Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №703/1073/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1073/26

2/703/1317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Балаклеївської сільської ради Черкаської області, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування по заповіту на 3/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_2 .

До складу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , увійшло, в тому числі, 3/10 частки у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали останній на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2007 року. Право власності на інші 7/10 часток у праві власності на вказане домоволодіння належить позивачу у справі – ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого заступником голови виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради від 20 грудня 1990 року № 182.

Так, на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2007 року, за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Зазначене рішення суду зареєстровано в КП «Черкаське об`єднане бюро технічної інвентаризації», де за ОСОБА_2 значиться право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Інша частина зазначеного житлового будинку належить позивачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого заступником голови виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради від 20.12.1990 № 182.

Тобто за життя ОСОБА_2 користувалася однією частиною житлового будинку, а позивач ОСОБА_1 користувався іншою частиною житлового будинку, однак належні їм частки не відповідали фактичному користуванню, зокрема частина будинку, якою користувалась ОСОБА_2 була меншою, ніж та якою користувався позивач ОСОБА_1

06 березня 2019 року комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» було здійснено розрахунок часток по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за яким встановлено, що реальна частка житлового будинку якою користується ОСОБА_2 складає 3/10 часток, а реальна частка якою користується ОСОБА_1 складає 7/10 частки.

28 грудня 2020 року належні позивачу 7/10 часток у праві власності на вищевказане будинковолодіння було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, спадкодавець ОСОБА_2 за життя не здійснила реєстрацію належних їй 3/10 часток у праві власності на означений житловий будинок після розрахунку часток в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, в якому усе своє майно заповіла позивачу у справі – ОСОБА_1 , який 21 жовтня 2005 року посвідчений секретарем виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі за № 461.

Позивач вказує, що він прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 звернувшись у встановлений законом шестимісячний строк із відповідною заявою до нотаріуса. На підставі його заяви була заведена спадкова справа № 363/2024. Окрім того позивач фактично прийняв спадщину після смерті матері, оскільки на момент її смерті постійно проживав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 .

10 лютого 2026 року державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевою О.А. видано спадкоємцю – ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №214. Спадщина на яку видане зазначене вище свідоцтво складається з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0660 га, кадастровий номер 7173783000:01:005:0096, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

06 лютого 2026 року позивач звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/10 частки у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак постановою нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори № 133/02-31 від 06 лютого 2026 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/10 частки у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що за розрахунком часток реальна частка у праві власності спадкодавця ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок складає 3/10 частки, що не співпадає з часткою у праві власності останньої в наданих спадкоємцем документах та довідках.

Враховуючи вищезазначене, у позивача виникла необхідність звернення до суду із вказаним позовом, оскільки у нього відсутня можливість реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку.

Ухвалою судді від 16 березня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу – для надання відповіді на відзив. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме витребувано у державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори (пров. Бобринського, 2, м. Сміла, Черкаська область, 20700) копію матеріалів спадкової справи №363/2024, відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

В підготовче судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду заяву в якій просив підготовче судове засідання проводити без його участі. Водночас, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в підготовче судове засідання також не з`явився, однак у поданій до суду письмовій заяві зазначив про відсутність заперечень проти задоволення позову та клопотав про розгляд справи без участі свого уповноваженого представника.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення по справі.

Заслухавши доводи учасників розгляду справи, зважаючи на визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У відповідності з ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 04 червня 2024 року Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.10).

Згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2-90/2007 від 17 січня 2007 року, за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.13).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 36958514 від 25.12.2012 року зазначене рішення суду зареєстровано в КП «Черкаське об`єднане бюро технічної інвентаризації», де за ОСОБА_2 значиться право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Вказане також підтверджується, інформаційною довідкою КП «Черкаське об`єднане бюро технічної інвентаризації» № 793-0 від 17.06.2025 року (а.с.15).

Згідно рішення Балаклеївської сільської ради № 52-6/VІІІ від 07.06.2024 змінено (перейменовано) назву АДРЕСА_1 (а.с.17).

06 березня 2019 року комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» було здійснено розрахунок часток по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за яким встановлено, що реальна частка житлового будинку якою користується ОСОБА_2 складає 3/10 часток, а реальна частка якою користується ОСОБА_1 складає 7/10 частки.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 238954423 від 28.12.2020 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 7/10 часток у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.19).

З письмових доказів наявних в матеріалах справи, вбачається що спадкодавець ОСОБА_2 за життя набула право власності на 3/10 часток у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Водночас, остання за життя не здійснила реєстрацію належних їй 3/10 часток у праві власності на означений житловий будинок після розрахунку часток в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається із заповіту від 21 жовтня 2005 року, посвідченого секретарем виконкому Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за №461, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом матиме право на день смерті, заповіла ОСОБА_1 . На день смерті заповідача цей заповіт не змінено і не скасовано.

Таким чином, спадкування вказаного належного ОСОБА_2 майна повинно відбуватися за заповітом.

Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Як передбачено ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з інформацією, зазначеною у довідці виконкому Балаклеївської сільської ради № 427 від червня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня своєї смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день відкриття спадщини за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_1 , 1965 року народження (співвласник) (а.с.12).

З листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 475/02-14 від 17 квітня 2026 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 , на підставі поданої заяви була заведена спадкова справа №363/2024. 0 квітня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 516, також додатково на ім`я ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом: 13.06.2025 року - №№ 868, 869,870,871,872; 20.08.2025 року видані наступні свідоцтва: №№1261,1262,1263; 10.02.2026 року видані наступні свідоцтва: №№214, 215.

Відтак з матеріалами справи підтверджується обставина, що позивач є спадкоємцем по заповіту та прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України, шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк та в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно постанови державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1331/02-31 від 06.02.2026 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , нотаріусом зазначено, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена з наступних підстав. Так, у відповідності до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Під час перевірки заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину по заповіту встановлено, що частка спадкодавця у праві власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вказана у правовстановлюючому документі та наданому розрахунку часток у вказаному житловому будинку містять розбіжності. На підставі викладеного, нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/10 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на 3/10 частки у праві власності на вищевказаний житловий будинок по заповіту після смерті ОСОБА_2 , однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, йому відмовлено у його видачі з наведених підстав.

За вказаних обставин спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 позбавлений права оформити спадщину у нотаріуса після смерті матері ОСОБА_2 , відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Враховуючи визнання позову відповідачем та норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.

На стягненні із відповідача понесених судових витрат позивач не наполягала.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування по заповіту після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/10 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Балаклеївська сільська рада Черкаського району Черкаської області, адреса місцезнаходження: вул. Незалежності, буд.2, с. Балаклея Черкаського району Черкаської області, ЄДРПОУ 26489731.

Головуючий: В. В. Волосовський