Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №703/2268/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2268/26 р.

2-а/703/28/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складді судді Прилуцького В.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у місті Сміла адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

встановив:

У квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій просив суд скасувати постанову № 2778 від 26 вересня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, якою на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що на його думку відповідач не підтвердив неможливість отримання відомостей щодо його персональних даних у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП та не зазначив таких даних у постанові. Вважає, що постанова не містить інформації про те, які саме персональні дані він мав уточнити за повісткою, за не уточнення яких його притягнуто до відповідальності. Вказав на те. що він не змінював жодних даних, вони були достовірними і відображені у електронному військово – обліковому документі з Резерв + та відповідно в реєстрі Оберіг, що підтверджується електронним ВОД та довідкою про реєстрацію місця проживання. Крім того вважає, що закінчився термін притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому провадження відносно нього мао бути закрите на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вказав і на те, що оскільки повістка ним не була отримана особисто, а дані про нього наявні в державних реєстрах, з яких відповідач міг в порядку електронної інформаційної взаємодії з ним, отримати всю необхідну інформацію, то склад адміністративного правопорушення відсутній.

Враховуючи зазначене позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена незаконно та з порушенням вимог законодавства.

Ухвалою судді від 15 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.257-263 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

01 травня 2026 року від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення та копія справи № 2778. Відповідно до пояснень ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомляє суд, що порушення ОСОБА_1 правил військового обліку було виявлено 09 вересня 2025 року після отримання ним заяви в порядку ст. 279 – 9 КУпАП, тобто в межах 1 року з часу ввчинення правопорушення. Вказав, що ОСОБА_1 05 вересня 2025 року посилаючись на ст. 279 – 9 КУпАп повідомив начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення ним законодавства про оборону, погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності, просив надіслати по пошті копію постанови, отже, розглянути справу в його відсутності. Зазначив і про те, що відповідач не иснув на ОСОБА_1 з метою визнання правопорушення, а позивач на власний розсуд вчинив дії, наслідок яких є винесення постанови відповідно до ст. 279 КУпАП.

Зважаючи на викладене представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, врахувавши доводи сторін, викладені письмово, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 вересня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 виніс постанову № 2778 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. Підставою для винесення постанови вказано неявку 21 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних по повістці № 1247863.

В свою чергу, з постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив обов`язок, визначений пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервітів, затверджених Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпрядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для визначення призначення на особливий період, оформлення військово – облікових документів.

В постанові зазначено, що ОСОБА_1 особисто надав заяву про визнання адміністративного правопорушення та прохання розглянути справу за його відсутність.

Повіска про виклик ОСОБА_1 на 21 листопада 2024 року повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою Укрпошти одержувач відсутній за вказаною адресою, відповідн до абз. 4 пп 2 п. 41 Порядку проведення призову, належним підтвердженням оповіщення ОСОБА_1 про вилик до ІНФОРМАЦІЯ_2 в день проставлення відмітки про одержувач відсутній за вказаною адресою.

Таким чином порушив ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Правомірність та обґрунтованість постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме неявка до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних по повістці.

Як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за не зявлення 21 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних по повстці № 1247863, яка була підписана та направлена рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення поштового відправлення, та його дії кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Судом встановлено, що 26 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 була винесена постанова № 2778 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Зі змісту даної постанови слідує, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за неприбуття 21 листопада 2024 року по повістці № 1247863 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням вимог пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частинами першою, третьою статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Згідно положень Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває по даний час.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Загальні правила військового обліку визначені в ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон), відповідно до ч. 2 якої загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 цього Закону військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 33 Закону).

Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Підпунктом 2 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для вз`яття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення правил військового обліку, є факт неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 21 листопада 2024 року за повісткою № 1247863.

Судом встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджують надсилання позивачу ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , її вручення ОСОБА_1 або повернення вказаної повістки без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідач у наданих до суду поясненнях вказав, що повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 наявна у матеріалах справи, роздрукована із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язних та резервістів. Однак так як на на час розгляду справи з дня її направлення минуло більше року, відомості про вручення повістки не збереглися. Однак, відповідач у поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 станом на 05 вересня 2025 року, подаючи заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання вини у правопорушенні, не оспорював факт неявки за повісткою та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності та саме з цих підстав було винесено оскаржувану постанову.

Позивач у позовній заяві зазначив, що жодних повісток він не отримував, та на адресу його місця реєстрації та проживання такі повістки не надходили.

З наданої відповідачем копії повістки № 1247863 вбачається, що ОСОБА_1 мав з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год. 21 листопада 2024 року для проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомостей про направлення даної повістки ОСОБА_1 надана копія не містить. Крім того, не містить і надана відповідачем копія повістки даних, що вона була вручена особисто ОСОБА_1 або ж як про це заявляє відповідач, вона була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою Укрпошти одержувач відсутній за вказаною адресою.

Твердження позивача про те, що повістка № 2778 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 21 листопада 2024 року ним отримала не була відповідачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не спростовані.

Відтак, судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 не було відомо про дату та час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 21 листопада 2024 року, для уточнення даних, та про те, що він свідомо ухилився від такого обов`язку та не з`явився до ТЦК та СП.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що норми діючого законодавства вимагають, щоб повістка була вручена особисто і підписана особою, якій вона призначена.

Форма розписки та її зміст визначені в Додатку 11 до Порядку № 1487, згідно якому повістка має відривну частину розписки про те, що повістка про виклик у визначений час до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержана певним громадянином із засвідченням його особистим підписом.

Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки законодавцем не встановлені.

Будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують обізнаність позивача про явку саме на 21 листопада 2024 року для уточнення облікових даних, відповідач не надав та не долучив до пояснення.

Крім того, суд звертає увагу і на те, що в постанові № 2778 від 26 вересня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних по повістці № 1247863. Однак, з повістки № 1247863 вбачається, що ОСОБА_1 має з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто повістка якою ОСОБА_1 викликали 21 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (як зазначено у постанові для уточнення персональних даних) в матеріалах справи відсутня та відповідачем до суду не надана.

Відповідач, як на підставу винесення оскаржуваної постанови, посилається на те, що ОСОБА_1 надав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву в порядку ст. 279 – 9 КУпАП, фактично визнав вину у скоєному правопорушенні та не оспорював факт вчиненого правопорушення та був згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

З доданої відповідачем копії заяви від 05 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 у заяві зазначив, що визнає, що вчинив правопорушення, яке полягає в «не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 ». За якою саме повісткою, її номеру, дати та з якою метою було здійснено виклик нею, дана заява ОСОБА_1 не містить.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, встановлені ст.279-9 КУпАП.

За правилами, передбаченими у частині 1 ст.279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до частини 2 наведеної вище статті керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, на процедуру розгляду органами ТЦК та СП справ про порушення прави військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію поширюються встановлені ст.268 КУпАП загальні вимоги щодо належного повідомлення особи про час і місце розгляду справи з наданням їй реальної можливості вз`яти участь у розгляді справи й обстоювати власну правову позицію засобами, передбаченими цим Кодексом. Особливостями провадження у справах цієї категорії є лише можливість звернення суб`єкта правопорушення до уповноваженої службової особи з заявою про визнання фактичних обставин інкримінованого їй проступку, винуватості у його вчиненні, згоду на розгляд справи за її відсутності і відповідноправо органу ТЦК та СП за наведених обставин розглянути справу без участі правопорушника.

За вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено у ч.1 ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (за наявності), документами.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення за приписами ч.2 ст.283 КУпАП повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, і зазначення нормативного акту, що передбачає адміністративну відповідальність за вчинений проступок.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

У ч.3 ст.210КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Наведена норма є бланкетною, тобто відсилає до положень спеціальних нормативно-правових актів, якими встановлено правила забезпечення оборони країни, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.

Як унормовано у п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є:

- у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

- у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:

- відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;

- повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.

Даних про відмову військовозобов`язанного ОСОБА_1 від отримання повістки або даних про повернення повістки з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність військовозобов`язанного за місце проживання матеріали справи не містять та відповідачем до письмових пояснень не надані.

Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суд наголошує, що до постанови № 2778 від 26 вересня 2025 року не долучено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та не виконує правила військового обліку.

Водночас, в матеріалах справи міститься електронний військово-обліковий документ на ім`я позивач ОСОБА_1 сформованого з допомогою мобільного застосунку Резерв+, який в свою чергу відображає актуальну інформацію з Єдиного державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та має відстрочку на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 до завершення мобілізації. Крім того із наданого витягу вбачається, що датою оновлення ОСОБА_1 даних є 09 серпня 2025 року.

Суд приходить до висновку про те, що будь - які докази на обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Поряд з цим, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, днем виявлення порушення є наступний день за днем не з`явлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, тобто 22 листопада 2024 року.

Із наведеного слідує, що граничною датою накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному конкретному випадку, є 22 лютого 2025 року.

Однак, як слідує із постанови № 2778 у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП була винесена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 26 вересня 2025 року.

Таким чином, на момент складання оспорюваної постанови № 2778 від 26 вересня 2025 року відносно позивача сплинув трьохмісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення, що також свідчить про протиправність винесеної 26 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 постанови № 2778 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.

З огляду на те, що позов підлягає до задоволення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню визначений Законом України «Про судовий збір» розмір витрат зі сплати судового збору, а саме в сумі 1664 грн. 50 коп. та на рахунок держави в сумі 332 грн. 70 коп.

На підставі ст. ст. 250, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 2778 від 26 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1664 грн. 50 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір 332 грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , юридична адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;

Третя особа: Відділ державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України України, юридична адреса: вул. Житомирська, 6 в м. Сміла, Черкаської області, ЄДРПОУ 36091333.

Суддя: В. О. Прилуцький