Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №438/117/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/117/26

Провадження 2/438/215/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 травня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі судді Дудар О.В.,

за участю секретаря Валькович Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 15 червня 2023 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Підставою для розірвання шлюбу вбачає у відсутності спільних інтересів з відповідачем, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, втрата почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільне господарство не ведуть. Шлюб має формальний характер. Проживання однією сім`єю не здається для неї можливим, тому подальше збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Рішення позивача про розірвання шлюбу усвідомлене, добровільне та безпосередньо пов`язане з бажанням припинити подальше подружнє життя. Від сумісного шлюбу дітей не мають.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2026 року вказана позовна заява (справа № 438/117/26) передана судді Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 438/117/26. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 12 березня 2026 року.

12 березня 2026 року від відповідача надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позову або надати сторонам час для примирення тривалістю до шести місяців. Відповідач стверджує, що у грудні 2025 року між сторонами виникли певні сімейні розбіжності. Вказані розбіжності були пов`язані з фінансовими витратами сім`ї, особистим професійним розвитком відповідача та часу, який він приділяв розробці ІТ-платформи. Разом з тим такі розбіжності мають характер тимчасових сімейних непорозумінь та не свідчать про фактичний розпад сім`ї. Подібні конфлікти є типовими для сімейного життя і самі по собі не можуть свідчити про неможливість подальшого існування шлюбу. Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести фактичне припинення сімейних відносин; припинення ведення спільного сімейного господарства; відсутність сімейних зав`язків між сторонами; неможливість подальшого збереження шлюбу. Однак позовна заява не містить доказів, які б підтверджували зазначені обставини. Позивач не довів, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін або інтересам одного з них. Більше того, станом на 6 березня 2026 року сторони відновили комунікацію, спільне проживання, ведення сімейного господарства та фактичні шлюбні відносини, що свідчить про відсутність фактичного розпаду сім`ї та наявність реальної можливості її подальшого збереження.

Також 12 березня 2026 року від відповідача надійшло клопотання відкладення розгляду справи, оскільки він перебуває на амбулаторному лікуванні та не може взяти участь у судому засіданні. Також просить продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року клопотання відповідача – задоволено частково. Розгляд справи відкладено до 26 березня 2026 року о 10:45. Зобов`язано відповідача надати в наступне судове засідання медичну довідку на підтвердження перебування на лікуванні 12 березня 2026 року.

26 березня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизу у даній справі та клопотання про залишення позовної зави без розгляду.

Також 26 березня 2026 року від відповідача надійшло клопотання відкладення розгляду справи, оскільки він продовжує хворіти та не може взяти участь у судому засіданні.

Судове засідання 26 березня 2026 року не відбулось у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Судове засідання призначено на 15 квітня 2026 року.

15 квітня 2026 року від відповідача надійшло клопотання відкладення розгляду справи, оскільки він продовжує хворіти та не може взяти участь у судому засіданні.

15 квітня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 позивач надала додаткові пояснення у справі. Зокрема вона зазначила, що сімейні стосунки з відповідачем фактично розірвані з жовтня 2025 року, проживають окремо. Мають з відповідачем зовсім різні погляди на життя, за характером не сходимось, що суперечить подальшому сумісному проживанню. Проживати однією сім`єю не здається для мене можливим, тому подальше збереження шлюбу буде суперечити нашим інтересам. Також повідомила суду, що неодноразово потерпала від домашнього насильства психологічного характеру з боку відповідача про, що надаю відповідь від Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області на моє звернення від 3 жовтня 2025 року та 20 лютого 2026 року. Просить суд не надавати строк на примирення, оскільки не бачить подальшого свого життя поряд з відповідачем. Його насильницькі дії відносно неї суперечать подальшому, нормальному, спільному життю і загрожують моєму психологічному і моральному здоров`ю.

У судове засідання 15 квітня 2026 року прибула позивач, яка підтвердила, що позов подано та підписано нею. Судове засідання відкладено на 27 квітня 2026 року.

21 квітня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви про вчинення кримінального правопорушення, поданої відповідачем до Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, у якій викладено обставини, що можуть свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України, з метою встановлення особи, яка підписала позовну заяву за ОСОБА_1 , а також особи, яка подала позов до суду.

Судове засідання 27 квітня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки 24 квітня 2026 року слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області розглянула скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За результатами розгляду зазначеної скарги у справі № 442/3040/26 визнано бездіяльність органу досудового розслідування незаконною, зобов`язано внести відомості до ЄРДР Таким чином, на даний час розпочато процедуру досудового розслідування. Обставини, пов`язані з належністю підпису позивача, підлягають перевірці у кримінальному провадженні, а зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення даної цивільної справи.

Судове засідання 27 квітня 2026 року не відбулось у зв`язку із зайнятістю головуючого судді у розгляді іншої справи. Судове засідання призначено на 12 травня 2026 року.

8 травня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою суду від 11 травня 2026 року.

У судове засідання позивач, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, не з`явилась. У заяві від 8 квітня 2026 року просила розглянути справу в найкоротший термін без її участі. У судовому засіданні 15 квітня 2026 року підтвердила, що не має наміру брати участь у подальших засіданнях.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності

Відповідач у судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення судового засідання, оскільки він не може взяти участь у розгляді справи за стоном здоров`я.

Згідно з положенням частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Суд відкладає судове засідання в межах визначеного цим ЦПК України строку у випадках, визначених частиною 2 статті 223 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі №3 69/3184/19).

Оскільки розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями відповідача, його позиція щодо суті спору викладена у відзиві, йому надана можливість приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, та, враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справи , суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Вказані положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно із положеннями частин 3 та 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 3 статті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).

Відповідно до частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що 15 червня 2023 року сторони уклали шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 144.

Згідно роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Суд враховує доводи, викладені позивачем у заяві від 15 квітня 2026 року щодо звернення ОСОБА_1 до відділу поліції ГУНП у Львівській області, що підтверджується відповіддю відділення № 1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, посилалася на те, що їх відповідачем примирення взагалі неможливе, подальше збереження шлюбу суперечить їх інтересам, та наголошує, що насильницькі дії відповідача суперечать подальшому нормальному життю і загрожують її здоров`ю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позовна заява та додатні до неї матеріали подані та підписані не позивачем, у тому числі на процедуру досудового розслідування за статтею 358 КК України, з метою встановлення особи, яка підписала позовну заяву за ОСОБА_1 , а також особи, яка подала позов до суду, підлягають відхиленню, оскільки ОСОБА_1 у судовому засідання 15 квітня 2026 року підтвердила подання та підписання позовної заяви нею особисто.

Щодо клопотання відповідача про надання сторонам строку для примирення суд дійшов наступного висновку.

Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Вказана норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.

Суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідача про надання строку на примирення, суд повинен оцінити: строк, який сплинув із моменту пред`явлення позову про розірвання шлюбу та ухвалення судового рішення (більше 3 місяців); вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.

Оскільки доказів того наскільки реальною є можливість примирення сторін відповідач суду не надав та враховуючи категоричну та однозначну позицію позивача щодо неможливості подальшого примирення, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про надання строку на примирення.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку на примирення

Згідно із частиною 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Позивач просила після розірвання шлюбу її прізвище лишити без змін.

При цьому, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню решта частина судового збору в розмірі 1333,20 грн..

Керуючись статтями 105, 110, 112 СК України, статтями 200, 263-268, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

У задоволенні клопотання відповідача про надання строку на примирення - відмовити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 червня 2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 144.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1333,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Олена ДУДАР