Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №334/1953/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 12.05.2026

Справа № 334/1953/26

Провадження № 2-а/334/47/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючої судді – Гнатюка О.М.,

за участю секретаря – Якущенко Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення.

Позов обґрунтованим наступним.

Позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та на даний час перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 з 04 квітня 2025 року має відстрочку від призову за мобілізацією яка була неодноразово продовжена та є діюча до цього часу. Згідно відомостей військово-облікового документу відстрочка від мобілізації до (03.05.2026), підстави: Маю батька з інвалідністю. Дані позивача уточнені, про що також міститься відмітка про уточнення даних.

09 лютого 2026 року, позивач ОСОБА_1 через мобільний застосунок Резерв + отримав повідомлення, що він перебуває у розшуку, дата звернення до Національної поліції України: 30 січня 2026 року, причини звернення: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП.

20 лютого 2026 року, позивач ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою з`ясування обставин які слугували звернення до органів Національної поліції та причини порушення ним правил військового обліку.

Цього ж дня, відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення №641 від 20 лютого 2026 року, про те, що він 19 січня 2026 року не прибув за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 про причини неявки не повідомив.

Розгляд вказаної справи був призначений на 26 лютого 2026 року. Позивач ОСОБА_1 прибув на розгляд справи про адміністративне правопорушення. Під час розгляду позивачу повідомили, що відносно нього буде складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності. Однак, під час розгляду позивачу будь-яких доказів його вини надано не було, у тому числи повістки про виклик та доказів її вручення чи невручення.

04 березня 2026 року, позивачу ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 була видана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 27 лютого 2026 року №641 за ч.З ст.210-1 КУпАП. Про що він поставив свій особистий підпис.

У оскаржуваній постанові зазначено, що 20 лютого 2026 року, уповноваженою особою у відповідності до ч.9 ст.258 КУпАП відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №641. Відповідно до вказаного протоколу 19 січня 2026 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про причини неявки не повідомив.

Також, у постанові зазначено, що 24.12.2025 року, за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку №6139318 на військовозобов`язаного ОСОБА_1 про його виклик на 19 січня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Вказана повістка надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за номером R067064367673. У подальшому рекомендоване поштове відправлення було повернуто 08 січня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Про наявність повістки про виклик ОСОБА_1 на 19 січня 2026 року о 09.00 год. позивач дізнався лише 20 лютого 2026 року від працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Докази повідомлення ОСОБА_1 за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні. Про вказані обставини у постанові не зазначено.

Окрім того, в оскаржуваній постанові у резолютивній частині не зазначено нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

У резолютивній частині лише зазначено, що постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Тобто, відповідач не зазначає за якою частиною та статтею КУпАП притягує до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 через мобільний застосунок «Резерв +» уточнив свої дані. Про уточнення даних свідчить відомості із військово-облікового документу Витяг Резерв +, де міститься відмітка «Дані уточнено». Позивач має актуальний військово-обліковий документ встановленої форми. Вищевказане свідчить про те, що позивач у повній мірі дотримується правил військового обліку та не є особою, яка ухиляється від певних обов`язків.

Отже, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 у повістці про виклик зазначили, що позивач викликається для «уточнення даних».

Але протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова не містить відомості про причини виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 20 лютого 2026 року, але жодних дій спрямованих на мету виклику, яка зазначалася у повістці як «Уточнення даних» здійснені не були.

Позивач просить суд скасувати постанову №641 від 27 лютого 2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з`явився, відзив не надано.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з`явився, надав відзив, відповідно до якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не є належним відповідачем у справі. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив таке.

Постановою № 641 від 27.02.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст .210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

В оскаржуваній постанові встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Стаття 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює відповідні обов`язки для громадян України:

"Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації

1. Громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;…".

Згідно з ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Оскаржувана постанова містить посилання на норму закону, вимоги якого порушені, а саме на: ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" та посилання на ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП містить інформацію про те, що позивач в умовах особливого періоду, воєнного стану та під час проведення загальної мобілізації всупереч вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки строк та місце, зазначені в повістці.

Суд зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції від 19.05.2024 року (далі Закон № 2232-XII) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", «Про Збройні Сили України", «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" (далі - Закон № 3543-XII) громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ N 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки.

В той же час, в матеріалах справи відсутня як сама повістка так і докази вручення зазначеної повістки позивачу, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Також, як підтверджується матеріалами справи, у відповідача станом на ухвалення постанови були наявні всі необхідні дані про позивача, оскільки позивачу комісією відповідача надана відстрочка від призову на військову службу на підставі п. 13 ч.1 ст. 23 Закону.

Вказані обставини та долучені відомості свідчать про те, що з моменту взяття на облік, відповідач мав військово-облікові дані на позивача, останній отримав документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином законодавець визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються.

З наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Виходячи з мотивів наведених вище, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. Постанову про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП належить скасувати і закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статтею 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Скасувати постанову № 641 від 27.02.2026 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Гнатюк О. М.