Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №754/9673/24 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1868/26

Справа №754/9673/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання - Сарнавського М.О.

за участю представника позивача - адвоката Грушки В.І.

за участю відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат зав невиконання зобов`язання яке виникло з рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2024 року позивач, від імені якого діє адвокат Грушка В., звернувся до суду з цим позовом.

- 3 % річних - 12 565,39 грн за період з 05.12.2023 року по 30.06.2024 року та інфляційні втрати - 20 014,54 грн за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/7074/23 за період з 05.12.2023 року по 31.05.2024 року;

- 3 % річних - 29 010,34 грн з 01.02.2022 року по 21.12.2023 року та інфляційні втрати в розмірі 133 845,82 грн за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду у справі № 754/8484/21, за період з 01.02.2022 року по 21.12.2023 року;

- 3 % річних - 2 848,25 грн за період з 27.04.2023 року по 30.06.2024 року та інфляційні втрати - 3 093,69 грн за період з 27.04.2023 року по 31.05.2024 року за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/2447/22;

- 3 % річних - 5 404, 78 грн за період з 22.12.2020 року по 01.02.2022 року та інфляційні втрати - 18 493,55 грн за період з 22.12.2020 року по 01.02.2022 року за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/15314/19,

- 3 % річних - 3 584,90 грн за період з 07.02.2023 року по 30.06.2024 року та інфляційні втрати - 5 436,83 грн за період з 07.02.2023 року по 30.06.2024 року за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/10827/20,

- 3 % річних - 6 573,53 грн за період з 29.11.2022 року по 30.06.2024 року та інфляційні втрати - 10 974,99 грн за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/2449/22, за період з 29.11.2022 року по 31.05.2024 року.

- 3 % річних - 55 955,80 грн за період з 22.12.2023 року по 30.06.2024 року та інфляційні втрати - 63 158,61 грн з 22.12.2023 року по 31.05.2024 року за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду у справі №754/16773/17;

- 3 % річних - 13 869,97 грн за період з 21.09.2022 року по 30.06.2024 року та інфляційні втрати - 29 731, 34 грн за період з 21.09.2022 року по 30.06.2024 року а невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/16771/17 ;

Також позивач просить стягнути солідарно зі відповідачів понесені судові витрати.

Позов мотивований тим, що відповідачі не виконують судові рішення, тому за час прострочення у позивача виникло право на стягнення 3 відсотків річних та інфляційні витрати.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Коваленко І.І. від 19.07.2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Коваленко І.І. від 20.08.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

26.08.2024 від Відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому просив позовні вимоги задовольнити частково та стягнути солідарно з Відповідачів 3% річних у розмірі 47 095,67 грн. за період з 01.08.2023 по 30.06.2024 року.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 08.10.2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язання яке виникло з рішення суду - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.04.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Києва - без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду від 05.11.2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грушки В.І. - задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 08 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 01.12.2025 року прийнято цивільну справу до свого провадження, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16.01.2026 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Грушки В.І. надійшла заява про збільшення позовних вимог, в яких просить:

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 процентів річних в розмірі 126 254.56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 425 088.84 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі №754/16773/17.

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 процентів річних в розмірі 47 379.23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 205 059.26 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/8484/21.

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 процентів річних в розмірі 8 018.72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 25 794.69 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/2447/22.

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 процентів річних в розмірі 46 524,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 159 399.67 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі №754/7074/23.

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 процентів річних в розмірі 5 404, 78 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18 493,55 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/15314/19.

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 процентів річних в розмірі 25 921.87 грн. та інфляційні втрати в розмірі 83 385.70 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/16771/17.?

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ? ОСОБА_2 3 процентів річних в розмірі 7 549.72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 22 284.08 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/10827/20.

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 процентів річних в розмірі 12 965.50 грн та інфляційні втрати в розмірі 38 544.62 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/2449/22.

- Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.

23.01.2026 року від Відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому частково визнає позовні вимоги про солідарне стягнення 3% річних у розмірі 55 521,52 грн. за період з 01.08.2023 року по 30.06.2024 року з невиконання зобов`язання, яке виникло із постанови Київського апеляційного суду від 25.09.2019 року по справі №754/16773/17 за договором позики від 17.10.2016 року.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року, що занесена до протоколу судових засідань постановлено закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті.

04.03.2026 року на адресу суду від Відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог в якому просить суд позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 3% річних та інфляційних втрат за невиконання зобов?язання, яке виникло із рішень суду, задовольнити частково та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 :

- 3% річних за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.10.2021 року у справі № 754/8484/21 за період з 01.02.2022 року по 15.01.2026 року в розмірі 2 136,33 грн.;

- інфляційні втрати за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.10.2021 року у справі № 754/8484/21 за період з 01.02.2022 року по 31.12.2025 року в розмірі 10 602,00 грн.,

- 3% річних за невиконання зобов`язання, яке виникло із постанови Київського апеляційного суду від 25.09.2019 року у справі №754/16773/17 за період з 01.08.2023 року по 15.01.2026 року в розмірі 152 964,42 грн.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити частково відповідно до відзиву на заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце була повідомлена належним чином.

На виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 05.11.2025 року, судом при новому розгляді справи було безпосередньо досліджено всі наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевірено правильність розрахунків грошових сум, надано оцінку запереченням відповідачів із цього приводу.

Суд, вислухавши думку представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи,керуючись принципом всебічності, повноти й об`єктивності, дослідив кожен доказ, наведений сторонами та надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності та встановив наступне.

Щодо позовних про стягнення 3 % річних та інфляційних, нарахованих за прострочення виконання судових рішень у справах № 754/7074/23; № 754/8484/21; № 754/2447/22; 754/15314/19; № 754/10827/20; № 754/2449/22 судом встановлено наступне.

17 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 2 193 629 грн., що еквівалентно 80 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору та додаткові договори до нього.

В забезпечення договору позики від 17 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 виступила поручителем та зобов`язалась в повному обсязі відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_1 , що випливають з договору позики від 17 жовтня 2016 року.

Також, 11 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 1 533 720.00 грн., що еквівалентно 60 000 доларам США та додаткові договори до нього.

В забезпечення договору позики від 11 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за умовами якого ОСОБА_3 виступила поручителем та зобов`язалась в повному обсязі відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_1 , що випливають з договору позики від11 листопада 2016 року.

Оскільки, ОСОБА_1 не здійснював вчасно встановлені наведеними вище договорами позики платежі щодо погашення позики та процентів, відповідно до графіків розрахунків, ОСОБА_2 звертався до судів із відповідними позовами, а саме:

1)Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 7 вересня 2023 року у справі № 754/7074/23 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 відсотки річних за період з 24 листопада 2022 року по 1 серпня 2023 року у розмірі 30 884,16 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення втрат від інфляції судом відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 7 вересня 2023 року скасовано в частині відмови у стягненні інфляційних втрат і прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати за період з 1 липня 2021 року по 30 червня 2023 року у розмірі 702 338, 53 грн.

Рішення суду не виконано.

2)Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року по справі № 754/8484/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів: 113 938,29 грн - 3 відсотки річних від простроченої суми та 269 443,78 грн - втрати від інфляції. Втрати від інфляції стягнуті з 26 вересня 2019 року по 30 червня 2021 року, 3 відсотки річних з 26 вересня 2019 року по 01 серпня 2021 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2022 року рішення Деснянського районного суду м.Києва залишено без змін.

Рішення суду не виконано.

3)Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року у справі № 754/2447/22 стягнуто з відповідачів 3 відсотки річних за період з 01 серпня 2021 року по 24 листопада 2022 року в розмірі 80 495, 96 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року залишено без змін.

Рішення суду не виконано.

4)Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року по справі № 754/15314/19 стягнуто з відповідачів 3 відсотки річних за невиконання договору позики від 17 жовтня 2016 року за період з 18 березня 2017 року по 22 жовтня 2019 року в розмірі 161 578, 74 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року залишено без змін.

Рішення виконане, що підтверджується Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенко С.О. від 05.08.2022 року про закінчення виконавчого провадження (Т.2, - а.с. 42)

5)Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 754/10827/20 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних скасовано та стягнуто з відповідачів 3 відсотка річних за невиконання договору позики з 05 березня 2019 року по 05 грудня 2020 року в розмірі 85 605,68 грн.

Рішення суду не виконано.

6)Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 754/2449/22 стягнуто з відповідачів солідарно 3 відсотки річних за невиконання рішення судів у справі № 754/16771/17 за період з 05 березня 2019 року по 20 вересня 2022 року у розмірі 138 011,27 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 754/2449/22 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року залишено без змін.

Рішення суду не виконано.

Боржник повернув основну суму боргу (суму позики). Ці обставини визнаються учасниками справи, тому не підлягають доказуванню (частина перша статті 82 ЦПК України).

Обставини, що встановлені рішенням суду щодо факту прострочення повернення суми боргу (суми позики), також не доказується при розгляді цієї справи, оскільки це встановлено судовими рішеннями (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Суд перевіривши матеріали справи та практику Верховного Суду, задається питанням чи може кредитор нараховувати додаткові 3% річних та інфляцію на суми, які стягнуті як 3% річних та інфляцію. Іншими словами, чи є 3% річних та інфляція, нараховані за прострочення грошового зобов`язання, сумою боргу в розумінні статті 625 ЦК України.

Розглядаючи аргументи сторін, суд визнав слушними заперечення відповідача в цій частині.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя статті 11 ЦК України).

У справі, що розглядається, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори позики.

Рішення судів № 754/8484/21; № 754/2447/22; 754/15314/19; № 754/10827/20; № 754/2449/22 про стягнення 3 % річних та інфляційних, що нараховані за прострочення грошового зобов`язання щодо повернення позики, є рішеннями про присудження. Таке рішення не є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Кредитор має права вимагати від боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сумою боргу у розумінні статті 625 ЦК України є грошова позики, яка підлягала поверненню позичальнику, а не 3 % річних та інфляційних, що нараховані за прострочення грошового зобов`язання щодо повернення позики

Відповідач повернув суми боргу, але з простроченням, що стало підставою для ухвалення судових рішень у справах № 754/8484/21; № 754/2447/22; 754/15314/19; № 754/10827/20; № 754/2449/22 про стягнення 3 % річних та інфляційних, що нараховані за прострочення грошового зобов`язання щодо повернення позики.

Факт повернення суми позики визнається та не оспорюється сторонами. Тобто у розумінні статті 599 ЦК України у цій частині (щодо повернення суми позики) зобов`язання припинено виконанням.

Несвоєчасне виконання вказаних вище судових рішень про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних, що нараховані за прострочення грошового зобов`язання щодо повернення позики, не може бути підставою для нового нарахування кредитором 3 % річних та інфляційних на суми 3 % річних та інфляційних, що присудженні до стягнення за судовими рішеннями.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

Висновок Верховного Суду про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18)).

Водночас за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. При цьому факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов`язків учасників зобов`язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов`язання та не припиняє його (пункти 68, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, провадження № 14-63цс25).

У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у пункті 62 постанови від 15 листопада 2019 року у справі № 905/1753/18, відповідно до якого "нарахування 3 % річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 ЦК України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум пені, 3 % річних, інфляційних, та судового збору". У цій же постанові наголошено, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, до складу якої, окрім основного боргу, входять суми неустойки, 3 проценти річних та інфляційні втрати, "не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності та суперечить положенням статті 550 Цивільного кодексу про заборону нарахування процентів на неустойку".

Крім того, Суд ураховує висновки Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2026 року у справі № 922/4754/24, де зазначено, що "стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних та інфляційні втрати, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України". У вказаній постанові Верховний Суд відхилив як необґрунтовані доводи "щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на нараховані раніше відсотки річні, відсотків річних на інфляційні збитки, а також відсотків річних та інфляційні збитки на пеню", та прямо послався на попередню практику, підтвердивши, що "нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені згідно зі статтею 625 ЦК України необхідно здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум відсотків річних, інфляційних втрат".

У Постанові КЦС ВС від 15.04.2026 у справі № 199/9999/18 (№ в ЄДРСР 135926271) Верховний Суд посилається на Постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 296/7805/21 (провадження № 61-5647св23), де останній виснував: «Позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на загальну суму боргу, що включає як основний борг, так і проценти, нараховані відповідно до статті 536 ЦК України. Водночас, згідно із законодавством, інфляційні втрати та 3 % річних мають нараховуватися на суму основного боргу, без урахування додаткових платежів або штрафних санкцій. Таким чином, у розумінні чинного законодавства кредитор має право звертатися до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань. При цьому базою для нарахування цих сум відповідно до вимог законодавства є сума основного боргу, яка не включає додаткових нарахувань або платежів».

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох % річних за рішенням суду не є сумою боргу, на які можуть нараховуватися 3 % річних та інфляційних, які є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Суд враховує аргументи позивача, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18).

Водночас суд зауважує, що права кредитора на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум стосується лише випадків, коли не сплачено суму основного боргу, що дає право кредитору нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду про стягнення основного боргу. Іншими словами після стягнення суми боргу за рішенням суду кредитор має право нараховувати 3 % річні та інфляційні до повного виконання рішення, але об`єктом нарахування є сума боргу, а не 3 % річні та інфляційні, що нараховані за період прострочення на цю суму боргу за інший період.

Підсумовуючи викладене, суд робить висновок, що 3% річних та інфляція не є сумою боргу в прямому розумінні статті 625 ЦК України. Це суми є компенсацією за використання чужих коштів (договору позики) та знецінення грошей внаслідок інфляції, які є складовою частиною загального боргу, який підлягає стягненню. Після того, як суд стягнув певні суми 3% річних та інфляція, вони вважаються остаточно визначеними і не можуть бути предметом повторного стягнення у спосіб додаткового нарахування 3% річних або інфляційні на раніше стягнуті інфляційні втрат на суму боргу та 3 % річних.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів таких сум:

- 3 % річних - 46 524,49 грн. за період з 05.12.2023 року по 15.01.2026 року та інфляційні втрати - 159 399,67 грн. за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/7074/23 за період з 05.12.2023 року по 31.12.2025 року;

- 3 % річних - 47 379,23 грн. з 01.02.2022 року по 15.01.2026 року та інфляційні втрати в розмірі 205 059,26 грн. за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду у справі № 754/8484/21, за період з 01.02.2022 року по 31.12.2025 року;

- 3 % річних - 8 018,72 грн. за період з 27.04.2023 року по 15.01.2026 року та інфляційні втрати - 25 794,69 грн. за період з 27.04.2023 року по 31.12.2025 року за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/2447/22;

- 3 % річних - 5 404, 78 грн. за період з 22.12.2020 року по 01.02.2022 року та інфляційні втрати - 18 493,55 грн. за період з 22.12.2020 року по 01.02.2022 року за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/15314/19,

- 3 % річних - 7 549,72 грн. за період з 07.02.2023 року по 15.01.2026 року та інфляційні втрати - 22 284,08 грн. за період з 07.02.2023 року по 31.12.2025 року за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/10827/20;

- 3 % річних - 12 965,50 грн. за період з 29.11.2022 року по 15.01.2026 року та інфляційні втрати - 38 544,62 грн. за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/2449/22, за період з 29.11.2022 року по 31.12.2025 року.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду у справі №754/16771/17 та у справі №754/16773/17

Позивач нарахував 25 921,87 грн. - 3 % річних за період з 21.09.2022 року по 15.01.2026 року та 83 385,70 грн. - інфляційні втрати за період з 21.09.2022 року по 31.12.2025 року за невиконання зобов`язання, яке виникло із рішення суду по справі № 754/16771/17.

Відповідач заперечує проти позову в цій частині і стверджує, що рішення суду у справі № 754/16771/17 про стягнення заборгованості виконано, а витрати виконавчого провадження сплачені (загальна сума 1 788 448,84 грн.) за рахунок майна, на яке звернуто стягнення, у розмірі 1 842 853,80 грн. Заборгованість відсутня.

Суд, оцінюючи аргументи сторін в цій частині позовних вимог встановив, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року по справі № 754/16771/17 стягнуто солідарно зі відповідачів на користь ОСОБА_2 1 533 720,00 грн. неповернутої позики за договором від 11 листопада 2016 року та 294 474,24 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків (процентів за користування позикою, неустойки (пені та штрафу), 3 % річних) скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Постановою суду апеляційної інстанції стягнуто солідарно зі відповідача 3 % річних у розмірі 91 140,76 грн., штраф у розмірі 766 860,00 грн. та пеню у розмірі 1 533 720,00 грн. При цьому 3 % річних стягнуто за період з 12 березня 2017 року по 04 березня 2019 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в частині стягнення штрафу і пені скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовлено.

Таким чином, судами стягнуто з відповідачів на користь позивача 1 533 720,00 грн неповернутої позики та 3 % річних у розмірі 91 140,76 грн за період з 12 березня 2017 року по 04 березня 2019 року.

Позивач стверджує, що рішення судів у справі № 754/16771/17 виконане лише частково, тому він має право на стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язання яке виникло із рішення суду по справі № 754/16771/17, починаючи з 06 липня 2021 року (дата винесення судом апеляційної інстанції відповідної постанови) по стягненню неповернутої позики та 10 серпня 2022 року щодо 3 відсотків річних (дата винесення судом касаційної інстанції відповідної постанови).

Позивач визначив, що заборгованість позивача становить 260 216,80 грн. На цю суму боргу він нарахував за період з 21.09.2022 по 30.06.2024 3% річних в розмірі 13869,97 грн., а також інфляційні нарахування з 21.09.2022 по 30.06.2024 складають 29731,34 грн.

Відповідач не визнає суму боргу, вважає, що у нього відсутня заборгованість.

Суд встановив, що розмір заборгованості за договором позики від 11 листопада 2016 року, що був укладений між сторонами, був предметом дослідження у справі, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року по справі № 754/2449/22, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року. Суд стягнув солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних за невиконання рішення судів по справі № 754/16771/17 за період з 05 березня 2019 року по 20 вересня 2022 року у розмірі 138 011, 27 грн.

У цій справі суд встановив, що станом на 03 лютого 2022 року сума неповернутих відповідачами коштів становила 281 398,36 грн. Ця сума була визначена з урахуванням вартості реалізованого майна боржників.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 84 ЦПК України такі обставини не доказуються при розгляді цієї справи.

Суд встановив, що судовими рішення стягнуто з відповідачів на користь позивача 1 533 720,00 грн. неповернутої позики та 3 % річних у розмірі 91 140,76 грн за період з 12 березня 2017 року по 04 березня 2019 року.

На підставі рішень суду Позивач отримав в Деснянському районному суді м. Києва виконавчі листи за №754/16771/17 та подав їх для виконання до приватного виконавця Лисенко С.О., який виніс постанови:

- про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення основного боргу в розмірі 1 533 720,00 грн. та 3% річних в розмірі 91 140,76 грн., що разом становить 1 624 869,76 грн.;

- про стягнення основної винагороди (10%) в розмірі 162 486,98 грн.; про стягненя мінімальних витрат виконав розмірі 1762,00 грн., а всього загальна сума що підлягала до стягнення з Відповідачів на користь Позивача за рішеннями судів по справі №754/16771/17 з врахуванням винагороди і витрат приватного виконавця становить - 1 789 109,74 грн.

Згідно даних ЄДРВП приватним виконавцем Лисенко С.О. при виконанні виконавчих проваджень по виконавчому листу за №754/16771/17 з Відповідачів було стягнуто:

- 1 354 553,79 грн. - з реалізації квартири АДРЕСА_1 , що складається з суми продажу квартири на торгах ДП «Сетам» в розмірі 1 425 846,10 грн. за мінусом 5% комісії організаторам торгів, що також вбачається з копії протоколу проведення електронних торгів за № 567071 від 21.01.2022 року.

- 149 150,00 грн. - з реалізації автостоянки № 48 багатобоксового гараж-автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з суми продажу автостоянки на торгах ДП «Сетам» в розмірі 157 000,00 за мінусом 5% комісії організаторам торгів, що також вбачається з копії протоколу проведення електронних торгів за № 567078 від 21.01.2022 року.

- 149 150,00 грн. - з реалізації автостоянки № 49 багатобоксового гараж-автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з суми продажу автостоянки на торгах ДП «Сетам» в розмірі 157 000,00 за мінусом 5% комісії організаторам торгів, що також вбачається з копії протоколу проведення електронних торгів за № 567070 від 21.01.2022 року та постанови приватного виконавця про зняття арешту з майна боржника від 16.02.2022.

- 190 000,00 грн. - з реалізації автомобіля SSANG YONG модель: REXTON, що складається з суми продажу автомобіля на торгах ДП «Сетам» в розмірі 200 000.00 за мінусом 5% комісії організаторам торгів, що підтверджується копією акту приватного виконавця Лисенко С.О. про проведені електроні торги від 14.04.2021 року, а також копією протоколу про проведення електронних торгів за №533296 від 07.04.2021 року.

- 34 227,49 грн. - з пенсійного банківського рахунку, відкритого Відповідачем | в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 06.09.2022 року.

Таким чином приватним виконавцем Лисенко С.О. при виконанні виконавчих проваджень за № 754/16771/17 з Відповідачів було стягнуто грошових коштів в сумі - 1 877 081,28 грн.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до того, що заборгованість Відповідачів, яка виникла із рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі №754/16771/17, сплачена в повному обсязі до 21.09.2022 року, тобто до дати, яку Позивач зазначає в Розрахунку 3% річних та інфляційних від 15.01.2025 року, як дату початку періоду розрахунку вищенаведених санкцій, у зв`язку з чим на час початку цього періоду та подачі Позивачем позову від 04.07.2024 року і заяви про збільшення позовних вимог від 15.01.2026 року - заборгованість вже була відсутня, а тому суд відмовляє у задоволенні стягнення заборгованості в цій частині.

Щодо стягнення 3 % річних - 126 254,56 грн. за період з 01.08.2023 року по 15.01.2026 року та інфляційних втрат - 425 088,84 грн. з 01.08.2023 року по 15.01.2026 року, що нараховані за невиконання зобов`язання, яке виникло із постанови Київського апеляційного суду від 25.09.2019 у справі № 754/16773/17, суд зазначає наступне.

Так, постановою державного виконавця Деснянського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Шолох Г.С. від 29.10.2024 року у рамках виконавчого провадження №60415083 повернуто виконавчий лист стягувачу згідно заяви представника - адвоката Грушки В.І. від 22.10.2024 за вх.№31360, залишок нестягнутої суми за відповідним виконавчим документом становить 2 035 029,93 грн.

Ця сума заборгованості неповернутої позики, розмір якої підтверджений рішенням судів, тому на цю суму за загальним правилом можуть бути нараховані 3 % річних та інфляційні на підставі положень статті 625 ЦК України.

Водночас суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року.

Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)).

"Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

При ухваленні рішення у справі суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23), від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), від 11 липня 2024 року №727/1033/21 (61-1504св24), від 06 травня 2025 року №758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Так, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на вказані положення закону, вимога про стягнення трьох процентів річних та інфляційних, нараховані за прострочення повернення позики за період з 24 лютого 2022 року задоволенню не підлягає.

Позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати за період з 21.09.2022 року по 15.01.2026 року, що суперечить пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому суд в цій частині відмовляє.

Щодо визнання позову в частині позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 49 ЦПК України).

За загальним правилом - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (перше речення частини четвертої статті 206 ЦПК України).

Водночас якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (друге речення частини четвертої статті 206 ЦПК України).

Отже, якщо відповідач визнає позов частково, то суд, як правило, задовольняє його в цій частині. Суд не приймає визнання позову і продовжує розгляд справи, якщо суперечить закону або порушує права. Визнання позову і його задоволення судом можливе виключно лише, якщо для цього є законні підстави.

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Відповідач визнав позов частково (в частині стягнення 3 % річних в розмірі 152 964,42 гривень за період з 01.08.2023 року по 15.01.2026 року), погодившись із фактом прострочення виконання зобов`язання, яке виникло із постанови Київського апеляційного суду від 25.09.2019 року по справі № 754/16773/17 за договором позики від 17.10.2016 року, а також визнав вимоги щодо стягнення 3% річних за невиконання зобов`язання, яке не виникло із рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19.10.2021 року у справі №754/8484/21 за період з 01.02.2022 по 15.01.2026 в розмірі 2 136,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10 602,00 грн. за період з 01.02.2022 по 31.12.2025 року.

Суд має вирішити, чи може він задовольнити позовну вимогу щодо стягнення 3% річних та інфляції, з огляду на часткове визнання позову та дію спеціальної норми - пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює спеціальне правило, яке звільняє боржників від відповідальності за прострочення після 24 лютого 2022 року. Спеціальна норма має пріоритет над загальною.

Суд, керуючись принципом jura novit curia («суд знає закони»), застосував положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин.

Визнання відповідачем обставини прострочення повернення позики позичальником та часткове визнання позову не мають значення для правильного вирішення спору, оскільки після 24 лютого 2022 року боржник (позичальник) звільнений від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України.

Суд не має законних підстав для прийняття рішення про задоволення позову в цій частині, незважаючи на визнання позову в частині вимог.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення солідарно 3 відсотків річних та інфляційних витрат за невиконання зобов`язання яке виникло з рішення суду у сумі 1 258 069.28 грн.-, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення підписано 11.05.2026 року.

Суддя О.М. Панченко