Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №536/2966/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2966/25

Провадження № 2/536/434/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді – Баранської Ж.О., за участі секретаря судового засідання – Волошиної А.В., розглянувши у приміщенні суду в місті Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1111-7431 від 11 листопада 2022 року у розмірі 47 591, 00 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 11 листопада 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1111-7431, відповідно до умов укладеного договору, позичальнику надано грошові кошти у розмірі 4800 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідачка як позичальник, зобов`язалась повернути грошові кошти не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити проценти за користування кредитом. Також відповідно до умов договору, базовий період складає 17 календарних днів, нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення за стандартною процентною ставкою 3 % за кожен день користування. Строк, на який надано кредит становить 300 календарних днів; дата повернення кредиту – 07.09.2023 року. Кредитором виконано своє зобов`язання за кредитним договором та надано у власність позичальника грошові кошти в сумі 4800 грн. У свою чергу позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 4800 грн. та по відсоткам 42 972, 00 грн.

26.12.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи проводити у його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням, а також шляхом публікації оголошення на веб-сайті Кременчуцького районного суду Полтавської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Проте відповідач не повідомила причини неявки, не зверталася із заявою про відкладення розгляду справи до суду.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст.280 ЦПК України та враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 11 листопада 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1111-7431, який підписано позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А539 та за умовами якого відповідачці було відкрито кредитором невідновлювану кредитну лінію шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня першого Базового періоду строку кредитування. Сума кредиту становить 4800, 00 грн.

Пунктами 4.4, 4.5 Договору передбачено, що базой період складає 17 календарних днів, сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду.

Відповідно до пункту 4.6 Договору стандартна процентна ставка становить 3, 00 % за кожен день користування кредитом.

Згідно пункту 4.8 Договору строк кредитування – 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту – 07.09.2023 року.

Отже, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 , яка надана АТ КБ «Приватбанк» за період з 11.11.2022 року по 11.11.2022 року, на картку відповідачки перераховано грошові кошти в сумі 4 800 грн. – 11 листопада 2022 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським Кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису, накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними за та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Судом встановлено, що кредитор надав кредитні кошти відповідачу, якими останній користувався, однак борг не погасив, що вбачається із детального розрахунку заборгованості, що наданий ТОВ «Новий Колектор», у якому відображено усі операції за кредитом ОСОБА_1 у тому числі, відсоткова ставка, сума нарахованих відсотків, відомості про заборгованість по тілу кредиту, період нарахування.

Отже, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

26 грудня 2024 року між ТОВ «Новий Колектор» (Новий кредитор) та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (Первісний кредитор) укладено договір факторингу № УКФ-231224-2, відповідно до якого Первісний кредитор передав Новому кредитору свої права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набув права вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та передав Первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, у ньому за порядковим номером 1120 міститься запис про заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 1111-7431 від 11.11.2022 року в сумі 47 592, 00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Судом достовірно встановлено факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 свого зобов`язання щодо повернення первісному кредитору суми кредиту в розмірі 4800, 00 грн., а також нарахованих відсотків в межах погодженого строку кредитування в сумі 42 792, 00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог ТОВ «Новий Колектор» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого такі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги задовольняються повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору, яка сплачена при подачі позову до суду.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 1111-7431 від 11 листопада 2022 року в сумі 47 592, 00 грн., яка складається із тіла кредиту в розмірі 4800, 00 грн. та нарахованих відсотків в сумі 42 792, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, юридична адреса: 01133, м.Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601.

Відповідач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська