Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №276/1131/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №276/1131/25 Головуючий у 1-й інст. БОБЕР Д. О.

Категорія 16 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №276/1131/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся», Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Форест Ленд», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Приватне підприємство «Анатолівське», про розірвання договору оренди землі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Форест Ленд»

на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Бобра Д.О. в с-щі Хорошів,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Ковальчука В.А. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся», Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Форест Ленд». Просив розірвати договір оренди землі від 27 травня 2020 року щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1821184000:09:003:0091, площею 2,1117 га, що розташована на території Хорошівської селищної ради, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся», яким було відчужене право користування (оренди) земельних ділянок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Груп», яким було відчужене право користування (оренди) земельних ділянок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Форест Ленд».

Позов обґрунтований тим, що він ( ОСОБА_1 ) є власником земельної ділянки площею 2,1117 га з кадастровим номером 1821184000:09:003:0091 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка знаходиться на території Хорошівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агріс Полісся» 27 жовтня 2020 року укладений договір оренди землі, за яким передано в оренду вказану вище земельну ділянку. Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з п.7 договору оренди землі орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладений цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата буде сплачуватися один раз на рік до 25 грудня поточного року. В порушення умов договору відповідач за два роки поспіль, а саме протягом 2022-2023 років, належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання та систематично не сплачує орендну плату за користування орендованими земельними ділянками, що є порушенням істотних умов договорів, а тому є підставою розірвання вказаного договору. Встановлено, що право користування (оренди) земельної ділянки неодноразово продавалося та наразі належить ТзОВ «Грін Форест Ленд».

Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Грін Форест Ленд» про розірвання договору оренди землі задоволений. Розірваний договір оренди землі, укладений 27 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агріс Полісся», правонаступником прав та обов`язків якого є ТзОВ «Грін Форест Ленд», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821184000:09:003:0091, площею 2,1117 га, що розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Стягнуто з ТзОВ «Грін Форест Ленд» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ «Агріс Полісся» та ТзОВ «Акріс-Груп» відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзОВ «Грін Форест Ленд» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що увесь тягар доказування щодо відсутності факту заборгованості суд поклав на відповідача, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року в справі №378/556/16-ц. Відповідач переконаний у тому, що висновки Верховного Суду стосуються конкретних правовідносин, вони не є універсальними для всіх без винятку справ. У даних спірних відносинах не було достатнім встановити сам факт систематичного порушення умов договору. Важливо було переконатися в тому, що ця заборгованість не була наслідком недобросовісних дій орендодавця. Суд першої інстанції не звернув увагу на дану обставину всупереч п.25 договору оренди землі (який був досліджений судом), яким визначено обов`язки орендодавця, де крім іншого, останній зобов`язаний: «своєчасно отримувати внесену орендарем орендну плату, при цьому, в разі, якщо орендодавцем не буде отримана орендна плата з його вини до 25 грудня поточного року, орендар не несе відповідальність щодо неотримання орендарем орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатися невнесенням орендної плати та простроченням оплати.» За таких обставин, суд ухвалив рішення всупереч тому, що орендодавцем не було надано жодних доказів, які б виключали відсутність його вини в неотриманні орендної плати. Позивачем не надано доказів направлення орендареві повідомлень із зазначенням платіжних реквізитів, куди б останній міг перерахувати орендну плату. З огляду на закріплення в договорі умов, за яких орендар не несе відповідальності за невиплату орендної плати, то саме орендодавець повинен був надати докази, які б виключали його вину в формуванні заборгованості. Суд першої інстанції вирішив питання про розірвання договору оренди землі не переконавшись у істотності порушення його умов. ТзОВ «Акріс-Груп», як повідомляв його представник, неодноразово зв`язувалося із позивачем з метою виплати орендної плати, що виключає істотність порушення договору, адже орендодавець мав змогу отримати орендну плату в повному обсязі, що в свою чергу виключає неможливість досягнення мети договору. Таким чином, ТзОВ «Агріс Полісся», а в послідуючому ТзОВ «Акріс-Груп» та ТзОВ «Грін Форест Ленд», зі свого боку, належно виконували обов`язки щодо забезпечення можливості отримання орендної плати, але саме пасивна поведінка орендодавця — відсутність будь-якого зворотного зв`язку, ненадання реквізитів банківського рахунку або можливе ухилення від особистого отримання коштів — унеможливила виплату орендної плати після переходу права оренди.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача ТзОВ «Грін Форест Ленд» Муравський М.А. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача адвокат Ковальчук В.А. апеляційну скаргу не визнав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.133,135-136,138-139,141). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1117 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:0091, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (до об`єднання - Рижанської сільської ради) (а.с.19).

Відповідно до копії договору оренди землі від 27 травня 2020 року ОСОБА_1 надав ТзОВ «Агріс Полісся» в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,1117 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:0091, строком на 7 років (а.с.14-18).

Згідно з пунктом 7 зазначеного договору оренди землі від 27 травня 2020 року орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.

Відповідно до пунктів 31-32 договору оренди землі, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 35 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 червня 2025 року державна реєстрація речового права – права оренди земельної ділянки площею 2,1117 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:0091, проведена 21 грудня 2020 року, номер запису про інше речове право 39937497, строк дії: 7 років, дата закінчення дії: 27 травня 2027 року, з правом передачі в суборенду, орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: ТзОВ «Грін Форест Ленд», код ЄДРПОУ: 45763147.

Орендар ТзОВ «Агріс Полісся» 02 травня 2025 року уклало договір №02/05/25/АП купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення з ТзОВ «Акріс-Груп», на підставі якого останнє придбало право оренди земельних ділянок згідно з переліком, наведеним в додатку №1 до цього договору. Загальна площа земельних ділянок складає 498,84 га. Згідно з додатком №1 до договору №02/05/25/АП купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок від 02 травня 2025 року в переліку земельних ділянок зазначена земельна ділянка площею 2,1117 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:0091, с. Рижани (а.с.21-29).

ТзОВ «Акріс-Груп» 01 квітня 2025 року уклало договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення №ДКП_НЗ_АГ_ГФЛ_ЖТ_4 із ТзОВ «Грін Форест Ленд». Земельні ділянки розташовані на території Житомирської області, загальною площею 355,915 га. Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок від 01 квітня 2025 року №ДКП_НЗ_АГ_ГФЛ_ЖТ_4 у переліку земельних ділянок зазначена земельна ділянка площею 2,1117 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:0091, с.Рижани (а.с.30-38).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на 28 червня 2025 року зареєстровано перехід іншого речового права до ТзОВ «Грін Форест Ленд» на підставі договору №ДКП_НЗ_АГ_ГФЛ_ЖТ_4 купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 01 квітня 2025 року (а.с.19-20).

Із викладеного вище слідує, що ТзОВ «Грін Форест Ленд» на підставі зазначеного договору набуло право оренди земельної ділянки площею 2,1117 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:0091, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Окрім того, 27 червня 2025 року державним реєстратором зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 2,1117 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:0091, на підставі договору суборенди №НЗ_ГФЛ_АН_2 від 01 квітня 2025 року, укладеного між ТзОВ «Грін Форест Ленд» та ПП «Анатолівське», строком на 2 роки, номер запису про інше речове право №60527843 (а.с.41).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша ст.15, частина перша ст.16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20).

Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 ЦК України).

Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За приписами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя ст.509 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закону) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст.13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою ст.15 Закону встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої ст.96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За правилами частин першої та другої ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша ст.32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої ст.141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої ст.651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі №183/262/17.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року в справі №293/1011/16-ц дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої ст.141 ЗК України, частини другої ст.651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі №183/262/17, Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року в справі №499/793/21.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати, покладається на орендаря.

Згідно з частиною п`ятою ст.7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.

Відповідно до частини п`ятої ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною шостою ст.411 ЦК України передбачено, що у разі відчуження права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі до неї переходять усі права та обов`язки землекористувача з дня державної реєстрації переходу права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, наразі орендарем земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 27 травня 2020 року є ТзОВ «Грін Форест Ленд», що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та саме на це товариство поширюються всі права та обов`язки, визначені договором оренди землі від 27 травня 2020 року.

Колегія суддів зауважує, що ТзОВ «Грін Форест Ленд» не надано суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції доказів того, що ОСОБА_1 сплачено орендну плату за 2022 - 2023 роки.

Матеріали справи не містять актів приймання-передачі сільськогосподарської продукції в рахунок сплати орендної плати та доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання нарахованої йому орендної плати. Сплата орендної плати є обов`язком відповідача відповідно до умов договору. У даному випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 , як орендодавець, розраховував на отримання орендної плати щорічно у строк, встановлений у договорі оренди землі, але орендар не сплатив орендної плати за 2022-2023 роки, у зв`язку з чим позивач не може та не бажає очікувати, що в подальшому відповідач належно виконуватиме обов`язки за умовами договорів.

Викладене вище безумовно свідчить про те, що ТзОВ «Грін Форест Ленд» не було виконано умови договору оренди, а тому наявні підстави для розірвання договору з підстав пункту «д» частини першої ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати).

Решта наведених в апеляційні скарзі доводів зводиться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.

Підсумовуючи викладене вище, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що судове рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Форест Ленд» залишити без задоволення.

Рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: