Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №514/758/25 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/758/25

Провадження по справі № 2/514/429/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області:

у складі головуючого судді - Кирилюк І.М.,

за участю секретаря судового засідання - Царан К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" (ТОВ - «ФК ЄАПБ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Висоцький С.О. (діє на підставі ордеру серія АІ №1897197 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю) подав до суду вказану позовну заяву, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу виконавчий напис №250711 від 13.06.2021 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК ЄАПБ» стягнутої суми за виконавчим написом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, щонотаріус розпорядився в безспірному порядку стягнути з позивача заборгованість за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису. Проте вчинення такої дії нотаріусом було здійснено з порушенням положень ст. ст. 87, 88 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, далі – Порядок), постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р №1172. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 (далі – Постанова № 1172, Перелік). Оскільки кредитний договір складений у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчувався, у нотаріуса були відсутні беззаперечні докази на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 перед Банком та підстави для вчинення таких дій. Окрім цього, ОСОБА_1 не отримувала будь-яких повідомлень про відступлення ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ФК ЄАПБ».

Також представник позивача подав заяву, в якій просить стягнути за результатами розгляду справи на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 04 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 червня 2025 року на адресу суду від представника позивача Пивоварова П.Є. (діє на підставі довіреності від 05.12.2024) надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач набув право вимоги за кредитним договором № 82936458239 від 28.02.2019 року, укладеним між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та позивачем на підставі договору відступлення прав вимоги від 07.10.2020 року. Договір відступлення права вимоги укладений ТОВ ФК « ФК «ЄАПБ» та АТ «Таскомбанк».

Приватним нотаріусом 30 червня 2021 року вчинено виконавчий напис за № 250711 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у сумі 70279 грн 27 коп.

Нотаріусу були надані всі документи, що підтверджують безспірність розміру кредитної заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК ЄАПБ», а саме оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачом виписку з рахунку боржника із вказаною сумою заборгованості та строків погашення з відміткою стягувача про її непогашення. Таким чином вимоги Постанови № 1172 відповідач та нотаріус при вчиненні таких дій виконали.

Нотаріус Остапенко Є.М. здійснив розпорядження про стягнення заборгованості за кредитним договором з позивача в межах строку позовної давності, встановленого ЦК України для захисту порушеного права. У свою чергу відповідач вважає, що ОСОБА_1 звернулась до суду у 2025 році, тобто з порушенням встановленого строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

За клопотанням позивача ухвалою суду про відкриття провадження також витребувані письмові докази від ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме копії документів, які подавались нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису.

23 червня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. У відповідь на відзив, в яких представник позивача вказав, що відповідач не надав жодного доказу суду на підтвердження фактів заміни кредиторів у кредитному договорі, а також безспірності суми простроченої ОСОБА_1 кредитної заборгованості за ним.

Представник позивача зазначив, що передбачений ст. 256 ЦК України строк позовної давності не пропущений позивачем, оскільки відпоідно до постаснов Кабінету Міністрів України його було зупинено на період дії карантину, введеного на території України з метою запобігання короновірусу / Covid 19,починаючи з 2020 року до червня 2023 року,/. Також строк позовної давності зупинений відновідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, у письмових заявах просили розглядати справу без їх участі.

Керуючись нормами ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив рішення про проведення судового розгляду без участі сторін, у зв`язку з чим в силу норм ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ознайомившись із заявами сторін по суті спору та іншими процесуальними заявами, дослідивши надані докази на підтвердження наведених обставин та здійснивши їх оцінку кожного окремо, у взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлені такі фактичні обставини у справі.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова О.В. перебувало виконавче провадження ВП № 67167147 від 18.10.2021 року за вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. виконавчим написом № 250711 від 30.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 28.02.2019 року № 8293645829, укладеним між нею та ТОВ ««Центр фінансових рішень» правонаступником якого був АТ «ТАСКОМБАНК», далі - ТОВ «ФК ЄАПБ» у сумі 70279 грн 27 коп (а.с. 13).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. від 03.03.2023 року вказане виконавче провадження було прийнято, у зв`язку із зупиненням діяльності приватного виконавця Велькова О.В. на невизначений строк у порядку заміщення приватного виконавця (а.с.14).

Згідно з доданою до позову копії виконавчого напису № 250711 від 30.06.2021 приватний нотаріус розпорядився стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», якому на підставі укладеного з АТ «Таскомбанк» договору факторингу б/н від 07. 10 2020 року відступлене право вимоги за кредитним договором № 8293645829 від 28 лютого 2019 року, укладеним між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 . Сума коштів яка підлягає стягненню є заборгованістю за кредитним зобов`язанням, котре виникло у термін з 07.10.2020 року по 31.05.2021 року, становить 70279 грн 27 коп і складається з: кредиту – 44592,42 грн, несплачених процентів -7,05 грн; комісійних нарахувань - 17 447,10 грн; пені та штрафів - 8182,40 грн, плати за вчинення виконавчого напису 50 грн.

У листі приватного виконавця від 21 травня 2025 року № 121170 у відповідь на адвокатський запит зазначено, що в рамках виконавчого провадження ВП № 67167147 від 03.03.2023 року будь-які кошти з ОСОБА_1 не стягувались (а.с. 12).

У позовній заяві позивач зазначила, що дізналась про стягнення з неї заборгованості після накладення арешту в рамках виконавчого провадження ВП № 67167147 від 18.10.2021 року. Водночас матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій приватним виконавцем.

На виконання ухвали суду від 04.06.2025 року щодо надання відповідачем копії документів, які подавались нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису Банк надав суду: копію паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФП» №3645829, заяву №8293645829 від 28.02.2019 на отримання ОСОБА_1 кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», відповідно до яких встановлено, що остання погодилась на отримання кредиту від ТОВ ФК «ЦФР» у сумі 44 592 грн 72 коп за Умовами отримання кредитів та інших послуг від кредитора, з якими ознайомлена та погоджується. Паспортом та заявою визначені загальна сума кредиту, витрати за кредитом, графік погашення заборгованості та сплати витрат, а також відповідальність за невиконання грошових зобов`язань. Як убачається із заяви ОСОБА_1 доручила ТОВ «ФК «ЦФР» за рахунок отримуваного кредиту сплатити суми грошових коштів: ФОП « ОСОБА_2 , ТОВ «Мегого» та ПАТ страховій компанії «ТАС» (а.с. 39-41).

Будь-яких доказів, на підтвердження відступлення права вимоги від первинного кредитора АТ «ТАСКОМБАНК»,, а згодом до ТОВ «ФК ЕАПБ» відповідачем не надано.

Здійснюючи правову оцінку встановлених обставин, суд виходить з такого.

У статтях 16-19 ЦК України передбачено, що, серед іншого, захист цивільних прав та інтересів здійснюється нотаріусом, шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином виконавчий напис нотаріуса є окремою формою захисту цивільних прав та інтересів, що відбувається в спеціальному порядку.

Правове регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюється нормами Закону № 3425-XII.

Розділ 14 Закону № 3425-XII регламентує вчинення нотаріусом виконавчих написів для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Статтею 88 Закону № 3425-XII передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачом та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону№ 3425-XII.

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 Порядку.

Згідно з Порядком для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачом або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачом.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Постановою 1172. Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Так Постановою № 1172 передбачений перелік документів для одержання виконавчого напису нотаріуса для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум. Згідно з цим переліком нотаріусу мали надаватися оригінал нотаріально посвідченого договору, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У 2014 році постановою Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі- Постанова 662) цей перелік доповнено розділом “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Згідно з цими змінами для стягнення заборгованості за кредитними договорами у безспірному порядку потребувались оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачом виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте вказану Постанову № 662 в частині зазначених змін було скасовано в судовому порядку (рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14).

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 480 вказаний розділ виключений з Постанови №1172.

Отже з визнанням судом в порядку адміністративного судочинства незаконною та нечинною у 2017 році в частині розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Постанови № 662, нотаріуси мали вчиняти виконавчі написи про стягнення за кредитними договорами грошових сум за умови їх нотаріального посвідчення.

Оскільки укладений між сторонами кредитний договір не був нотаріально посвідченим, оспорюваний виконавчий напис вчинено 30.06.2021 року, тобто після втрати чинності норм Постанови №662, нотаріус не дотримався процедури стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором у безспірному порядку, позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню суд визнає обґрунтованими.

Що стосується строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Разом з цим, відповідно до п.12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану. Цей пункт був виключений Законом №4434-IX, що набрав чинності 4 вересня 2025 року

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено, тому і відсутні підстави для відмови у позові з цих підстав. .

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не пропустила строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до норм якої споживачі звільняються від сплати судового збору. Такий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 743/1481/21.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, такі витрати стягуються з другої сторони пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивача у цій справі звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05/20 від 07.05.2025 року, укладеного з адвокатом Висоцьким С.О., копію додаткової угоди №1 до Договору №01/05/2025 про надання правової (правничої) допомоги від 07.05.2025 року, копію Акту №1 про приймання наданих послуг правової (правничої) допомоги від 12.07.2025 року на суму 9000 грн, копію звіту №1 детального опису робіт (послуг) наданих в якості правової (правничої) допомоги за вищевказаним договором від 12.07.2025 року на суму 9000 грн, яка полягала у наданні усної консультації з вивчення документів та складання позовної заяви про визнання виконавчого напису та таким, що не підлягає виконанню для подачі до суду, копію квитанції до прибуткового касового ордера №9/7 від 12.07.2025 згідно якого ОСОБА_1 сплачено 9000 грн (а.с. 48-51).

У постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ураховуючи складність справи, проведену правничу роботу, розгляд справи без участі сторін, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про заявлені витрати на правничу допомогу частково в розмірі 5000 грн, що відповідає засадам розумності та співмірності.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу у справі у сумі 5000 грн підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на зазначене вище та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 250711 від 30.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованості у сумі 70279,27 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, у разі якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Кирилюк