Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №398/3968/23 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3968/23

провадження №: 2/398/56/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

представника позивача Семенової О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Швеця С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оспорювання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 в інтересах та від імені якого діє представник – адвокат Семенова О.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Олександрійський ВДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського МУМЮ України. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з вересня 2013 року почав спільно проживати без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_4 . При реєстрації народження дитини позивач визнав своє батьківство, в зв`язку з чим записаний батьком дитини. Посилаючись на ст.136 СК України, просить виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про нього, як батька дитини.

Ухвалою суду від 29.08.2023 року справу прийнято до провадження та в порядку загального позовного провадження призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.11.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Семенова О.В. (том1 а.с.14, 15) в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги. Суду пояснила, що в 2013 році ОСОБА_2 познайомився з ОСОБА_1 . Вони почали зустрічатися, інколи вживали алкоголь. Перед святом нового року, ОСОБА_1 повідомила позивачу про вагітність. З березня 2014 року сторони почали спільно проживати, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 возив ОСОБА_1 на огляд до лікаря, був присутній при пологах. Після народження дитини, визнав своє батьківство. 15.02.2023 року сторони припинили спільне проживання, після чого ОСОБА_2 почув плітки, що дитина не його. Він попросив ОСОБА_1 зробити ДНК тест, на що остання відмовилася. Просить позов задовольнити, оскільки позивач впевнений, що не є біологічним батьком дитини, про що не знав на момент реєстрації народження дитини.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Швець С.В. (том1 а.с.32, 33) в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують. ОСОБА_1 суду пояснила, що в 2013 році працювала продавчинею в продовольчому магазині. ОСОБА_2 працював водієм, розвозив хліб. Так вони познайомилися, почали зустрічатися. Вона повідомила ОСОБА_2 про вагітність. Восени 2013 року вони почали жити разом. ОСОБА_2 , його мати та рідний брат, знали, що вона вагітна і дитина не ОСОБА_2 . Після народження дитини він написав заяву в ВДРАЦС про визнання свого батьківства. Він дуже любив ОСОБА_5 . Потім ОСОБА_2 загуляв з іншою жінкою. 14.02.2023 року ОСОБА_2 в присутності дітей зламав їй ніс. Вона сказала, щоб він переїжджав. Вона звернулася до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, саме тому він подав даний позов. Влітку 2023 року ОСОБА_2 повідомив дитині, що не є її біологічним батьком і хоче робити тест ДНК. ОСОБА_2 та члени його родини почали ігнорувати дитину. Вона водила ОСОБА_5 до психолога, остання має сильну образу. Вона відмовилася робити тест ДНК, бо ОСОБА_2 не є біологічним батьком ОСОБА_5 , і він про це знає від самого початку. Посилаючись на положення ч.5 ст.136 СК України, просять у задоволенні позову відмовити.

Заінтересована особа Олександрійський ВДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеса) подали заяву про розгляду справи у відсутність їх представника. Також повідомили, що наразі змінилася їх назва на Олександрійський ВДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського МУМЮ України. Враховуючи, що фактично змінилася лише назва заінтересованої особи і вона вже повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, суд на підставі ч.8 ст.178, ст.223 ЦПК України, вважає за можливе продовження розгляду справи за такої явки (том1 а.с.25, 27, том2 а.с.10, 15, 64).

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Так, відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ч.1 ст.82 УПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

В судовому засіданні сторони стверджують, що з осені 2013 року до 15.02.2023 року проживали однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (том1 а.с.8). Батьками дитини записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого 12.09.2023 року за №00041370847, вбачається, що 02.07.2017 року складено актовий запис №15 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Державна реєстрація народження проведена відповідно до ст.126 СК України, на підставі спільної заяви батьків про визнання батьківства від 02.07.2014 року. Видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (том1 а.с.29)

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з положеннями ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

У п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК) - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Позивач оспорює своє батьківство на підставі ст. 136 СК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.136 СК України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч.1 ст.123 цього Кодексу.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про оформлення свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 визнає відсутність кровного споріднення між позивачем ОСОБА_2 і дитиною ОСОБА_4 . Разом з тим відповідач стверджує, що в момент реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_2 був обізнаний про це та добровільно подав заяву про реєстрацію себе батьком дитини.

Свідок ОСОБА_6 , брат позивача, в судовому засіданні показав, що у сторін були стосунки років десять тому. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили як чоловік і дружина до березня 2022 року. Коли вагітність ОСОБА_1 стала помітною, сторони повідомили йому, що він буде дядьком. Влітку 2014 року у сторін народилася дитина. На той час йому було 9 років, тому подробиць щодо реєстрації народження дитини він не пам`ятає. Після того, як сторони розійшлися, у його (свідка) родині з`явилися сумніви щодо походження дитини від позивача.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що була сусідкою сторін. Приблизно в 2013 році ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_2 . Останні зійшлися та почали спільно проживати, як родина. В 2014 році у сторін народилася дитина. ОСОБА_2 до дитини дуже добре ставився. Останні 5 років спільного життя відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зіпсувалися, останній ніде не працював, загуляв, ображав відповідачку. Навесні 2023 року сторони розійшлися. Дитина тяжко переживала розлучення батьків. ОСОБА_2 перестав дитину визнавати, не вітає з днем народження. Він відмовився від дитини і стверджує, що ОСОБА_5 не його. Це почалося, ще до розлучення, в скандалах ОСОБА_2 казав, що дитина не його. До 2022 року вона не чула, щоб ОСОБА_2 таке казав, ставився до ОСОБА_5 , як до рідної дитини.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що є кумом ОСОБА_1 та часто бував в гостях. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно проживали продовж 11 років. Часто сварилися. У них народилася донька. Якось він був присутній при сварці сторін, ОСОБА_1 сказала ОСОБА_2 , що дитина не його. На той час дитині було десь 2 роки. Чи казала ОСОБА_1 таке до народження дитини, він не знає. Після примирення між сторонами було все добре, ОСОБА_2 до дитини добре ставився, а тепер не спілкується. Дитина важко переживає розлучення батьків.

Свідок ОСОБА_9 , двоюрідна сестра ОСОБА_1 , суду показала, що сторони в 2013 році почали зустрічатися. ОСОБА_1 вже була вагітна. В її присутності ОСОБА_2 казав, що прийме дитину. Мати ОСОБА_2 також таке казала, ще до народження дитини. Взимку 2013-2014 року сторони вже жили разом. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 . ОСОБА_2 був присутній на родах, забрав дитину з ОСОБА_1 з пологового будинку. Зі слів обох сторін знає, що ОСОБА_1 хотіла зареєструвати дитину як «мати-одиначка», але ОСОБА_2 заперечив, подав заяву та визнав себе батьком дитини.

Свідок ОСОБА_10 , знайомий сторін, суду показав, що наприкінці 2013 року, коли сторони почали зустрічатися, ОСОБА_1 вже була вагітна і ОСОБА_2 знав про це. На початку серпня 2024 року він зустрічався з ОСОБА_2 . В розмові останній підтвердив, що знав про вагітність ОСОБА_1 коли вони почали зустрічатися в 2013 році. ОСОБА_2 зареєстрував дитину на себе, бо хотів нести відповідальність за неї. До дитини ставився нормально, казав до неї «доця», а тепер називає на ім`я.

У постанові Верховного Суду № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19) від 17.03.2020 року, та, звернута увага на те, що при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

Для відмови в позові з підстави, передбаченої ч.5 ст.136 СК України, в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог ч.3 ст.12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 615/483/20 від 05.02.2021 року, № 172/1206/21 від 11.01.2023 року, та № 332/1618/22 від 10.01.2024 року.

Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Із поданих суду доказів вбачається, що позивач знав, що не є батьком дитини, а тому подаючи відповідну заяву, мав можливість та повинен був врахувати всі можливі правові наслідки визнання батьківства як для себе так і для дитини.

Беручи до уваги вищевикладене, в силу вимог ч.5 ст.136 СК України, ОСОБА_2 не вправі оспорювати запис про своє батьківство, оскільки зробив це добровільно і з власної волі.

Слід зазначити, що положення ч. 5 ст. 136 СК України насамперед захищають законні інтереси дитини, а тому подальша зміна позивачем свого первинного рішення про визнання батьківства не допускається незалежно від мотивів такої зміни. Це відповідає принципу правової визначеності як складової верховенства права, що вимагає забезпечення стабільного правового становища дитини.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволення позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.126, 136 СК України, ст.ст.4, 10-13, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оспорювання батьківства - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення проголошено 11.05.2026 року.

Повне судове рішення складено 11.05.2026 року.

Суддя: Л.І. Стручкова