Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №495/3644/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 рокуСправа № 495/3644/26

Номер провадження 3/495/1141/2026

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І. розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. України, уродженка м. Одеса, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

05.05.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №004007Е від 30.04.2026 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2026 о 21:50, в пункті пропуску через державний кордон "Паланка-Маяки-Удобне", під час здійснення прикордонного контролю осіб на в?їзд в Україну було виявлено гр. України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснила спробу незаконного перетину державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон без відповідних документів, а саме з використанням паспорта громадянки Болгарії НОМЕР_2 будучи у правових відносинах з Україною, громадянкою України згідно із ст. 2 Закону України «Про громадянство України». Своїми діями порушила вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», затвердженого 04.11.1991 року №1777-ХІI, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль», ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України», п.2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою КМУ від 27.01.1995 №57 , тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_4 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась заздалегідь належним чином, шляхом направлення смс-повістки за вказаним у протоколі номером телефону, що підтверджується довідкою про доставлення такого смс.

Також у матеріалах справи міститься заява згідно якої просила справу розглянути без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1ст.204-1 КУпАП розглядаються протягом доби.

Таким чином, будучи достеменно обізнаною про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, ОСОБА_4 жодних доказів та заперечень для спростування складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення суду не надала, клопотання про відкладення розгляду справи не заявила.

Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.

Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Згідно з ст. 245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За нормами ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з тим, ст. 4 Конституції України проголошено, що в Україні існує єдине громадянство. Поняття єдиного громадянства визначається у ч. 1 ст. 2 Закону України від 18.01.2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України», як один із принципів законодавства України про громадянство. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Таким чином, в`їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 204-1 КУпАП.

З даного приводу слід зазначити, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Відповідно до п. 2 Правил перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.

Тому, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в`їзд на територію України громадянами України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, суперечить ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України».

Встановивши правовий зв`язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи ДПСУ зобов`язанні керуватись правовою нормою п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Відповідна правова норма міститься в ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.

Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно з ст.3 Закону України «Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 правил перетинання державного кордону громадянами України, що затвердженні постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетинання державного кордону України, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.204-1 КУпАП.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення повністю підтверджується доказами, наявними у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №004007Е від 30.04.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 30.04.2026; рапортом старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску через ДКУ «Паланка-Маяки-Удобне» старшого лейтенанта ОСОБА_6 ; рапортом старшого зміни прикордонних нарядів впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) лейтенанта ОСОБА_7 ; копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон виданий на ім`я ОСОБА_2 від 25.07.2017 серії НОМЕР_3 ; копією закордонного паспорту виданого на ім`я ОСОБА_8 від 13.02.2026 серії НОМЕР_4 та іншими матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, характер вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, суд приходить до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 204-1КУпАП без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, оскільки такі відсутні, що відповідає меті його виправлення, є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України«Про судовийзбір» з ОСОБА_5 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 40-1, 204-1, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно з ст. 308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Суддя Ірина БРАТКІВ