Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №444/703/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/703/26

Провадження № 2/444/1110/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 а звернулася в суд із позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно. Просить суд визнати за нею - ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 з підстав зазначених у позові.

Вважає, що її право підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 20.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Витребувано з Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) належним чином завірену (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) копію спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та від приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А. належним чином завірену (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) копію спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 а в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладається на думку суду.

На виконання вимог ухвали суду на адресу суду надійшли належним чином завірені копії спадкових справ.

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнали їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до Виписки №246 від 09.02.2026 року з погосподарської книги №1 Туринківської сільської ради Жовківського району Львівської області будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991р. відносилось до типу колгоспного двору. Головою та єдиним членом даного колгоспного двору був ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивачки ОСОБА_3 , що видно з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 31.01.2026 р. (а.с.13).

Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 заповіт не складав.

Відповідно до Довідки №248 від 09.02.2026 року ОСОБА_3 до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним до дня смерті проживала та була зареєстрована його донька ОСОБА_2 . Відповідно остання фактично спадщину прийняла, вступила у володіння майном, оскільки проживала із померлим на час відкриття спадщини та не заявляла про відмову, проте не переоформила на своє ім`я.

З копії спадкової справи № 140/1986 видно, що із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка померлого - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки ОСОБА_2 , що видно з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 09.12.2025р. (а.с.12).

Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , який вона фактично успадкувала після смерті свого батька (дідуся позивачки).

За життя ОСОБА_2 заповіт не складала.

З копії спадкової справи № 22/2026 видно, що із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка померлої - ОСОБА_1 (позивач у справі). Інші спадкоємці за законом від прийняття спадщини відмовились, про що подали нотаріусу відповідну заяву.

Відповідно до довідки №18 від 29.01.2026 року виданої Желдецьким старостинським округом ОСОБА_2 до дня смерті проживала та була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області, Робак Л.А. з метою оформлення спадщини. Приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області було заведено спадкову справу №60/02-31, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок їй було відмовлено, оскільки право власності на даний житловий будинок не видавалося та він відноситься до домоволодіння-колгоспного двору, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №60/02-31 від 12.02.2026 року та довідкою Шептицького МБТІ №541 від 12.02.2026 року.

24.01.2026 року виготовлено Технічний паспорт в Червоноградському БТІ на житловий будинок АДРЕСА_3 .

З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, ідентифікатора об`єкта будівництва, виготовлених Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (а.с.8-10, 22-23) вбачається, що загальна площа житлового будинку 64,6 кв.м, житлова площа 36,7 кв.м, допоміжні приміщення та їх площа: коридор площею 5,9 кв.м, кладовка площею 4,1 кв.м, санвузол площею 5 кв.м, кухня площею 12,9 кв.м, загальна площа допоміжних приміщень 27,9 кв.м. При будинку є споруди: колодязь, погріб.

Згідност. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч.2ст.123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

З огляду на вищевказане та відповідно до даних виписок будинок АДРЕСА_1 станом на 11 січня 1986 року та 15 квітня 1991 року належав до типу колгоспного двору, головою колгоспного двору був за життя ОСОБА_3 .

Відповідно дост. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

А тому, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі і на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

ОСОБА_3 за життя заповіт не складав, що підтверджується Довідкою виданою 09.02.2026 року № 249 виконкомом Жовківської міської ради.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі сільської ради.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до підпункту 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідност. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно дост. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об`єктом права приватної власності.

Згідно ч. 2ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З врахуванням встановленого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Зібрані по справі докази та оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який ОСОБА_2 успадкувала після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04.05.2026 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.