Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №205/2739/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1329/26 Справа № 205/2739/26 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 , - адвоката Кузнецова О.М. на постанову Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 березня 2025 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, -

за участі:

представника особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності Завалко В.Ю.

представника потерпілого Кузнецова О.М

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 555143 від 30 грудня 2025 року, 30.12.2025 року о 15 год. 50 хв. на 788 км траси АД М-30, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Ford Fusion», д/н НОМЕР_1 , при виконані маневру обгону не дотрималася безпечного бокового інтервалу, не врахувала дорожньої обстановки та скоїла зіткнення з транспортним засобом «Land Rover», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки, порушено п. 13.3 ПДР України (порушення правил зустрічного роз`їзду), за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Суддя першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні у справі докази не дають можливості достовірно встановити ані обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди в тому вигляді, як вони викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, ані наявність у діях ОСОБА_2 порушення вимог ПДР та причинного зв`язку між такими діями і настанням наслідків.

Таким чином, суддею не встановлено об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення, а саме порушення конкретних вимог ПДР, яке перебуває у причинному зв`язку з пошкодженням транспортних засобів.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 , - адвокат Кузнецов О.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат зазначає, що він не був присутній в суді першої інстанції під час розгляду справи, оскільки судом було відмовлено у задоволенні клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Обґрунтовуючи апеляційне вимоги по суті, адвоката вказує, що зі схеми місця ДТП та переліку видимих пошкоджень автомобілів слідує, що транспортні засоби контактували між собою на середині проїзної частини.

При цьому звертає увагу на пояснення, як ОСОБА_2 , відповідно до яких, остання, маючи намір здійснити обгін ТЗ, що рухався в попутному напрямку, в момент виїзду зі своєї смуги руху ТЗ «Ford Fusion», зіштовхнулася з ТЗ «Land Rover».

Також посилається на пояснення потерпілого, відповідно до яких, здійснюючи обгін ТЗ, водій ОСОБА_1 «Land Rover» перебував на зустрічній смузі руху, відчув поштовх з правої сторони, тобто зіткнення про яке повідомляє ОСОБА_3 .

Крім цього, адвокат вважає неналежним доказом висновок експерта ЕД-19/104-26/10019-ІТ, оскільки в його основу покладено відомості, що не були відомі експерту, доказами не підтвердженими, а тому є припущеннями експерта.

Підсумовуючи викладене, адвокат вважає, що сукупність зібраних доказів об`єктивно відображає вину ОСОБА_2 у вчиненні нею порушення п. 10.1. ПДР і є підставою для притягнення її до відповідальності за ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні, в режимі відеоконференції, адвокат Кузнецов О.М. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представник особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , - адвокат Завалко В.Ю., заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову залишити без змін.

Перевіряючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови, враховую, що а ні ОСОБА_1 , а ні його представник, адвокат Кузнецов О.М. не були присутні в судовому засіданні під час під час винесення оскаржуваної постанови, а також не були ознайомлені з висновком експерта ЕД-19/104-26/10019-ІТ, а тому, враховуючи наведені обставини, з метою не порушення доступу до правосуддя та не порушення права ОСОБА_1 на захист, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та розглянути апеляційну скаргу по суті.

Доводи апеляційної скарги представника потерпілого щодо необґрунтованості постанови судді внаслідок закриття провадження відносно ОСОБА_2 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не є слушними, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпА суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є: будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому обов`язок щодо збирання таких доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При прийнятті судом першої інстанції оскаржуваної постанови, вказані вимоги закону були дотримані.

Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 інкримінується порушення вимог п. 13.3 ПДР України, за обставин, що вона, керуючи транспортним засобом, при виконані маневру обгону не дотрималася безпечного бокового інтервалу, не врахувала дорожньої обстановки та скоїла зіткнення з транспортним засобом, який рухався в попутному напрямку.

Так, пунктом 13.3 Правил дорожнього руху передбачено, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Як слідує з наявних матеріалів, на підтвердження винуватості ОСОБА_2 , окрім зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи також містять схему місця ДТП, на якій зображено розташування транспортних засобів після їх зіткнення, напрямки їх руху, місце зіткнення, а також пошкодження цих транспортних засобів, проте без певної конкретизації.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , остання, під час руху по трасі, робила обгін транспортного засобу, що рухався в попутному напрямку, з увімкненим лівим сигналом повороту. Після чого сталося зіткнення з транспортним засобом, що також виконував обгін.

В судовому засіданні, в суді першої інстанції ОСОБА_2 зазначила, що дорожньо-транспортна пригода сталася за обставин, коли вона вже розпочала маневр обгону іншого транспортного засобу, натомість водій автомобіля «Land Rover» у цей же час також почав виконувати обгін, що фактично призвело до одночасного (подвійного) обгону та створення небезпечної дорожньої ситуації.

Згідно письмових пояснень потерпілого ОСОБА_1 , під час здійснення маневру обгону, він відчув поштовх в праву частину автомобіля. Зупинившись, він побачив пошкодження автомобіля з правої сторони. Вийшовши з автомобіля, жінка яка керувала автомобілем «Ford» повідомила йому, що не подивилась у дзеркало заднього виду.

Інших доказів, які б в повній мірі розкрили фактичні обставини даної ДТП, матеріали справи не містять.

Аналізуючи наведені вище наявні докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені докази у своїй сукупності не містять достатніх та однозначних відомостей щодо послідовності дій водіїв, моменту початку виконання ними маневрів, а також взаємного розташування транспортних засобів у динаміці події, що унеможливлює достовірне встановлення механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому звертаю увагу, що Конституційний Суд України зауважив, що «елементом принципу презумпції невинуватості, є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким, при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (рішення КСУ від 26.02.2019 р. № 1-р/2019).

Така позиція підкріплює силу стандарту «поза розумним сумнівом», адже у випадку недостатності доказів, які підтверджують вину особи поза розумним сумнівом, існують сумніви щодо вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, викладена в протоколі, не відповідає інкримінованому ОСОБА_2 порушенню пункту 13.3 ПДР, оскільки не містить достатніх доказів та належної конкретизації фактичних обставин події, необхідних для встановлення складу адміністративного правопорушення.

При цьому звертаю увагу, що встановлення вини конкретної особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є можливим лише за умови чіткого визначення, яке саме порушення Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням наслідків.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 , під час обгону, не дотрималась безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, а також не містять жодних об`єктивних даних, які б давали можливість встановити недотримання ОСОБА_2 безпечного бокового інтервалу та не врахування дорожньої обстановки, а також даних щодо моменту виникнення небезпеки для руху.

Також враховую, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу про адміністративне правопорушення, а тому апеляційний суд позбавлений можливості здійснити оцінку дій іншого водія в даній дорожньо-транспортній пригоді щодо її винуватості.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на наведене, висновок про відсутність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вважаю належним чином обґрунтованим і вмотивованим, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін.

Що стосується наявного в матеріалах справи висновку експерта № ЕД-19/104-26/10019-ІТ від 23 березня 2026 року, то він хоча і був врахований суддею під час винесення оскаржуваної постанови, однак він не є належним та допустимим доказом, оскільки вихідні дані для проведення експертизи були надані стороною захисту, які не в повній мірі відповідають наявній в матеріалах справи інформації.

Крім того, у своєму висновку експерт дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам п. 10.1 ПДР, в той час, як останній ставилось в провину порушення пункту 13.3 ПДР.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити представнику потерпілого ОСОБА_1 , - адвокату Кузнецову О.М. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 , - адвоката Кузнецова О.М., - залишити без задоволення.

Постанову Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 березня 2025 року, відносно ОСОБА_2 , у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП , - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста