Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №309/905/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/905/26

Провадження № 2/309/458/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н.В.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 та стягувати з нього на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Також позивачка просить суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14.04.2021 року по справі №309/479/21.

Вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Хустського районного суду від 14.04.2021 року з відповідача на її користь стягуються аліменти, зокрема, на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 16.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач, будучи військовослужбовцем, солдатом військової частини НОМЕР_1 , 18.11.2023 року зник безвісти поблизу с.Кліщіївка Донецької області, при виконанні військового обов`язку, беручи участь в обороні держави та утримуванні збройної агресії Російської Федерації та 16.05.2024 року набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, що підтверджується сповіщенням сім`ї №19 від 20.11.2023 року, вих.№13512, складеним ІНФОРМАЦІЯ_2 , витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250311-1708 від 11.03.2025 року.

Позивачка зазначила, що за відповідачем за останнім місцем проходження військової служби зберігається грошове забезпечення, яке є його доходом, і з якого вона вважає можуть відраховуватися аліменти.

Також ствердила, що аліменти у розмірі 2000,00 грн. на утримання дочки ОСОБА_3 є недостатніми на теперішній час, щоб забезпечити потреби дитини.

11.05.2026 року на адресу суду від позивачки надійшла заява про долучення доказів - довідки про доходи позивачки від 05.03.2026 року.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи в статусі зниклого безвісті за особливих обставин.

Дослідивши докази по справі, заслухавши присутніх учасників справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14.04.2021 року по цивільній справі №309/479/21, яке набрало законної сили, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти, зокрема, на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 16.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного суду України від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 заначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19 грудня 2019 року по справі №916/1041/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та преюдицію факту, встановленого у судовому рішенні, а саме рішенні Хустського районного суду Закарпатської області від 14.04.2021 року по цивільній справі №309/479/21, в цьому випадку не підлягає доказуванню чи спростуванню факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із сповіщення сім`ї №19 від 20.11.2023 року, вих.№13512, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовослужбовцем, солдатом військової частини НОМЕР_1 , 18.11.2023 року зник безвісти поблизу АДРЕСА_1 , під час стрілецького бою з противником, виконуючи свій військовий обов`язок.

16.05.2024 року ОСОБА_2 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250311-1708 від 11.03.2025 року.

Згідно ч.2 ст.9 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.

Ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Таким чином законодавством України встановлено, що за військовослужбовцями, які потрапили в полон або зникли безвісти зберігається грошове забезпечення, яке щомісячно виплачується їхнім сім`ям: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців.

Стягнення аліментів передбачено сімейним законодавством та здійснюється на підставі рішення суду.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який 18.11.2023 року зник безвісти за особливих обставин, та 16.05.2024 року ОСОБА_2 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин і за ним збережена виплата грошового забезпечення.

Преамбула Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачає, що цей Закон визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Згідно ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством (ч.5 ст.8 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).

Відповідно до ч.1 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи - це здатність мати цивільні права та обов`язки. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Таким чином, набуття ОСОБА_2 статусу особи, яка безвісти зникла за особливих обставин, не зменшує обсягу його цивільної правоздатності, зокрема не позбавляє його обов`язку утримувати неповнолітню дочку.

Відповідно до ст.81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

П. 8 постанови КМ України №146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що позивач має право на отримання виплати аліментів на утримання дочки з грошового забезпечення відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Та обставина, що з віком потреби дитини зростають, а це в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказуванню. Внаслідок таких змін збільшуються витрати матері на утримання дитини, що в свою чергу свідчить про погіршення її майнового стану.

Також слід визнати, що змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку дитини, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про зміну їх розміру.

З огляду на те, що з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів від 14.04.2021 року пройшов значний час, то зазначені вище обставини самі по собі свідчать про погіршення майнового стану позивачки, що в свою чергу є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів.

Водночас, СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Враховуючи всі обставини справи та зважаючи на те, що після ухвалення рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на утримання дочки аліментів у твердій грошовій сумі, відповідач ОСОБА_2 був мобілізований та є військовослужбовцем, і за ним на даний час зберігається виплата грошового забезпечення, суд прийшов висновку про можливість зміни способу аліментів, а саме стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 1/4 частці від його доходу, припинивши стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 14.04.2021 р. по цивільній справі №309/479/21.

Відповідно до п.23 Постанови ПВСУ від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в прибуток держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.181, 182, 192 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканки АДРЕСА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 2000 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 16.02.2021 до досягнення нею повноліття, за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 14.04.2021 р. по справі №309/479/21.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 13.05.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.