Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №716/109/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/109/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2026 місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

представника позивача – адвоката Павчука С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивачки – ОСОБА_4 , про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент відкриття спадщини, що необхідно для збільшення її частки у спадковому майні. В обґрунтування позову посилалася на те, що відповідач ОСОБА_3 ще до смерті у 2014 році батька виїхав з України для проживання та більше 20 років проживає за її межами; що протягом встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини до нотаріуса з відповідно заявою звертався, а отже є таким, що не прийняв спадщину після смерті батька.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, витребувано у нотаріуса спадкову справу.

Відповідач відзив не подав.

Ухвалою суду від 23.02.2026 судом витребувано докази з Державної прикордонної служби України, викликано свідків.

Ухвалою суду від 11.03.2026 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Павчук С.І. позов підтримав, пояснив, що у 2014 помер ОСОБА_5 після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки. Спадкоємцями ОСОБА_5 за законом є дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 . Позивачка ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_4 постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини по АДРЕСА_1 , а отже є такими, що прийняли спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України. Натомість відповідач ОСОБА_3 ще до смерті батька, десь на початку 2000-х років виїхав для проживання за межі України і з того часу разом з батьком не проживав, хоча був зареєстрований за однією адресою, а отже є таким що не прийняв спадщину. Встановлення факту непроживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час прийняття спадщини надасть позивачці можливість отримати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку, а не 1/3, в іншому випадку нотаріус позбавлений можливості видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку, оскільки керується відомостями про зареєстрованих разом зі спадкодавцем спадкоємців, з яких вбачається наявність трьох спадкоємців. Просив задовольнити позов.

Відповідач повторно до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся за місцем реєстрації. Про причини неявки суд не повідомив.

За згодою представника позивачки суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст.223, 280-281 ЦПК України.

Третя особа до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти позову.

Заслухавши представника позивачки, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.8).

За загальними правилами про спадкування (ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.ст.1220, 1221 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки кадастровий номер 7321585200:01:003:0061, площею 1,4094 га, розташована за межами Кадубовецької сільської ради (а.с10).

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.

Заповіт на випадок смерті ОСОБА_5 відсутній.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а третя особа ОСОБА_4 є його донькою (а.с.11, 13-14).

Позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5 , аналогічні відомості зазначені у довідці територіальної громади з місця проживання.

Отже, відповідно до ст.1261 ЦК України позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 є спадкоємицями першої черги після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Отже, ч.1 ст.1269 ЦК України покладає на спадкоємця, який не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини але бажає прийняти спадщину, обов`язок звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу її відкриття.

Згідно з довідкою №447 від 07.08.2025 Кадубовецької сільської ради на момент відкриття спадщини 09.10.2014 після смерті ОСОБА_5 разом з ним по АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_6 - донька, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_7 - онук, ОСОБА_8 , - онук, ОСОБА_9 - онука, ОСОБА_8 - зять (а.с.9).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч.1 ст.1267 ЦК України).

09.01.2026 позивачка звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, зазначивши що другим спадкоємцем є ОСОБА_4 (а.с.26 зв.).

ОСОБА_4 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Також з матеріалів спадкової справи №5/2026 від 09.01.2026 вбачається, що до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька не звертався і відповідач ОСОБА_3 (а.с.26-42).

Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видавались.

Позивачка стверджує, що спадкоємець за законом ОСОБА_3 не проживав постійно із спадкодавцем ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини, протягом визначеного законом шестимісячного строку до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, а отже є таким, що не прийняв спадщину після смерті батька на підставі ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України.

На підтвердження своїх доводів позивачка надала довідку №446 від 07.08.2025 Кадубовецької сільської ради, згідно з якою ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_1 зареєстрований, але не проживає протягом 25 років (а.с.16); довідку Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 02.03.2026 згідно з якою за період з 08.11.2017 по 02.03.2026, ОСОБА_3 перебував на території України з 13.03.2018-17.03.2018, з 18.03.2019-29.03.2019, 30.08.2020-11.09.2020 (а.с.48).

Крім того, просила врахувати показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 дійсно тривалий час не проживає за місцем реєстрації в селі Кадубівці, десь у 2010-1013 роках, точного часу не пам`ятають, поїхав на заробітки до міста Архангельску, що в Російській Федерації, і з того часу проживає там. На момент смерті батька у 2014 році з останнім не проживав, на похороні батька не був, приїздив з того часу до Кадубівців кілька разів.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, склад спадкового майна, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагається довести своє право на спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не на 1/3 частку, а на її частину, де другим спадкоємцем є ОСОБА_4 , а третій спадкоємець – ОСОБА_3 , спадщину після смерті батька не прийняв.

Разом з тим, закон визначає способи захисту цивільного права.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі

№905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та неприйняття відповідачем спадщини після смерті батька.

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення спадщини після смерті чоловіка.

Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише вона та її донька ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка та батька.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.

Суд звертає увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог остання не заявляла.

За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23.

Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту не прийняття спадщини слід відмовити.

Керуючись ст.ст 3, 12, 13, 19, 76-82, 175, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 1216-1218, 1220-1223, 1267-1268, 1269, 1270, 1272, 1296 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивачки – ОСОБА_4 , про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.Є. Вайновська