Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №569/10465/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10465/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп – _________________, за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №752139 від 17.04.2026, 12 квітня 2026 року близько 15 год 21 хв. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого брата ОСОБА_2 , а саме нецензурно лаявся, шарпав за одяг, внаслідок чого у потерпілого з`явився страх.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки постійні конфлікти виникають з ініціативи брата ОСОБА_2 .

Суддя, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту статті 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об» активно з» ясувати всі обставини справи. Встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне. Постанова судді згідно із ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх та незаперечних доказах.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною першою статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, передбачає відповідальність за Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Згідно з ст. 1 Закону України від 07.12.2017 №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство визначається як форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування. Інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ст. 173-2 КУпАП факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, окрім заяви ОСОБА_2 , його пояснень від 12.04.2026 року, відсутні будь-які інші докази вчинення вказаного адмінправопорушення ОСОБА_1 .

Окрім того, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, будь-яких пояснень свідків, які могли б підтвердити отримання потерпілим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а також будь-яких інших обставин, що підтверджують показання потерпілої матеріали справи також не містять.

Згідно рапорту дізнавача СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Д. Мазур вбачається, що в ході опрацювання матеріалів встановлено, що між ОСОБА_2 та його братом ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, який у подальшому переріс у штовханину. Також під час додаткового з`ясування обставин події ОСОБА_2 підтвердив факт самостійного отримання ним тілесних ушкоджень.

Таким чином, отримані ОСОБА_2 тілесні ушкодження є наслідком його власних дій та необережного поводження з ножем.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №752139 від 17.04.2026 року не відображено усіх елементів об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає існування такої обов`язкової ознаки як можливого чи фактичного настання фізичної чи психологічної шкоди, що була чи могла бути завдана потерпілому, а це унеможливлює його використання як доказу по справі у відповідності вимог ст. 256 КУпАП.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який, в свою чергу, є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто, даний протокол про адміністративне правопорушення повинен був бути складений не пізніше двадцять чотирьох годин після винесення постанови про закриття кримінального правопорушення.

Натомість, протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №752139 складений 17.04.2026 року, а датою вчинення правопорушення є 12.04.2026.

Таким чином, протокол складено з порушенням строку визначеного ч. 2 ст. 254 КУпАП. Будь які підстави, що дозволяють складення протоколу поза цим терміном у даному випадку відсутні.

За загальним правилом доказ визнається не допустимим, якщо він отриманий з порушенням порядку встановленому законом, а тому не може бути використаний судом при ухваленні рішення.

Згідно статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Виходячи із вищезазначеного, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя –