Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №193/1596/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/386/26 Справа № 193/1596/25 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Щербаня О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , працюює водієм – охоронцем корпорації АТБ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн..

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови судді, 17.10.2025 близько 08:00 год, гр. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , переліз через паркан та почав штовхати, ображати нецензурною лайкою та погрожувати фізичною розправою батькові його співмешканки ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне домашнє насильство. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 17.10.2025 близько 08:00 год, гр. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , переліз через паркан та почав штовхати, ображати нецензурною лайкою та погрожувати фізичною розправою матері його співмешканки ОСОБА_3 , чим вчинив психологічне домашнє насильство. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 16.10.2025 близько 14:00 год, гр. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно співмешканки ОСОБА_4 домашнє насильство, а саме погрожував забрати у неї сина, погрожував фізичною розправою та зброєю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На вказане рішення ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що домашня сварка не є домашнім насильством. Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить чіткого посилання на дії психологічного характеру з його сторони та не містить суб`єктивної сторони ст. 173-2 КУпАП.

.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення домашнього насильства.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому аби повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були вчинені.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині першій статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до ч. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.

Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується даними, що містять протоколи про адміністративне правопорушення, заяви потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , протоколом вилучення зброї та боєприпасів від 17.10.2025.

В своїй сукупності наведені вище докази узгоджуються з поясненнями потерпілих та підтверджують факт здійснення ОСОБА_8 домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , а саме: ображання нецензурною лайкою, погрози фізичної розправи та зброєю.

Сумніви щодо достовірності зазначених доказів у суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_8 складу адміністративного правопорушення є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

При цьому, якщо особа, яка притягається до відповідальності вчинила дії, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, а шкода не настала, але могла бути заподіяна, то жодним чином не можна робити висновок про недоведеність вчинення домашнього насильства.

Невизнання ОСОБА_8 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Сукупність доказів є достатніми, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи доводять вину ОСОБА_8 , а доводи його апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, то підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя