Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №441/616/26 — Городоцький районний суд Львівської області

441/616/26 2/441/701/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12.05.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - Ференц О.І.

за участю секретаря судових засідань – Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

18.03.2026 року представник позивача звернулася до суду із позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , після чого відкрилась спадщина на належне їй майно – житловий будинок АДРЕСА_1 . Спірний житловий будинок належав до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого була її бабця – ОСОБА_2 , інших членів колгоспного двору не було, відтак вона була останнім членом колгоспного двору. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла її донька, а мама позивача – ОСОБА_3 , в результаті чого зведено спадкову справу № 66/2012 та видано свідоцтво про право на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама позивача - ОСОБА_3 , після її смерті позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, втім через відсутність у неї правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 їй відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно. Просила суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування першої черги за законом після смерті матері – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивачка в судове засідання не з`явилася, від її представниці надійшла письмова заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Представник відповідача - Комарнівської міської ради Львівської області, в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву, в якій просить суд справу слухати у його відсутності, вирішення спору покладає на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була дочкою ОСОБА_2 , а ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_3 (а.с.12-15).

ОСОБА_2 була головою домогосподарства на АДРЕСА_1 (а.с.19). Згідно даних погосподарських книг по с. Монастирець Городоцького району Львівської області вказане домоволодіння відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», станом на квітень 1991 року та п`ять років до цієї дати у будинку проживала і була зареєстрована ОСОБА_2 , 1909 р.н. (а.с.19-26).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виділивши за життя свою частку в майні колгоспного двору (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла її донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією спадкової справи № 66/2012 (а.с.48-57).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а.с. 10).

Матеріалами спадкової справи № 29/2026, заведеної після смерті ОСОБА_3 , підтверджується, що спадщину прийняла лише ОСОБА_1 . Між тим постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 88/02-31 від 12.03.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її матері – ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно (а.с. 58- 85).

Згідно даних технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 11.05.2025 року, будинок 1958 року забудови (а.с.27-31). Довідкою КП ЛОР «Самбірське МБТІ» № 1314 від 04.07.2025 року підтверджується, що право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстроване (а.с.18).

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статей 120 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (далі - постанова ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20), спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до статті 563 ЦК УРСР в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні колгоспного двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Як видно із матеріалів справи, останнім та єдиним членом колгоспного двору за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_6 .

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За положеннями ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього кодексу. Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно вимог ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки житловий будинок на АДРЕСА_1 належав до суспільної групи «колгоспний двір», єдиним членом якого була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 спадщину після смерті матері прийняла, в свою чергу ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом майна ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте через відсутність правовстановлюючих документів на спірне майно не може належним чином оформити свої спадкові права, за нею слід визнати право власності на такий житловий будинок в цілому.

На підставі ст. 328, 1217, 1218, 1261, 1268-1269 ЦК України, керуючись ст. 10, 12-13, 263-265, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ференц О.І.