Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №711/1564/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1564/26

Провадження № 2/711/1499/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, сформованим у системі «Електронний суд», у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 19.01.2024-100003030. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 6000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19.01.2024, строком на 70 днів. Заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 19.01.2024-100003030 від 19.01.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту – 19.01.2024; сума кредиту: 6000,00 грн.; строк, на який надається кредит – 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 28.03.2024. Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (економічна сутність – плата за надання кредиту) – 15% від суми кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 60 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У подальшому, кредитний договір (оферти) № 19.01.2024-100003030 від 19.01.2024 було неодноразово продовжено шляхом укладення додаткових договорів між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , зокрема: додаткового договору від 05.03.2024 кредитного договору (оферти) № 05.03.2024-010000401; додаткового кредитного договору від 20.03.2024 № 20.03.2024-100000952; додаткового договору до кредитного договору 12.04.2024 № 12.04.2024-100000528; додаткового договору до кредитного договору 30.04.2024 № 30.04.2024-100003013; додаткового договору до кредитного договору 24.05.2024 № 24.05.2024-100000251. У вказаному останньому додатковому договорі сторони домовились за ініціативою та на підставі звернення позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору, внести зміни в заявку та акцепт та з дати укладення даного Додаткового Договору викласти норми, встановлюючі строк, на який надається кредит, дату повернення (виплати) кредиту, графік платежів, строк дії договору в наступній редакції: Строк, на який надається кредит – 169 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 05.07.2024. Сторони домовились, що проценти та комісія, нараховані за користування кредитом станом на момент укладення даного Додаткового договору, сплачуються позичальником в дату укладення даного Додаткового договору не пізніше 23 год. 59 хв. дати укладення даного Додаткового договору. Інші умови договору, не змінені даним Додатковим договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Цей додатковий Договір є невід`ємною частиною договору та набирає чинності з дати отримання позичальником у інформаційній системі кредитора від кредитора відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної уповноваженим працівником кредитора у порядку, встановленому законодавством. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки, (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX XXXX-3969.

Відповідно до Договору від 19.01.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 6000 грн., ОСОБА_1 19.01.2024 отримала кредитні кошти у розмірі 6000 грн. Отже, позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 5096,45 грн., що складається з: тіла кредиту – 3414, 08 грн., процентів – 1020,73 грн. неустойки – 661,64 грн.

Крім того, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 81,00 грн. від 19.01.2024, на суму 2 123,93 грн. від 01.02.2024, на суму 2 204,93 грн. від 19.02.2024, на суму 2819,31 грн. від 20.06.2024, на суму 500,00 грн. від 29.07.2024, що є підтвердженням існування та визнання такого боргу.

На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача у розмірі 5096,45 грн., а також судовий збір покласти на відповідача.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.02.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачкою ОСОБА_1 23.03.2026 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому обставини, на які посилається позивач у позовній заяві відповідачка частково не визнає та заперечує. Вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача неустойки та витрат на правову допомогу необґрунтованими, незаконними, та такими, у задоволенні яких суд має відмовити. В обґрунтування даної позиції указує, що дійсно 19.01.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та нею, ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 100003030 про надання споживчого кредиту в розмірі 6000,00 грн. Кредитний договір укладено між позивачем та відповідачем як фізичною особою для особистих потреб, що відповідає визначенню споживчого кредиту згідно з Закон України «Про споживче кредитування» 15 листопада 2016 року № I734-V111. Відповідно до змін, внесених до цього закону, на період дії воєнного стану, забороняється нарахування та стягнення штрафів, пені та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за споживчими кредитам, а позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, нарахування позивачем неустойки за період дії воєнного стану (у тому числі за 2024 рік) є протиправним, а вимоги в цій частині відповідач вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Крім того, відповідно до ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір неустойки, якщо вона є явно завищеною та неспівмірною наслідкам порушення зобов`язання, оскільки за період з 19.01.2024 по 29.07.2024 нею погашено на користь позивача – 7729,17 грн.. Також заперечує щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у орієнтоввному розмірі 6000 грн.. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач зазначив, що докази понесених таких витрат зможе надати суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Водночас, на думку відповідача, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу має бути співмірною до фактичного внеску представника у результат справи, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Відтак, позивач визнає частково позовні вимоги в сумі стягнення тіла кредиту в розмірі - 3414 грн. 08 коп., та процентів в розмірі - 1020 грн. 73 коп. та вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить суд звернути увагу на факт незначної складності справи, враховати ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи, щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача. Таким чином, просить відмовити ТОВ «Споживчий Центр» у стягненні з ОСОБА_1 неустойки за несвоєчасне виконання умов споживчого кредиту згідно Кредитного договору № 100003030 від 19.01.2024 у розмірі 661грн. 64 коп.; обмежити розмір витрат на правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомленою про день час і місце розгляду справи. До суду 23.03.2026 подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнає частково, про що зазначено вище.

Враховуючи думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статтею 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 19.01.2024-100003030.

Заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Кредитний договір було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора Е 473, який позивачем надіслано на номер телефону відповідача, указаний ним при оформленні кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору № 19.01.2024-100003030 від 19.01.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 19.01.2024; сума кредиту: 6000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит – 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 28.03.2024.

Кредитний договір (оферти) № 19.01.2024-100003030 від 19.01.2024 за ініціативи та на підставі звернення позичальника було неодноразово продовжено шляхом укладення ряду додаткових договорів до кредитного договору, зокрема: додаткового договору від 05.03.2024; від 20.03.2024, від 12.04.2024, від 30.04.2024 та від 24.05.2024.

Так, з додаткового договору від 24.05.2026 вбачається, що сторони домовились за ініціативою та на підставі звернення позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору, внести зміни в заявку та акцепт та з дати укладення даного Додаткового Договору викласти норми, встановлюючі строк, на який надається кредит, дату повернення (виплати) кредиту, графік платежів, строк дії договору в наступній редакції: строк, на який надається кредит – 169 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 05.07.2024. Сторони домовились, що проценти та комісія, нараховані за користування кредитом станом на момент укладення даного Додаткового договору, сплачуються позичальником в дату укладення даного Додаткового договору не пізніше 23 год. 59 хв. дати укладення даного Додаткового договору. Інші умови договору, не змінені даним Додатковим договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Цей додатковий Договір є невід`ємною частиною договору та набирає чинності з дати отримання позичальником у інформаційній системі кредитора від кредитора відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної уповноваженим працівником кредитора у порядку, встановленому законодавством. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки, (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX XXXX-3969.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн., шляхом перерахування коштів за допомогою платіжної системи «LIQPAY» на платіжну картку клієнта, що підтверджується відповідною квитанцією № 2416813871 від 19.01.2024 (а.с.25).

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором № 19.01.2024-100003030 від 19.01.2024, а відповідач не повернула своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у загальному розмірі 5096,45 грн., що складається з: тіла кредиту – 3414,08 грн. та процентів- 1020,73 грн., що підтверджується довідкою – розрахунком позивача. При цьому, відсотки (проценти) нараховані за період з 19.01.2024 по 05.07.2024.(а.с16).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Водночас, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Кредитний договір № 19.01.2024-100003030 від 19.01.2024 разом із додатковими договорами є діючим та не визнаний недійсним, містить інформацію про розмір кредиту, умови нарахування процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та інші умови, які погоджені та підписані відповідачем.

Тож, підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважала його умови несправедливими, натомість вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом (одноразовим ідентифікатором, введеним відповідачем).

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені в кредитному договорі № 19.01.2024-100003030 від 19.01.2024. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущено порушення зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за ним рахується заборгованість за тілом кредиту (основний борг) – 3414,08 грн. та заборгованість за процентами за період з 19.01.2024 по 05.07.2024 у сумі 1020,73 грн., що разом складає 4434,81 грн. Тож, з огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача неустойки у розмірі 661,64 грн., то слід зазначити наступне.

Умовами кредитного договору № 19.01.2024-100003030 від 19.01.2024, п. 14 погоджено, що розмір неустойки становить 60,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків – протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Що ж до посилань представника позивача, що Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024р., кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, то слід зазначити наступне.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону №3498-IX від 22.11.2023р., змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Так як Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу». Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі №334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року).

Таким чином, до неустойки за кредитним договором, датою укладення якого є 19.01.2024, застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язань.

Тож, оскільки неустойка за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 661,64 грн. нарахована відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто у період, коли відповідач є звільненим від сплати такої неустойки, підстав для її стягнення із відповідача на користь позивача немає, а позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662,40 грн. (а.с. 40).

Разом з тим, у позовній заяві зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача складає 6000,00 грн., однак докази щодо понесення таких витрат саме у такому розмірі будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Тож розподіл указаних витрат наразі суд не вирішує.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення (87,02%), то на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2316,82 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. (сума плаченого судового збору) х 87,02% (відсоток задоволених позовних вимог) = 2316,82 грн.). Відомостей про наявність пільг у відповідача щодо сплати судового збору суд не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором № 19.01.2024 – 100003030 від 19.01.2024 у розмірі 4434,81 грн. та судовий збір у розмірі 2316,82 грн., а всього 6751,63 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 08.04.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька