Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №446/864/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/864/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому, підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2026 за № 12026141420000027 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Батятичі Кам`янка-Бузького району Львівської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , студент 3-го курсу ВПУ № 71 м. Кам`янка-Бузька, не одружений, раніше судимого 14.07.2025 року Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,-

встановив:

В провадженні Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2026 за №12026141420000027 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 12 год 00 хв 06 травня 2026.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів, суму застави залишити, яка зазначена в ухвалі суду від 13.03.2026, а саме: 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали, а саме посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, залякувати чи схиляти до змін показань; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, також заперечив щодо зміни запобіжного заходу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, подав письмове клопотання, в якому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на проблеми зі здоров`ям, також просив зменшити розмір застави.

Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо клопотання прокурора, повністю підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , просив зменьшити заставу до мінімального розміру, передбаченого законом.

Крім того, прокурор вважав можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, який здійснювати одноособово, оскільки кримінальне провадження підсудне Кам`янка-Бузькому районному суду Львівської області. Також відсутні підстави для повернення обвинувального акту, закриття кримінального провадження.

Захисник, позицію якого підтримав обвинувачений, не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт та додані матеріали, дійшов наступного висновку.

Вивчивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, виходячи з наступного.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом під час підготовочого судового засідання не встановлено. Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України не встановлено. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. При його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Кам`янка-Бузькому районному суду Львівської області. Проти відкритого судового розгляду учасники підготовчого провадження не заперечували.

Судом з`ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді, визначено, що проведення судового розгляду буде здійснюватися суддею одноособово.

Таким чином, судом вчинено всі необхідні дії з підготовки кримінального провадження до судового розгляду, а тому наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Розглянувши питання доцільності продовження строку тримання під вартою, та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд встановив наступні обставини справи та виходить з наступних мотивів.

За положенням ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2026 за №12026141420000027 ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання иа зберігання з метою збуту й збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно.

За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 13 березня 2026 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на строк 60 днів, до 10.05.2026 року включно, та визначено заставу у розмірі 266240, 00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців..

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні

Згідно з положеннями ст. 199 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. При цьому доведенню підлягають обставини, визначені частиною 3 цієї статті, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Разом з тим, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм вмотивованим рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування, а тому суди повинні наводити додаткові мотиви для обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу (справа «Таран проти України» 14 (п. 71), Заява № 31898/06).

В розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. Бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить, що на стадії підготовчого судового засідання суд повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Розглянувши питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , оцінивши доводи всіх учасників процесу, суд дійшов висновку про збереження на даний час тих ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу і які передбачені у п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, існує ризик і він не зменшився, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна та суворість покарання за кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінена обвинуваченим більш небезпечним ніж переховування та втеча.

ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Існує ризик і він не зменшився, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни, його показань. Так, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а оскільки свідки у судовому засіданні допитані не були, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 матиме можливість контактувати із ними та схилити їх до зміни або дачі потрібних йому показів з метою уникнення кримінальної відповідальності

Обґрунтованим суд визнає ризик і він не зменшився перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі зможе ігнорувати виклики слідчого, прокурора чи суду та таким чином перешкоджати забезпеченню завдань кримінального провадження.

Крім того, існує ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , оскільки перебуваючи на волі та будучи звільненим від відбування покарання у виді позбавлення волі, під час випробувального терміну, обвинувачений на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України

Водночас, застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам і не забезпечить визначеної ст. 177 КПК України мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечення виконання обвинувачення покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується становить виключно позбавлення волі, при цьому суд враховує вік обвинуваченого, стан його здоров`я, який раніше судимий, а саме 14.07.2025 засуджений Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307; ч.2 ст.307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі терміном 5 років та на підставі ст.75, 104 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, однак вказане покарання ОСОБА_4 не відбув та на шлях виправлення не став.

За таких обставин, суд дійшов переконання, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, так як за наявності вищенаведених ризиків та особи обвинуваченого, а також з урахуванням стадії кримінального провадження, таке продовження є виправданим та доцільним і не знаходить підстав для застосування відносно нього більш м`яких запобіжних заходів.

Що стосується клопотання обвинуваченого щодо зменшення розміру застави, суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Істоміна проти України» суд визначає розмір застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Застава має на меті не гарантувати відшкодування шкоди,завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи у судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою слідчого судді від 13.03.2026 визначено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи майновий стан обвинуваченого, суд приходить до висновку за можливе зменшити розмір застави з 80 (восьмидесяті) до 70 (семидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960, 00 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень, (70 х 3 328=232 960,00).

Керуючись вимогами статей 132, 176-178, 183, 193-199, 314-316, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора Кам`янка-Бузького відділу Жовківської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026141420000027 від 05.02.2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – задовольнити частково.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 липня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 70 (семидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 232 960, 00 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , провадження по справі №1-кп/446/161/26.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора;

2) не відлучатися із населенного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (навчання);

4) носити електронний засіб контролю (за наявності);

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, або інші документи, які дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжний заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 04.07.2026 включно.

Призначити відкрите судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2026 за № 12026141420000027 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України, на 15 травня 2026 року о 09.30 год. у приміщені Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області за адресою: 80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Незалежності, буд. 29.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, а також направити начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п`яти днів з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 11 травня 2026 року о 17 год. 05 хв. в залі судового засідання Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

Суддя ОСОБА_6