Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №605/147/26 — Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/147/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2026 рокум.Підгайці

Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О. М., розглянувши матеріали, які надійшли з СПД №2 (м.Підгайці) відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, паспорт громадянина України ID НОМЕР_2 , орган, що видав 7121, дата видачі 02.07.2018, розлучна, має на утриманні 4-ро дітей, перебуває у декретній відпустці, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,-

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановила:

постановою від 13 травня 2026 року суддя об`єднала справу №605/147/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП із справою №605/148/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 присвоївши справі номер № 605/147/26.

Згідно з протоколом серії ВАД №735637 від 17.04.2026 ОСОБА_1 17 квітня 2026 року близько 15:00год вчинила насильство в сім`ї фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме дії фізичного характеру, що полягли в нанесенні ударів по сідниці своєї дочки, внаслідок чого останній завдано фізичного болю.

Згідно з протоколом серії ВАД №73565 від 17.04.2026 ОСОБА_1 17 квітня 2026 року близько 15:00год вчинила насильство в сім`ї фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме дії фізичного характеру, що полягли в нанесенні ударів по сідниці своєї дочки, внаслідок чого останній завдано фізичного болю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що 17 квітня 2026 року її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийшли зі школи і вона почула від дітей запах куріння електронних сигарет. Пізніше з`ясувала, що у них є електронні сигарети, на що вона стала пояснювати їм, що такі електронні сигарети курити дітям такого віку не можна, на що діти почали розказувати, що це їхня власність і вона не може їм заборонити ними користуватися. Визнала, що вдарила рукою по сідниці донькам, оскільки останні почали до неї огризатися. Зазначає, що не мала умислу на вчинення домашнього насильства фізичного характеру у неї не було, а лише виховний характер. Пояснила, що самостійно виховує четверо доньок, двоє дівчат підліткового віку, що часто виникають непорозуміння з дітьми щодо їх виховання, в тому числі і з користуванням мобільними телефонами, прибиранням у хаті, допомогою по господарстві.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повідомили, що дійсно 17 квітня 2026 року вони повернулися до дому з електронними сигаретами, які забули заховати, щоб мама не побачила. Повідомили, що електронні сигарети купували за кошти, які заколядували. Вважають, що насильства над ними не вчинялося, оскільки дійсно вони курили електронні сигарети, а не повинні такого робити. Каміла повідомила, що з мамою є непорозуміння з питань її виховання, оскільки мама постійно заставляє її застеляти ліжко, прибирати в кімнаті, робити уроки. Соломія вважає, що вчинила не правильно, що курила електронну сигарету.

Розглянувши адміністративну справу суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі статтею 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом статті 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Згідно з статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Розглянувши справу на підставі досліджених доказів орган (посадова особа) відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову.

Диспозиція частини 2 статті 173-2 КУпАП передбачає, відповідальність вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно із ст. 1 вищевказаного Закону, домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1 , сварка між нею та дітьми відбулася внаслідок куріння останніми електронних сигарет, що є небезпечним для їх життя і здоров`я, про що вона їм пояснювала, а діти у відповідь почали огризатися.

Отже, відсутність умисного мотиву з боку ОСОБА_1 на вчинення дій, зазначених у диспозиції статті 173-2 КУпАП, вказує на відсутність суб`єктивної сторони і не дає достатніх підстав для кваліфікації дій за цією нормою закону.

Факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

З пояснень потерпілих вбачається, що внаслідок ними куріння електронних сигарет, що є небезпечним для їх життя і здоров`я виникла сварка.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Слід звернути увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером був лише зіткненням їх протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами, але без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Жодна з цих ознак в діях ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи та заслуховування її пояснень та пояснень потерпілих.

Згідно зі статтею 253 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підтверджується поза розумним сумнівом наявність в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 173-2 КУпАП.

У відповідності до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з приписами статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 173-2 КУпАП, а тому вважає, що провадження в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності необхідно закрити за відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що провадження у даній справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то відповідно судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись частиною 2 статті 173-2, статтями 283, 284 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,-

п о с т а н о в и л а:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені частиною 2 статті 173-2 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя: О. М. Лелик