Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №635/2132/26 — Харківський районний суд Харківської області

Суд: Харківський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 11 травня 2026 р.

Справа: №635/2132/26

Суддя: Якішина О. М.

Справа № 635/2132/26

Провадження № 3/635/1083/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Старишко Д.В.

особи, яка притягується

до відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Покотилівка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

13.02.2026 року о 07-50 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, с-ще Пісочин, вул. Самсонівська, 46, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседем Віта , д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора DRAGER ALKOTEST та проходження медичного огляду у в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

31.03.2026 р. ОСОБА_1 надіслано письмові пояснення, в яких він зазначає, що у нього були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння. Крім того, він не вживав алкогольні напої, а запах був від корвалолу, оскільки 03.02.2026 року він переніс гіпертонічний криз який був посилений ПТСР. Також зазначив, що йому не було повідомлено про причину зупинки, а працівник поліції після зупинки незаконно робив безпідставний огляд салону автомобілю. Потім його повідомили, що його зупинено за те, що він не був пристебнутий ременем безпеки. Також пояснив, що відсутній повний відеозапис розмови між ним та поліцейським впродовж 13 хвилин. Він є військовим і у ніч з 12.02.2026 року на 13.02.2026 року виходив з території ведення бойових дій, вихід супроводжувався атаками дронів. Тому він був змушений вжити ліки. Але, виконуючи наказ, він був змушений сісти за кермо. Він дійсно відмовився від запропонованого “Драгеру” та від медичного догляду у медзакладу, оскільки вживав медичний препарат «Корвалол» як ліки, а тому і “Драгер” і медичний догляд у медзакладі однозначно встановлять якусь кількість перевищення проміле, і заради економії часу, у зв`язку з тим що йому потрібно було як найшвидше з`явитися у частині. Просив закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях події адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки поспішав. До цього вживав «Корвалол» і сів за кермо у зв`язку зі службовою необхідністю.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що він є командиром ОСОБА_1 . Про події 13 лютого за участю ОСОБА_1 він дізнався пізніше, проте пояснив, що 12.02.2026 р. вночі вони вийшли з зони бойових дій. Також додав, що ОСОБА_1 має проблеми зі здоров`ям.

Суд, вислухавши ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року «Про Правила дорожнього руху», на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 590078 від 13.02.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- копією п останови серії ЕНА № 6657597 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;

- актом огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОКНЛ» від 13.02.2026, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду;

- зобов`язанням ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом;

- довідкою інспектора САП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області від 14.02.2026 р. , відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія;

- інформацією про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;

- копією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 ;

- відеозаписом, який міститься в матеріалах справи, на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, де він також пояснив, що за годину до цього вживав корвалол.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими.

Наданий суду відеозапис є безперервним та в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, а обставини, які на ньому відображені, зафіксовані послідовно та узгоджуються з матеріалами справи. Проведення відеофіксації проводилась відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а тому відеозапис є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Із зазначеного відеозапису вбачається, що працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я в зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння, які були оголошені поліцейським під відеозапис. Після цього ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, пояснивши, що вживав медичний препарат «Корвалол». При цьому суд зауважує, що причина відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння не впливає на встановлені судом обставини.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Обставини, які б спростовували досліджені судом докази вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище адміністративного правопорушення, суду не представлено і під час розгляду справи не встановлені.

Доводи ОСОБА_1 про те, що у нього були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, оскільки ознаки сп`яніння виявляються безпосередньо поліцейським при спілкуванні з водієм, що є підставою для обов`язку водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд.

Оцінюючи показання свідка, суд зазначає, що вони не спростовують встановлені судом під час розгляду справи обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в зв`язку з виявленими у нього ознаками сп`яніння відмовився від проходження такого огляду.

Згідно наданої суду ОСОБА_1 копії довідки КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР від 04.02.2026 р. ОСОБА_1 обстежено амбулаторно. Стан після гіпертонічного кризу (03.02.2026 р.) ПТСР. Рекомендовано заспокійливі та спазмолітичні засоби уповільненої дії.

Разом з тим, дана довідка також не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Більш того, п. 2.9.а ПДР України заборонено водієві керувати транспортним засобом у стані перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доказів того, що ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, а саме те, що дані, які б з негативного боку його характеризували, суду не надані, враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, суд дійшов висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, саме ця міра покарання буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КУпАП України, Законом України «Про судовий збір, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. (Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 12.05.2026 р.

Суддя О.М. Якішина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua