Вирок від 11 травня 2026 р. у справі №344/21416/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/21416/25

Провадження № 11-кп/4808/252/26

Категорія ч.1 ст.382 КК України

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк

Суддя-доповідач

ОСОБА_1 И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025091010001850 за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_9 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено їй покарання – штраф у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17 000 гривень.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 вчинила умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 15.11.2023 постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/18111/23, ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Рішення набуло законної сили 21.12.2023 року. ОСОБА_7 була обізнана та належним чином ознайомлена із вказаним рішенням.

Також, 29.02.2024 постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/2299/24, ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративні стягнення:

- за ч.2 ст.130 КУпАП штраф у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки;

- за ч.5 ст.126 КУпАП штраф у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років.

На підставі ст. 36 КУпАП визначено ОСОБА_7 остаточне адміністративне стягнення - штраф у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років, оскільки, 05 лютого 2024 року о 10 годині 30 хвилин по вулиці Тролейбусна, 32 у місті Івано-Франківську, ОСОБА_7 керувала транспортним засобом марки «Audi A7», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Рішення набуло законної сили 12.04.2024 року. ОСОБА_7 була обізнана та належним чином ознайомлена із вказаним рішенням.

Незважаючи на вищевикладене, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність постанови Івано-Франківського міського суду, яка набрали законної сили та будучи належно ознайомлена із нею, з метою її умисного невиконання, щодо позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», діючи всупереч рішенню суду, не виконала постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.11.2023 у справі 344/18111/23 у частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Зокрема, ОСОБА_7 04.02.2024 о 20 год 34 хв у м. Івано-Франківську по вул. Надрічна, 2, керувала транспортним засобом марки «AudiA7», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння та порушила вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, повторно протягом року та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За даним фактом, 06.03.2024 постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/2319/24, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративні стягнення:

- за ч.2 ст.130 КУпАП штраф у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки;

- за ч.5 ст.126 КУпАП штраф у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років.

На підставі ст. 36 КУпАП визначено ОСОБА_7 остаточне адміністративне стягнення - штраф у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років.

Також, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність зазначених постанов Івано-Франківського міського суду, які набрали законної сили та будучи належно ознайомленим із ними, з метою їх умисного невиконання, щодо позбавлення права керування транспортними засобами строком на п`ять років, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 03.06.2025 о 17 год. 30 хв у м. Івано-Франківську по вул. Тисменицька, 245В, керувала автомобілем марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого була зупинена працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху України.

За даним фактом, 08.07.2025 постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/10174/25, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Після вжиття вказаних заходів реагування щодо недопущення вчинення умисного невиконання постанови суду, ОСОБА_7 правильних висновків для себе не зробила, будучи неодноразово притягненою до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами – на шлях виправлення не стала.

Зокрема, ОСОБА_7 ,05.11.2025 року близько о 11 год 01 хв у м. Івано-Франківську, по вул. Героїв Миколаєва, буд. 80,Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, керувала автомобілем марки «Audi A7», державний номерний знак НОМЕР_3 , після чого, була зупинена працівниками поліції за порушення вимог Правил дорожнього руху України.

За даним фактом, 05.11.2025 поліцейським Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, рядовим поліції ОСОБА_10 на водія ОСОБА_7 , було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, прокурор Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу. Просить вирок суду скасувати з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки У решті вирок залишити без змін.

Зокрема, посилається на те, що судом не дано належної оцінки фактичним обставинам даного кримінального провадження, які свідчили про системну протиправну поведінку обвинуваченої, за яких попередньо накладені адміністративні стягнення не сприяли її виправленню та запобіганню вчиненню нових правопорушень, що своїми діям обвинувачена грубо та зухвало ігнорувала судове рішення. Обвинувачена не зробила для себе правильних висновків, на шлях виправлення не стала, натомість проігнорувала рішення суду, продовжувала протиправно керувати транспортним засобом, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

- обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, доведеність її вини та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 382 КК України у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.

Перевіряючи вирок суду в частині справедливості призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винної, зокрема її вік, те, що обвинувачена раніше не судима, неодружена, на утриманні має малолітню дитину, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» та КНП «ПНЦ ІФ ОР» не перебуває, а також обставину, яка пом`якшує покарання – щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням вказаних обставин в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.65 КК України призначив обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені ч. 1 ст. 382 КК країни, але за своїм видом є явно несправедливим через м`якість.

Вирішуючи питання щодо покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд не в повній мірі прийняв до уваги системну протиправну поведінку обвинуваченої, де попередньо накладені адміністративні стягнення не сприяли її виправленню та запобіганню вчиненню нових правопорушень, на шлях виправлення не стала, правильних висновків для себе не зробила, а вчинила умисний злочин, що свідчить про необхідність призначення обвинуваченій більш суворого покарання.

Отже, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині нового вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з п 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.

Апеляційний суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу винної, а саме те, що обвинувачена раніше не судима, неодружена, на утриманні має малолітню дитину, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» та КНП «ПНЦ ІФ ОР» не перебуває.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України колегія суддів визнає обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 – щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищезазначені обставини, у їх сукупності, колегія суддів вважає що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

Колегія суддів вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових злочинів, цілком відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винної.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів приймає до уваги надані захисником дані, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 та стан її здоров`я. Зокрема, відповідно до копії характеристики за підписом директора ТОВ ВКФ «Інпромсервіс ЛТД» від 05 травня 2026 року за №04/05/-26-21, з місця праці обвинуваченої ОСОБА_7 , обвинувачена до виконання своїх обов`язків ставиться відповідально, сумлінно працює над підвищенням власного професійного рівня; проявляє високий рівень професіоналізму, володіє знаннями сучасних методів роботи з клієнтами; трудову дисципліну не порушувала, правил внутрішнього розпорядку дотримується; відповідно до копії консультативної довідки №22 лікаря-психіатра, нарколога ФОП ОСОБА_11 від 20 квітня 2026 року, виданої ОСОБА_7 , та копії виписки із медичної карти амбулаторного хворого 101/11/26 від 30 квітня 2026 року діагноз основний: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин. Вживання речовини, пов`язане зі шкодою для здоров`я. F19.1, діагноз супутній: депресивний епізод легкої тяжкості. F32.0; згідно з копією консультативного висновку лікаря-психіатра ОСОБА_12 від 20.04.2026 року, виданої ОСОБА_7 , попередній діагноз (основний): F 61 Змішаний розлад особистості (емоційно-нестабільні та тривожні риси), стадія декомпенсації за ажитовано-тривожним типом; супутній діагноз: F 41.1 Генералізований тривожний розлад; згідно з копією характеристики ОСОБА_13 , учня 8-А класу Ліцею №1 Івано-Франківської міської ради, мати ОСОБА_7 приділяє належну увагу вихованню сина; постійно підтримує контакт з класним керівником та батьківським комітетом, цікавиться навчальними досягненнями сина; згідно з копією дозволу на проживання (перекладеного з португальської мови на українську), ОСОБА_14 надано тимчасовий дозвіл на проживання в Португалії до 11.07.2025 року; згідно з копією довідки від 25.06.2024 року за №2615-7002061295, ОСОБА_7 взято на облік внутрішньо переміщеної особи; згідно з копією довідки КНП «Прикарпатський ОКЦПЗ Івано-Франківської обласної ради» №11 від 28.04.2026 року, виданої ОСОБА_7 , висновок та діагноз за результатами огляду: сп`яніння немає; згідно з копією довідки №09 КНП «Прикарпатський ОКЦПЗ Івано-Франківської обласної ради» від 14.04.2026 року, виданої ОСОБА_7 , висновок та діагноз за результатами огляду: ознак сп`яніння не виявлено.

Враховуючи тяжкість правопорушення, особу винної та обставину, яка пом`якшує покарання, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, а тому до ОСОБА_7 необхідно застосувати ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на неї відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На думку колегії суддів, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк два роки є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Так, відповідно до ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного обвинуваченій покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Керуючись ст.ст.370, 374, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, за умови, що протягом 2 (двох) років іспитового строку вона не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4