів.

Згідно бухгалтерської довідки до забалансового рахунку за лютий 2014 року, затвердженої директором ТОВ «Богдан Хмельницький» ОСОБА_12 від 01.02.2022 року, станом на 28.02.2014 року відсутні операції, які відображають наявність та рух виданих підприємством гарантій та забезпечень виконання зобов`язань та платежів.

З бухгалтерської довідки до забалансового рахунку за грудень 2014 року, затвердженої директором ТОВ «Богдан Хмельницький» ОСОБА_12 від 01.02.2022 року, станом на 31.12.2014 року, вбачається, що відсутні операції, які відображають наявність та рух виданих підприємством гарантій та забезпечень виконання зобов`язань та платежів.

Відповідно бухгалтерської довідки до забалансового рахунку за квітень 2015 року, затвердженої директором ТОВ «Богдан Хмельницький» ОСОБА_12 від 01.02.2022 року, станом на 03.04.2015 року відсутні операції, які відображають наявність та рух виданих підприємством гарантій та забезпечень виконання зобов`язань та платежів.

Згідно меморіальних валютних ордерів та виписки з особового рахунку філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит», 28.11.2008 року на рахунок ОСОБА_7 надійшов грошовий переказ в сумі 110 000 Євро.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.09.2024 року № 23576/23-34:

1, 2. Відповісти на питання ухвали «Чи виготовлені (виконані) надані позивачем документи (фрагменти документа), датовані 2008 роком, у різний час?», «Чи виготовлені (виконані) надані позивачем документи (фрагменти документа), датовані 2014 роком, у різний час?», не видається можливим через неможливість встановити час нанесення реквізитів в досліджуваних документах (Договір позики, датований 18.12.2008, Договір поруки, датований 18.12.2008, Протокол № 18.12.2008 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 18.12.2008, Додаткова угода до договору позики від 18.12.2008, датована 20.02.2014, Договір поруки, датований 20.02.2014, Протокол № 20.02.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 20.02.2014):

- встановити час нанесення підписів не видається можливим через відмову судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах;

- встановити час нанесення відтисків печатки не видається можливим через те, що серед наданих зразків порівняння відсутні документи, які б свідчили про час нанесення досліджуваних відтисків печатки ТОВ «Богдан Хмельницький»;

- встановити час нанесення друкованих текстів не видається можливим у зв`язку із відсутністю індивідуалізуючих часових ознак та через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

3. Відповісти на питання ухвали «Чи проставлено підпис від імені ОСОБА_1 на всіх оригіналах наданих документів наприкінці кожного документа у місці підпису у той час, яким датований кожний окремий документ?» не видається можливим через неможливість встановити час нанесення підписів від імені ОСОБА_1 в досліджуваних документах у зв`язку із відмовою судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах.

4. Відповісти на питання ухвали «Чи виготовлений друкований текст на всіх оригіналах наданих Позивачем документів у той час, яким датований кожний окремий документ?», не видається можливим через неможливість встановити час нанесення друкованих текстів в досліджуваних документах у зв`язку із відсутністю індивідуалізуючих часових ознак, а також через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

5. Відповісти на питання ухвали «Чи в один період часу чи в різний на всіх оригіналах наданих Позивачем документів були вчинені підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ?», не видається можливим через неможливість встановити час нанесення підписів від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в досліджуваних документах у зв`язку із відмовою судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах.

6. Відповісти на питання ухвали «Чи в один період часу чи в різний на всіх оригіналах наданих Позивачем документів були виконані: друк тексту документа, вчинено підпис від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , проставлено відбиток печатки ТОВ «Богдан Хмельницький», або без такої?» не видається можливим через неможливість встановити час нанесення реквізитів (підписів від імені ОСОБА_1 та Найдьонової Л.К., відтисків печатки ТОВ «Богдан Хмельницький» та друкованих текстів) в досліджуваних документах:

- встановити час нанесення підписів не видається можливим через відмову судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах;

- встановити час нанесення відтисків печатки не видається можливим через те, що серед наданих зразків порівняння відсутні документи, які б свідчили про час нанесення досліджуваних відтисків печатки ТОВ «Богдан Хмельницький»;

- встановити час нанесення друкованих текстів не видається можливим у зв`язку із відсутністю індивідуалізуючих часових ознак та через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

7. Встановити послідовність виконання реквізитів в досліджуваних документах не видається можливим через вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що здійснювався на досліджувані документи, а також через заборону на застосування методу вологого копіювання.

8, 9. Відповісти на питання ухвали «Чи виготовлено надані Позивачем оригінали документів шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Якщо так, то зазначити які конкретно документи (фрагменти документа) було виготовлено шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?» та «Чи використані для створення наданих Позивачем оригіналів документів (фрагментів документів) інші документи (фрагменти документа)?» не видається можливим через неможливість встановлення послідовності нанесення реквізитів в досліджуваних документах.

10. Відповісти на питання ухвали «Яка орієнтовна дата виготовлення кожного окремого наданого позивачем оригіналу документа?» не видається можливим через неможливість встановити час нанесення реквізитів в досліджуваних документах:

- встановити час нанесення підписів не видається можливим через відмову судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах;

- встановити час нанесення відтисків печатки не видається можливим через те, що серед наданих зразків порівняння відсутні документи, які б свідчили про час нанесення досліджуваних відтисків печатки ТОВ «Богдан Хмельницький»;

- встановити час нанесення друкованих текстів не видається можливим у зв`язку із відсутністю індивідуалізуючих часових ознак та через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

11. Досліджувані документи виконанні кожен на одному аркуші білого офісного паперу формату А4.

Підписи в досліджуваних документах нанесені пастами для кулькових ручок синьо-фіолетового та синього кольору. Встановити види барвників, що входять до складу барвних речовин підписів в досліджуваних документах не видається можливим через відмову судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у досліджуваних документах.

Встановити види барвників, що входять до складу барвних речовин підписів в досліджуваних документах не видається можливим через відмову судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у досліджуваних документах.

12. Підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі №20.02.2014 загальних зборів учасників ТОВ “Богдан Хмельницький”, датованому 20.02.2014 року, виконано пишучим приладом (кульковою ручкою), спорядженою пастою, що відрізняється за кольором та люмінесцентними властивостями від паст, якими нанесені всі інші підписи в досліджуваних документах: підпис від імені ОСОБА_1 в Протоколі №20.02.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датованому 20.02.2014, нанесений пастою синього кольору, в якій спостерігається слабка люмінесценція при збудженні променями зеленої області спектру; всі інші підписи в досліджуваних документах нанесені пастами синьо-фіолетового кольору, в яких при збудженні променями зеленої області спектру або спостерігається яскрава люмінесценція, або не спостерігається взагалі.

При виконанні інших підписів в досліджуваних документах використано якнайменш два різних пишучих прилади (кулькові ручки), споряджені барвними речовинами однаковими за типом (паста) та кольором (синьо-фіолетовий), та різними за люмінесцентними властивостями: в підписах від імені ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Договорі позики, датованому 18.12.2008, підписі від імені ОСОБА_2 в Договорі поруки, датованому 18.12.2008, підписах від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_1 в Протоколі № 18.12.2008 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датованому 18.12.2008, підписі від імені ОСОБА_2 в Додатковій угоді до договору позики від 18.12.2008, датованій 20.02.2014, та підписі від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Договорі поруки, датованому 20.02.2014, не спостерігається люмінесценція при збудженні променями зеленої області спектру; в підписі від імені ОСОБА_1 в Договорі поруки, датованому 18.12.2008, підписі від імені ОСОБА_1 в Додатковій угоді до договору позики від 18.12.2008, датованій 20.02.2014, підписі від імені ОСОБА_9 в Протоколі №20.02.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датованому 20.02.2014, спостерігається яскрава люмінесценція при збудженні променями зеленої області спектру.

Друковані тексти в досліджуваних документах однакові за способом нанесення, типом друкуючого пристрою, типом і кольором барвної речовини, поведінкою барвних речовин цих текстів при різних умовах освітлення, а також мають однорідний якісний та відносний кількісний елементний склад.

Відтиски печатки ТОВ «Богдан Хмельницький» в договорі поруки, датованому 18.12.2008, та договорі поруки, датованому 20.02.2014, однакові за способом нанесення, структурою штрихів та характером розподілу барвної речовини, та за поведінкою барвних речовин цих відтисків при різних умовах освітлення.

Встановити, чи мають спільну групову належність барвні речовини реквізитів в досліджуваних документах, датованих 2008 роком (Договір позики, датований 18.12.2008, Договір поруки, датований 18.12.2008, Протокол № 18.12.2008 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 18.12.2008), у порівнянні з досліджуваними документами, датованими 2014 роком (Додаткова угода до договору позики від 18.12.2008, датована 20.02.2014, Договір поруки, датований 20.02.2014, Протокол №20.02.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 20.02.2014 (крім підпису від імені ОСОБА_1 ), не видається можливим через відмову судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у досліджуваних документах.

Досліджувані документи (Договір позики, датований 18.12.2008, Договір поруки, датований 18.12.2008, Протокол № 18.12.2008 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 18.12.2008, Додаткова угода до договору позики від 18.12.2008, датована 20.02.2014, Договір поруки, датований 20.02.2014, Протокол № 20.02.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 20.02.2014) виконанні кожен на одному аркуші білого офісного паперу, які відрізняються між собою за відносним елементним складом.

13. Аркуші досліджуваних документів (Договір позики, датований 18.12.2008, Договір поруки, датований 18.12.2008, Протокол № 18.12.2008 Загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький», датований 18.12.2008 Додаткова угода до договору позики від 18.12.2008, датована 20.02.2014, Договір поруки, датований 20.02.2014, Протокол №20.02.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Богдан Хмельницький» датований 20.02.2014) належать до різних партій випуску.

14, 15. Відповісти на питання ухвали «Чи в один період часу були виконані підписи у наданих Позивачем оригіналах документів, начебто виготовлених у 2008 році?» та «Чи в один період часу були виконані підписи у наданих Позивачем оригіналах документів, начебто виготовлених у 2014 році?», не видається можливим через неможливість встановити час нанесення підписів в досліджуваних документах у зв`язку із відмовою судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів, документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах.

Також, в судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він працює директором ТОВ «Богдан Хмельницький» з 2015 року, свідок ОСОБА_6 є його заступником. До 2015 року він працював начальником служби безпеки. Позивач ОСОБА_2 був директором до нього. На підприємстві були порожні аркуші, підписані засновниками ОСОБА_13 та ОСОБА_13 для оформлення документів. Були аркуші з підписами та відтисками печатки підприємства. Свідок пояснив, що бачив фінансову звітність за 2007-2009 роки, там були відсутні доходи. Про займи йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він знайомий за родом діяльності з ОСОБА_13 , оскільки займається агробізнесом, є засновником різних товариств. У 2018, 2019 роках до нього прийшов ОСОБА_2 та сказав, що у нього порожні аркуші з підписами ОСОБА_13 та ОСОБА_9 та печатками ТОВ «Богдан Хмельницький». Позивач показав йому ці аркуші та сказав, що надрукує текст договору позики, за яким ОСОБА_1 нібито взяв у ОСОБА_2 гроші в борг. Свідок пояснив, що сказав ОСОБА_2 так не робити, треба вирішувати суперечки у мирний спосіб, а не шляхом підроблення документів.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працював на ТОВ «Богдан Хмельницький» з серпня 2010 року на посадах консультанта, заступника головного бухгалтера, звільнився у грудні 2016 року. Директором підприємства був позивач ОСОБА_2 , засновником був ОСОБА_1 . Свідок пояснив, що відповідав за податки, бухгалтерський облік, оформлення документів для оформлення кредитів. Також він займався окремо обліком боргів ОСОБА_1 як фізичної особи, формував відповідні відомості, в яких зазначав кому винен ОСОБА_1 та хто є боржником ОСОБА_14 . Він особисто бачив боргові зобов`язанні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Різниця постійно змінювалась, суми він не пригадує, але вони були в мільйонах. Це було у 2012-2013 роках. Ці боргові зобов`язання не мали значення для звітності підприємства. За час роботи він не бачив порожні аркуші з підписами засновників.

Допитаний в якості свідка за його згодою відповідач ОСОБА_1 суду пояснив, що він є засновником ТОВ «Богдан Хмельницький». З березня 2010 року директором у нього працював позивач ОСОБА_2 як найманий працівник. Він довіряв позивачу, тому у ОСОБА_2 була печатка товариства, він міг підписувати контракти без засновників. Він провів аудит та з`ясував, що ОСОБА_2 завищував ціни. При звільненні ОСОБА_2 не підписав акти приймання-передачі. У нього працював ОСОБА_6 , він був ним задоволений як спеціалістом. Ніяких боргових таблиць ОСОБА_6 не вів. Щодо позик пояснив, що він не брав грошові кошти в борг у ОСОБА_2 . Договори та протоколи зборів, долучені до позову, є підробленими, він їх не підписував. Зазвичай він підписує документи на кожній сторінці.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила суду, що вона спільно з чоловіком ОСОБА_1 є засновницею ТОВ «Богдан Хмельницький». Позивач ОСОБА_2 працював у них директором. Позивач сказав, що для роботи потрібно, щоб вони з ОСОБА_1 підписали порожні аркуші для складення документів. Оскільки вони постійно не перебували на підприємстві, довіряли ОСОБА_2 , то підписали приблизно до 10 таких аркушів. Вони перевіряли ОСОБА_2 та виявили, що він купував добрива по завищеній ціні, на що нічого не зміг пояснити та був звільнений. ОСОБА_2 не давав гроші у борг ОСОБА_1 .

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором(частина перша статті 1049 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.

У статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16 (провадження № 61-7418св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17 (провадження № 61-10789св18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, керуючись дійсним змістом та достовірністю документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14 (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зробила такий висновок: «Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. […] Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. […] Що стосується можливості і порядку визначення у рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18, у якій вказано, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні».

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У статті 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як правильно встановлено судом, позивач ОСОБА_2 в 2008 році передав у позику відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 000 Євро під 8% річних, а в 2014 році передав 55 000 доларів США під 10% річних.

Поручителем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договорами виступило ТОВ «Богдан Хмельницький», засновником якого є ОСОБА_1 .

Протоколи загальних зборів ТОВ «Богдан Хмельницький» підтверджують, що товариство схвалило укладення договорів поруки, оскільки ОСОБА_1 планував використати отримані в позику грошові кошти для розвитку підприємства.

ОСОБА_2 надав суду оригінали договорів позики, поруки та протоколи загальних зборів товариства, які долучені до матеріалів справи.

Заперечуючи проти позову, сторона відповідачів посилалася на те, що ОСОБА_1 не підписував договори позики та поруки. Так, ОСОБА_2 , будучи директором товариства, мав у розпорядженні порожні аркуші з підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Позивач сам створив та роздрукував договори на цих аркушах, штучно створивши договори та протоколи. Після цього проставив печатку товариства, оскільки мав до неї доступ.

Суд першої інстанції правильно встановив, що сторона відповідачів не заперечує справжність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та печаток Товариства на протоколах та договорах, але вважає, що текст документів був створений позивачем без відома відповідачів, гроші ОСОБА_2 насправді не передавались, тому ОСОБА_1 не є позичальником.

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У цій справі за клопотанням відповідачів судом першої інстанції була проведена судово-технічна експертиза для з`ясування, серед іншого, питання - чи були договори та протоколи підписані та скріплені печаткою товариства одразу після того, як вони були роздруковані, відповідь на яке дозволило б довести позицію сторони відповідачів стосовно того, що спочатку ОСОБА_1 та ОСОБА_9 підписали порожні аркуші паперу, а через значний проміжок часу ОСОБА_2 без відома відповідачів роздрукував на цих аркушах договори позики, поруки та протоколи загальних зборів.

Експерт ОСОБА_15 заявила клопотання, в якому просила суд першої інстанції надати порівняльні зразки документів для встановлення часу нанесення підписів, відтисків печатки, друкованих текстів за період з грудня 2008 по жовтень 2021 року; надати дозвіл на вирізання штрихів реквізитів документів на фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах та дозволити використання методу вологого копіювання в досліджуваних документах.

Суд першої інстанції відмовив у дозволі на вирізання штрихів реквізитів документів та використання методу вологого копіювання, оскільки представник ОСОБА_2 - адвокат Савченко В.І. пояснив, що позивач заперечує проти цього, оскільки документи будуть необоротно втрачені під час проведення дослідження, що не дозволить проведення їх додаткового чи повторного дослідження.

Також експерт Малєй О.С. пояснила суду першої інстанції, що кількість порівняльних документів не достатня для відповіді на всі питання, які були поставлені судом на вирішення експертизи.

З огляду на вищезазначене, висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.09.2024 року №23576/23-34 не надав відповіді на більшість поставлених питань.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, основними причинами неможливості відповіді на поставлені питання експерти зазначили:

- відмова судом у наданні дозволу на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах;

- встановити час нанесення відтисків печатки не видається можливим через те, що серед наданих зразків порівняння відсутні документи, які б свідчили про час нанесення досліджуваних відтисків печатки ТОВ «Богдан Хмельницький»;

- встановити час нанесення друкованих текстів не видається можливим у зв`язку із відсутністю індивідуалізуючих часових ознак та через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У зазначеній нормі процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Відхиляючи доводи сторони відповідачів стосовно того, що позивач, не надавши згоду на вирізання штрихів реквізитів документів та використання методу вологого копіювання, фактично ухилився від участі в експертизі, що має бути розцінено судом як встановлення факту недоведеності підписання відповідачами договорів позики, поруки та протоколів, суд першої інстанції правильно виснував, що причинами неможливості проведення експертизи стала на лише відмова ОСОБА_2 на часткове знищення документів. Так, експерт ОСОБА_15 пояснила, що кількість порівняльних документів не достатня для відповіді на всі питання, які були поставлені судом на вирішення експертизи. У висновку експерта вказано, що встановити час нанесення відтисків печатки не видається можливим через те, що серед наданих зразків порівняння відсутні документи, які б свідчили про час нанесення досліджуваних відтисків печатки ТОВ «Богдан Хмельницький».

Також, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що основною причиною неможливості встановити час нанесення друкованих текстів є відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що проведення експертизи стало неможливим як внаслідок ухилення сторони відповідачів від подання експертам необхідних матеріалів, так і внаслідок ухилення позивача від участі в експертизі, тому у суду не має підстав у відповідності до статті 109 ЦПК України визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Апеляційний суд також вважає правильними висновки суду, що самі лише доводи відповідача, що реквізити боргового зобов`язання виконувались в різний час, не є безумовним доказом, що договір позики та додаткова угода до нього між сторонами не укладались. Відповідачі визнали, що підписи на документах виконані ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , доказів того, що тексти договорів надруковані без відома відповідачів, що зобов`язання є підробленим, а договір позики має іншу правову природу, суду надано не було.

Надаючи оцінку доводам сторони відповідачів щодо відсутності фінансової можливості ОСОБА_2 позичити грошові кошти в сумі 50 000 Євро та 55 000 доларів США, суд обґрунтовано критично поставився до показань свідків щодо того, що фінансові можливості не дозволяли ОСОБА_2 позичити таку велику суму грошових коштів. Також суд правильно взяв до уваги меморіальні валютні ордери та виписки з особового рахунку філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит», відповідно до яких 28.11.2008 року на рахунок ОСОБА_7 (дружини позивача) надійшов грошовий переказ в сумі 110 000 Євро.

Також, врахувавши умови договору позики, а саме, пункту 14, в якому вказано, що він є укладеним в момент передачі грошей, аналогічний за змістом пункт 6 містить і додаткова угода, суд зробив вірний висновок про підтвердження факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів, за недоведеності ним протилежного.

Апеляційний суд наголошує, що за наявності оригіналів договору позики та додаткової угоди у позикодавця (позивача) простого заперечення позичальником ( ОСОБА_1 ) факту того, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця недостатньо, це заперечення потребує доведення цих обставин і тягар їх доведення лежить на відповідачеві (позичальникові).

Також колегія суддів зауважує, що невідображення зазначеної позики в обліку зобов`язання Товариства не спростовує фактів підписання ОСОБА_1 договору позики та додаткової угоди та отримання ним готівкових коштів.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що відсутність будь-яких правовідносин позики підтверджується також показами свідків у справі, на правильність висновків суду по суті спору не впливає. Спростування письмового договору позики та письмової додаткової угоди показами свідків є неспроможним.

Щодо доводів про ухвалення судового рішення суддею, якому було заявлено відводи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Як зазначає ЄСПЛ у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48). На думку Суду, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46)).

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58)).

Також у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року (заява № 16695/04) ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться» (§§ 28-32).

Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного та/або об`єктивного критеріїв.

На думку колегії суддів, у справі, яка переглядається, існування суб`єктивного та/або об`єктивного критеріїв для відводу судді Котляра А.М. матеріалами справи не підтверджено, а підставою заявленого відводу є виключно незгода сторони відповідачів із процесуальними рішеннями судді.

Оцінюючи інші доводи заявника, які, на його погляд, свідчать про упередженість та необ`єктивність головуючого у справі судді Котляра А.М., колегія суддів констатує відсутність підстав стверджувати, що вказаний суддя виявив особисту упередженість, докази на спростування наведеного у матеріалах справи відсутні. Суб`єктивна думка представника відповідачів щодо судді Котляра А.М. є оціночною і не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді стосовно сторін у цій справі. Обставин, які б свідчили про упередженість судді Котляра А.М. стосовно відповідачів, зацікавленість суду у певному рішенні у цій справі чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі заявник не навів, а суд цього не встановив.

Посилання скаржника на застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки висновки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суд виходив з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Як зазначалося вище, представник ОСОБА_1 та ТОВ «Богдан Хмельницький» – адвокат Прасол А.С. надіслала на адресу апеляційного суду клопотання про проведення повторної судово-технічної експертизи документів, які надавалися позивачем у якості доказів та обґрунтування своїх позовних вимог.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступних підстав.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).

За правилами ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за правилами частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі або їх представники під час розгляду справи у суді першої інстанції з клопотаннями про проведення у справі повторної судово-технічної експертизи документів не зверталися, хоча не були позбавлені такої можливості, не були обмежені у реалізації таких прав.

Відповідно до частин 3, 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживати процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

У частині першій статті 64 ЦПК України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21 зазначив, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів під час виконання своїх юридичних обов`язків і здійснення своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності під час здійснення ним прав і виконання обов`язків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сторона відповідачів з часу ознайомлення із висновком експертизи (12 листопада 2024 року, т. 2, а.с. 167) до дати ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору (14 жовтня 2025 року, т. 3, а.с. 86-100) мала достатньо часу для підготовки і подання клопотання про призначення у справі повторної судово-технічної експертизи документів, однак таким правом не скористалася.

Оскільки відповідачі та її представники були обізнані про судове провадження та вчиняли процесуальні дії під час розгляду справи в суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 та ТОВ «Богдан Хмельницький», в особі представника – адвоката Прасол А.С., у задоволенні клопотання про призначення повторної судово-технічної експертизи документів, оскільки сторона відповідачів не надала належних доказів неможливості заявлення такого клопотання у суді першої інстанції.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Зубицької Любові Миколаївни, залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко