Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №495/1399/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/1399/26

Номер провадження 2-а/495/40/2026

12 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд в складі

головуючої судді Топалової А.Л.,

із секретарем судового засідання Кісьовою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Васильєв П.О., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R366809 від 19.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок, який необхідно сплатити протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше, ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважається виконаною;

- закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний непридатним до військової служби, що підтверджується Посвідченням (замість військового квитка) № НОМЕР_1 , виданого 02.10.2009 року ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з цим, у належному ОСОБА_1 військово-обліковому документі, а саме Посвідченні (замість військового квитка) № НОМЕР_1 , виданого 02.10.2009 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 в графі 13 внесений запис: 28.10.2008 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби за ст.55 п. «б» по хворобі розкладу хвороб наказ МОУ №207 1999, підлягає повторному огляду: невійськовозобовязаний.

Крім того, у належному ОСОБА_1 паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 21.02.2005 року Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області, на його 7 сторінці в графі «особливі відмітки» військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 проставлений штам та засвідчено його підписом про те, що позивач невійськовозобовязаний.

Вважає, що на законних підставах був виключений з військового обліку військовозобов`язаних, 08.10.2008 року втратив статус військовозобов`язаного.

Проте, постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №R366809 від 19.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок, який необхідно сплатити протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше, ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважається виконаною.

Фактичною підставою зазначено те, що позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказане рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності є протиправним, у зв`язку з чим воно підлягає скасування.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив витребувати з ОК " ІНФОРМАЦІЯ_5 " належно завірені копії документів стосовно особи, призначеної (допущеної) до тимчасового виконання на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 станом на 19.02.2026 року.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року відкрито спрощене провадження у справі, витребувано належно завірені копії документів стосовно особи, призначеної (допущеної) до тимчасового виконання на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 станом на 19.02.2026 року.

24.03.2026 до суду надійшов відзив відповідача, у якому останній позовні вимоги не визнав та просив у позові відмовити. Зазначив, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру привозників, військовозобов`язаних та резервістів позивач ОСОБА_1 підлягає привозу на військову службу, оскільки не має підстав для отримання відстрочки від мобілізації. У зв`язку з чим, повістка №5896421 від 15.12.2025 про виклик позивача на 28.12.2025 о 09.00 сформована за допомогою Реєстру відповідно до умов, визначених п.30 Порядку і містить усю необхідну інформацію, визначену законодавством. Проте позивач вчетверте не з`явився за повісткою, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1КУпАП. У зв`язку з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, 19.02.2026 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову №R366809 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1КУпАП.

Ухвала суду та матеріали позову направлені до електроннного кабінету відповідача 25.02.2026. Окрім того ухвала суду та матеріали позову були направлені відповідачу поштовим зв`язком, отримані 16.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Відзив відповідачем поданий до суду 24.03.2026, тобто поза встановленим в ухвалі строком.

Отже, строк на подачу відзиву та доказів з боку відповідача було пропущено.

Особливості поновлення чи продовження процесуальних строків визначені главою 6 розділу І КАС України.

Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ч. 1ст. 118 КАС України).

Згідно вимог частини 1 статті 121 ККАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 статті 121 КАС України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4ст.121 КАС України).

В той же час частина 5 статті 121 КАС України наголошує, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Варто зауважити, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з тим, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Тобто, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер.

У свою чергу, направляючи до суду відзив та додатки до нього в якості доказів, з боку відповідача не було подано заяв або клопотань про поновлення процесуального строку з обґрунтуванням причини такого пропуску.

Оскільки відзив з додатками подано до суду з пропуском строку, а з клопотанням про поновлення такого строку відповідач не звертався, то відзив з додатками останнього суд не приймає до уваги.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи, як і відсутність заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № R 366809 від 19.02.2026 року позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

В оскаржувальній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

У ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію »визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так, відповідно до ч.1 ст.22 Закону, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що громадянин, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.

Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Окрім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно з ч.2 ст.235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Оскаржувана постанова винесена 19.02.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , однак, згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 09.02.2026 №40, полковника ОСОБА_5 тимчасово допущено до виконання обов`язків за вакантною посадою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 09.02.2026 його слід вважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою. Підполковника ОСОБА_4 повернуто до виконання обов`язків заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Таким чином, оскаржувальна постанова тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № R366809 від 19.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП винесена не уповноваженою особою, що є грубим порушенням вимог п.5 ч.1 ст.213, 235 КУпАП та є самостійною підставою для її скасування.

Стороною відповідача зазначені обставини не спростовані.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.77 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, а справа закриттю.

На підставі ст.ст.247,284, 293 КУпАП, керуючись ст.ст 6-9,19,20,77,241- 246, 293, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № R366809 від 19.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Згідно вимог ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Анна ТОПАЛОВА