Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №755/5737/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5737/26

Провадження №: 3/755/2769/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подо-Калинівки Цюрупинсько р-ну Херсонської обл., громадянина України, який працює водієм у «Нова Пошта», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-? КпАП України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 12 квітня 2026 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини - кричав, чим було завдано шкоди її психічному здоров`ю.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Зокрема, повідомлення про час та місце розгляду вказаної вище справи стосовно ОСОБА_1 було розміщено на офіційній вебсторінці Дніпровського районного суду м. Києва.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Главою 21 КпАП України передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорти, пояснення, довідку щодо кількості складених протоколів про адміністративне правопорушення протягом року та стан їх розгляду, копії термінового заборонного припису стосовно кривдника, паспортів, дійшов такого висновку.

Норма ст.7 КпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 3 статті 173-? КпАП України, передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою (вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого) або другою (діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи) цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Нормами ст. 245 КпАП України передбачено завдання, серед яких: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , що містяться в матеріалах справи, встановлено, що її чоловік, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, спровокував конфлікт, під час якого кричав, поводився неадекватно, провокував бійку та почав битися з її донькою, у зв`язку з чим потерпіла була змушена їх розбороняти (а. с. 3).

Згідно з копією термінового заборонного припису стосовно кривдника, серій ЕТ №1077437 від 12.04.2026 року, що міститься в матеріалах справи (а.с. 4), ОСОБА_1 заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 доби, а саме: з 21 години 00 хвилин 12.04.2026 та діє до 21 години 00 хвилин 15.04.2026.

З довідки щодо кількості складених протоколів про адміністративне правопорушення протягом року та стан їх розгляду вбачається, що щодо ОСОБА_1 протягом року було складено 5 протоколів за ст.173-? КпАП України (а.с.9).

Крім того, з наявних у матеріалах справи відомостей постає, що 12.11.2025 року на ОСОБА_1 вже було накладено адміністративне стягнення за ст. 173-2 КпАП України, і вказана постанова набрала законної сили.

Обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно зі ст.35 КпАП України, суд визнає повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, тобто правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-? КпАП України.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, також враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважає, що на нього має бути накладено стягнення у виді штрафу.

Крім того, згідно ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року /зі змінами і доповненнями/.

Також, ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України /ст.308 КпАП України/.

Керуючись ст.ст.33, 40-?, ч.3 ст.173-?, ст. ст. 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-? КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень, на користь держави.

Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 665 гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Андрій КУРИЛО