Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №308/3577/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3577/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Крегул М.М.,

при секретарі судового засідання Бегені В.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Ужгород матеріали адміністративної справи за позовною заявою адвоката Пархоменка Миколи Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Пархоменко М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даним позовом, який обґрунтовує тим, що 23 жовтня 2025 року відносно позивача ОСОБА_1 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №2993-1 від 23.10.2025 року за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням останнього, в порядку виконання обов`язків був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення виданого т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 годині 23.10.2025 року, яке ОСОБА_1 підписати відмовився. Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу виконання свого обов`язку не реагував та виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду. Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 25500 гривень.

Позивач з відомостями, які містяться у Постанові категорично не погоджується, рахує їх такими, що не відповідають дійсності, а саму Постанову незаконною, винесеною безпідставно з порушенням чинного законодавства.

Зазначає, що ні протокол про дане адміністративне порушення, ні Постанова йому не вручалися, їх зміст йому не доводився і при розгляді даної справи він не був присутнім та про нього взагалі не знав. З постановою №2993-1 від 23.10.2025 року Позивач ознайомився тільки 27 лютого 2026 року після отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження ВП №79960082.

Зокрема позивач у позовній заяві зазначив, що 23.10.2025 року Позивач, супроводжуючи сина (дитину з інвалідністю) до лікарні, був зупинений у м. Ужгород працівниками поліції. Попри наявність військового квитка та повідомлення про відстрочку, яку через технічні причини не вдалося одразу завантажити в «Резерв+», його було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивач неодноразово наголошував, що має законну відстрочку від мобілізації та те, що в автомобілі без нагляду залишилася його неповнолітня дитина з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду.

Натомість, службові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконно не випускали його та вимагали негайного проходження ВЛК. Після пред`явлення згенерованої в «Резерв+» відстрочки, Позивачу вручили повістку на 30 жовтня 2025 року та відпустили.

30 жовтня 2025 року Позивач з`явився за повісткою. Черговий співробітник ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевіривши документи та підтверджену відстрочку, повідомив, що потреби у проходженні ВЛК немає, і відпустив його. Жодних протоколів чи постанов щодо позивача в ці дні не складалося.

Через декілька днів, після чергового огляду мобільного додатку «Резерв+» він виявив, що в ньому з`явилися відомості про те, що 23 жовтня 2025 року ним пройдено ВЛК і він визнаний придатним для проходження військової служби, хоча фактично жодного ВЛК він не проходив. Оскільки додаток «Резерв+» є фактично витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вказаний запис вказує на те, що хтось безпідставно міг внести вказані до даного Реєстру, що однак повністю спростовує відомості, викладені в Постанові.

Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову №2993-1 від 23.10.2025 року, що була винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладення на нього штрафу у розмірі 25500 гривень.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, вважає твердження позивача хибними, зазначає, що 23.10.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 23.10.2025 р. № 2/6605, який є додатком до протоколу по справі про адміністративне правопорушення від 23.10.2025 р. № 2993. Позивачем було усно висловлено ствердну відмову від проходження військово-лікарської комісії 23.10.2025 року. Тому дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 були цілком правомірними.

ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в відповідних графах протоколу, йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права про що міститься відповідна відмітка в протоколі. На позивача накладено штраф за вказане порушення в мінімальному розмірі санкції визначеною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Проте, у відзиві позивач просить суд розгляд справи здійснювати без участі представників ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Зважаючи на ту обставину, що постанова винесена 23.10.2025 року, натоміть позивач про таку дізнався тільки 27.02.2026 року, суд приходить до переконання, що позивачу необхідно поновити строк на подання даного позову.

Судом встановлено, що 23.10.2025 року т.в.о. помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з правової роботи лейтенантом ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №2993 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зі змісту якого слідує, що у вину останньому ставиться те, що 23.10.2025 близько 09:05 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі органів Національної поліції, де 23.10.2025 р. о 09 годині 15 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу передбачену ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та вимоги ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким установлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зокрема, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, проходять обов`язковий медичний огляд. Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку виконання вищевказаних обов`язків, був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення виданого т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 год. 23.10.2025 р., яке ОСОБА_1 підписати відмовився. Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_1 проходження медичного огляду не пройшов, на вимогу виконання свого обов`язку не реагував, та виразив категоричну стверджувану відмову від проходження медичного огляду. Отже, громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 №2993-1 від 23.10.2025 за вищевказаних обставин у зв`язку з порушенням ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вказана постанова була винесена за результатом розгляду протоколу №2993 від 23.10.2025 року.

Статтею ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

З наявних у матеріалах справи скрін-копій військово-облікового документу позивача вбачається, що він має відстрочку до завершення мобілізації, тип відстрочки п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Так, у протоколі №2993 від 23.10.2025 року про адміністративне правопорушення та постанові №2993-1 від 23.10.2025 вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказаною нормою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно наданих позивачем доказі слідує, що у позивача на вихованні є неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є інвалідом згідно медичного висновку № 10 про дитину з інвалідністю КНП «Турківська центральна міська лікарня» № 10 від 21.10.2025 року.

Згідно з абз. 6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з п.20 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту Порядок №560) з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.

Пунктом 21 Порядку №560 встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п.63 Порядку №560 військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються , крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

З наведеного слідує, враховуючи наявність у позивача підстав для відстрочки від мобілізації, в нього не було обов`язку проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служб.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

За такого, суд відхиляє доводи, викладені в оскаржуваній постанові, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду.

Поряд з цим, викликає сумнів в обґрунтованості оскаржуваної постанови і те, що відповідно до скрін-копії витягу Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» підтверджено, що позивач пройшов військово-лікарську комісію 23.10.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що викликає суперечність між обставинами викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові.

Більше того, відповідачем не надано доказів тому, що ОСОБА_1 дійсно відмовлявся від отримання направлення для проходження медичного огляду та проходження медичного огляду в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд зауважує, що у разі дійсної відмови особи від проходження військово-лікарської комісії така відмова повинна бути належним чином зафіксована уповноваженими посадовими особами, зокрема у відповідному акті або протоколі із зазначенням обставин відмови та підписів свідків. Натомість, сама лише вказівка відповідача на нібито усну відмову без належного документального підтвердження не може вважатися достатнім та допустимим доказом у розумінні процесуального законодавства.

Крім того, сам факт проходження позивачем ВЛК у той самий день об`єктивно виключає можливість його відмови від проходження такої комісії, оскільки проходження медичного огляду передбачає здійснення комплексу медичних процедур та внесення відповідних відомостей до офіційних реєстрів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Представником відповідача не надано суду належних доказів щодо підтвердження своєї позиції, не спростовано доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому доводи позивача, наведені в позовній заяві не викликають сумніву, оскільки відповідачем жодних належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення не надав.

За таких обставин постанова №2993-1 від 23.10.2025 року за справою про адміністративне правопорушення підлягає до скасування, а провадження по справі підлягає закриттю.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню та зазначені норми КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 665,60 грн. на користь позивача.

На підставі ст. 210-1, ст.ст. 247, 251, 258, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 77, 122, 210, 241, 243, 286, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із вказаним позовом.

Позовну заяву адвоката Пархоменка Миколи Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , майора ОСОБА_4 №2993-1 від 23.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. шістдесят коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення буде складено та проголошено протягом п`яти днів.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул