Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №533/240/26 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/240/26

Провадження № 2/533/283/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання – Заворотної К.Ю.,

позивачки – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, у якій просила суд:

- стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

- стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 07 травня 2026 року (а.с. 16-17).

13.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 23-24).

Справу розглянуто у судовому засіданні 07.05.2026 за участю позивачки та відповідача. 07.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Ухвалення та проголошення рішення суду відкладено до 11.05.2026 до 13.00 години.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 1-4)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2024 року.

Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачкою.

Позивачка зазначала, що шлюб з відповідачем не розірвано, але разом з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку нею було подано позовну заяву про розірвання шлюбу до Козельщинського районного суду Полтавської області. Їх шлюбні відносини не склалися і наразі сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть і шлюбні відносини не підтримують.

Позивачка здійснює догляд за сином до досягнення ним трирічного віку, отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини, яка не забезпечує їх з сином належного утримання.

За ствердженням позивачки, усі обов`язки щодо утримання та виховання сина вона несе самостійно. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Дитина росте, потребує відповідного харчування, одягу, тощо.

Відповідач добровільно належної матеріальної допомоги на утримання сина та на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку не надає. Відповідач є молодим, працездатним, інших осіб на його утриманні не має, за станом здоров`я та матеріальним становищем спроможний сплачувати аліменти на утримання їх спільного сина та на утримання дружини до досягнення сином трирічного віку.

Відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов`язку утримувати свою дитину, зокрема: відмовляється добровільно надавати кошти на її утримання, а саме: придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів, тощо.

При нормативному обґрунтуванні позовних вимог позивачка посилались на статтю 51 Конституції України, статті 75, 80, 84, 141, 180, 181, 182 Сімейного кодексу України та статті 175 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Підтвердила, що відповідач самостійно сплатив шляхом перерахування коштів на її картку аліменти за березень 2026 року у сумі 6000,00 грн та факт зарахування її банківський рахунок коштів у рахунок сплати аліментів за квітень 2026 року у сумі 6788,00 грн. Щодо інших сум, які раніше надходили на її банківську картку, заперечувала те, що це є аліменти, пояснювала, що це мати відповідача перераховувала кошти у якості подарунків на свята та день народження.

Позиція відповідача (а.с.23-24)

Відповідач частково погодився з позовними вимогами. У відзиві на позовну заяву заперечував проти вимоги про стягнення з нього аліментів на дитину до досягнення сином повноліття. Щодо стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку - покладався на розсуд суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що зі січня 2026 року він щомісячно сплачує дружині шляхом перерахування на її карту грошові кошти на утримання сина ОСОБА_4 . Окрім цього протягом останнього року, щомісячно, мати відповідача - ОСОБА_5 постійно перераховує на картковий рахунок ОСОБА_6 грошові кошти на дитину.

Відповідач працює в локомотивному депо міста Кременчук та отримує постійний дохід. 24.03.2026 він подав письмову заяву на ім`я заступника керівника Кременчуцького локомотивного депо про утримання 25 % з його заробітної плати на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття, починаючи з квітня 2026 року.

Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з нього аліментів на утримання сина.

Також відповідач просив суд викликати у судове засідання та допитати у якості свідка ОСОБА_5 . У судовому засіданні відповідач клопотання про виклик свідка не підтримав, у зв`язку з чим таке клопотання протокольною ухвалою суду від 07.05.2026 залишено без розгляду.

При нормативному обґрунтуванні відзиву на позовну заяву відповідач посилався на статтю 187 Сімейного кодексу України.

У судовому засіданні відповідач плутався зі своєю позицією. Спочатку не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання сина, але заперечував проти стягнення аліментів на утримання позивачки. Після оголошеної судом перерви змінив свою позицію та підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву. Заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання сина, так як він сплачує аліменти добровільно, але не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання позивачки.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

14 червня 2024 року між позивачкою ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб у Департаменті «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 92, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 14 червня 2024 року серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Позивачка та відповідач є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15 серпня 2024 року (а.с. 10).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 06.03.2026 місце проживання позивачки ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстрований син – ОСОБА_3 (а.с. 11).

З довідки про отримання доходів від 05.03.2026 вбачається, що позивачка за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року отримала загальний дохід у сумі 5160,00 грн з цільовим призначенням «допомога при народженні дитини» (а.с.12). Сума щомісячної допомоги становить 860,00 грн.

Відповідно до відповіді від 27.04.2026 № 2658814, отриманої на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_1 за період зі січня 2026 року по лютий 2026 року отримала дохід на загальну суму 5830,00 грн, який складався зі заробітної плати та соціальних виплат (а.с. 46).

З копій квитанцій, наданих відповідачем, вбачається, що 08.03.2025 на картку ОСОБА_8 перераховано 502,51 грн (а.с. 25), 15.06.2025 – 603,02 грн (а.с. 26); 14.08.2025 – 402,01 грн (а.с. 27); 28.08.2025 – 402,01 грн (а.с. 28); 10.09.2025 – 1507,54 грн (а.с. 29); 13.09.2025 – 402,01 грн (а.с. 30); 19.09.2025 – 402,01 грн (а.с 31); 05.11.2025 – 502,51 грн (а.с. 32); 12.11.2025 – 502,51 грн (а.с. 33); 17.12.2025 – 502,51 грн (а.с. 34); 05.01.2026 – 603,02 грн (а.с. 35); 14.01.2026 – 400,00 грн (а.с. 36).

У судовому засіданні сторони визнали, що ці суми грошових коштів надходили на картку позивачки від матері відповідача у той період, коли сторони ще проживали разом і шлюбні відносини між ними не були припинені.

Копію платіжної інструкції від 21.01.2026 на суму 300,00 грн з призначенням платежу «оплата за мобільний зв`язок» відповідач просив суд не брати до уваги (а.с. 37).

07.02.2026 відповідачем ОСОБА_2 перераховано на рахунок позивачки ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5025,13 грн з призначенням платежу «переказ власних коштів», що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с. 38). У судовому засіданні відповідач стверджував, що ці кошти були перераховані ним на утримання дитини. Позивачка це визнала.

Відповідно до копії платіжної інструкції (а.с. 39) 23.02.2026 відповідачем ОСОБА_2 перераховано на рахунок позивачки ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 402,01 грн з призначенням платежу «переказ власних коштів».

27.02.2026 на картку позивачки зараховано кошти у сумі 432,16 грн (а.с. 40). Сторони у судовому засіданні підтвердили, що це були кошти, перераховані матір`ю відповідача.

Відповідно до копії платіжної інструкції (а.с. 41) 06.03.2026 відповідачем ОСОБА_2 перераховано на рахунок позивачки ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6030,15 грн з призначенням платежу «переказ власних коштів». У судовому засіданні відповідач стверджував, що ці кошти були перераховані ним на утримання дитини. Позивачка це визнала.

Також у судовому засіданні відповідач пояснив, а позивачка визнала, що 06.05.2026 на її рахунок було зараховано кошти у сумі 6788,00 грн у якості аліментів, що утримані зі заробітної плати відповідача його працедавцем.

Відповідно до відповіді від 27.04.2026 № 2658829, отриманої на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по січень 2026 року нараховано дохід (заробітну плату) у загальній сумі 567240,02, у тому числі заробітну плату за березень 36492,16 грн, з якої перераховано податки на суму 6568,59 грн (а.с. 47-48).

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 07.05.2026 шлюб, зареєстрований 14 червня 2024 року у Департаменті «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис № 92, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розірвано (а.с. 49-50). Рішення не набрало законної сили.

Застосовані судом норми права

Конституція України

Стаття 51.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Закону України «Про охорону дитинства»

Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейний кодекс України

Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання

1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя

1. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя

1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду

1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

3. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини

2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

4. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

6. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 141. Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Стаття 180. Обов`язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину

1. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини

1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

5. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Стаття 187. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника або одержувача аліментів

1. Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Така заява може бути ним відкликана.

2. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

3. На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

4. Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу.

На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, та в строки, визначені частиною другою цієї статті, і перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві.

Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину

1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

2. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину

1. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Цивільний процесуальний кодекс України

Стаття 430. Негайне виконання судових рішень

1. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стаття 76. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 77. Належність доказів

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 79. Достовірність доказів

1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80. Достатність доказів

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 82. Підстави звільнення від доказування

1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Стаття 83. Подання доказів

1. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачкою. Відповідачем такий факт не оспорювався.

Щодо стягнення аліментів на утриманні дитини суд висновує таке.

Позивачка ОСОБА_1 просила стягувати на її користь на утримання дитини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Тобто позивачка просила стягувати з відповідача фактично мінімальний розмір аліментів (одна чверть заробітку (доходу),) на який вона б мала право розраховувати на підставі ч. 5 ст. 183 СК України, у разі видачі судового наказу.

Визначений позивачкою розмір аліментів на утримання дитини не суперечить положенням статей 182, 183 СК України. Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що інші особи (окрім малолітнього сина), яких він мав би утримувати, відсутні. Відповідач є працевлаштованим та отримує стабільний дохід у виді заробітної плати у Філії «Локомотивна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується отриманою судом інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (а.с. 47-48). Про проблеми зі здоров`ям суд не повідомляв.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у цій частині, посилаючись на те, що він у порядку, визначеному п. 1 ч. 1 ст. 187 СК України добровільно подав заяву за місцем роботи про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати і, починаючи з квітня 2026 року з його заробітної плати працедавець почав здійснювати відрахування на користь позивачки. Копію заяви зі зазначенням розміру і строку відрахувань відповідач суду не надав, однак позивачка підтвердила той факт, що 06.05.2026 на її рахунок було зараховано аліменти за квітень 2026 року у сумі 6788,00 грн.

Отже, заперечуючи проти стягнення аліментів на дитину, відповідач не заперечує проти наявності підстав для стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини. Однак, не погоджується зі способом такого стягнення – на підставі рішення суду, стверджуючи, що його заяви за місцем роботи достатньо. Позивачка ж наполягала на тому, що аліменти мають стягуватися на підставі рішення суду, бо відповідач може будь-коли відкликати свою заяву або змінити розмір відрахувань.

Оцінюючи ці аргументи відповідача суд зазначає, що відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника аліментів врегульовано статтею 187 Сімейного кодексу України.

Вказаною статтею визначено, що один із батьків може подати заяву за місцем роботи про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана.

З наведеного вбачається, що добровільне відрахування аліментів за заявою платника аліментів є правом платника аліментів. Платник аліментів у будь-який час може відкликати свою заяву або ж змінити розмір відрахувань, у тому числі зменшити такий розмір.

Відповідач не надав доказів подання такої заяви, який саме розмір відрахувань у ній зазначив та на який строк просив здійснювати такі відрахування добровільно – належними та достатніми доказами не довів.

Суд звертає увагу, що такий спосіб утримання малолітнього сина був обраний відповідачем самостійно без домовленості з позивачкою, яка бажає отримувати аліменти на підставі виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду.

Посилання відповідача на те, що він добровільно сплачує аліменти на утримання дитини, не спростовують наявність між сторонами спору та не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що сторони добровільно домовились щодо порядку сплати та розміру аліментів у порядку, визначеному ч. 2 ст. 181 чи ст. 189 Сімейного кодексу України.

При цьому факт добровільного перерахування відповідачем коштів після звернення позивачкою до суду (у березні та квітні 2026 року) не свідчить про виконання ним свого обов`язку по сплаті аліментів на постійній регулярній основі. Ця обставина не звільняє відповідача як батька від обов`язку утримувати дитину. Право стягувача аліментів відповідно до норм сімейного законодавства на подання позову про стягнення аліментів не залежить від добровільної сплати коштів платником аліментів, таке право стягувача не втрачається.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, яку саме частку від його доходу за квітень 2026 року складають здійсненні відрахування.

Щодо аліментів, сплачених за березень 2026 року добровільно, то з матеріалів справи вбачається, що у березні 2026 року відповідачу було нараховано заробітну плату у розмірі 36492,16 грн, утримано податків – 6568, 59 грн, відповідно, чистий дохід становив – 29923,57 грн. Одна чверть від отриманого відповідачем доходу буде складати 7480,89 грн. Добровільно ж відповідачем перераховано на банківську картку позивачки 6030,15 грн, що є менше частки від отриманого ним доходу. Наведене додатково свідчить про те, що спір між подружжям щодо аліментів на утримання дитини існує і він має бути вирішений судом.

Звернення до суду з даним позовом свідчить про фактичну незгоду позивачки з визначеним відповідачем розміром аліментів на утримання дитини, які відповідач сплачує добровільно та які може припинити сплачувати у будь-який момент.

З врахуванням викладеного, суд уважає, що подання позову про стягнення аліментів є правом позивачки, яке забезпечує захист від можливих зловживань та маніпуляцій зі сплатою аліментів на регулярній основі, а також забезпечує стабільність правовідносин між сторонами та захищеність прав дитини на належне матеріальне забезпечення зі сторони батька, який не проживає з дитиною.

Добровільне надання коштів відповідачем дитині не є перешкодою для стягнення аліментів у судовому порядку.

Подібні висновки зробив Полтавський апеляційний суд у справі № 554/4450/23 (постанова від 12 червня 2024 року).

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд ураховує матеріальне становище позивачки, відповідача та дитини, те, що відповідач має постійне місце роботи, є працездатним, не має на утриманні інших осіб, розмір аліментів, пред`явлений до стягнення (1/4), не оспорював. Ураховуючи потреби дитини даного віку, а також те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (як просила позивачка) до досягнення дитиною повнолітня.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 16.03.2026.

Разом з цим суд уважає, що сплачені відповідачем добровільно аліменти у розмірі 6030,15 грн (за березень 2026 року) та 6788,00 грн (за квітень 2026 року) підлягають врахуванню на стадії виконання судового рішення про стягнення аліментів. Цільове призначення цих коштів саме як аліментів на утримання дитини у судовому засіданні позивачка визнала, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України бере їх до уваги.

Квитанції про перерахування грошових коштів на банківську картку позивачки за період з 08.03.2025 по 15.01.2026 суд не бере до уваги, оскільки такі кошти перераховувалися, як пояснили самі сторони спору, у період їх спільного проживання, бабусею (матір`ю відповідача), а не відповідачем, та такі виплати були присвячені привітанням дитини та позивачки на свята.

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років

Позивачка просила суд стягувати на її користь аліменти у розмірі 1/6 частки від доходу відповідача щомісяця до досягнення дитиною трьох років.

Таке право позивачки ґрунтується на положеннях ч. 2, 4, 6 ст. 84, ч. 1 ст. 80 СК України.

Судом встановлено, що спільна дитина позивачки та відповідача не досягла трьохрічного віку; дитина проживає разом з позивачкою (матір`ю); відповідач може надавати матеріальну допомогу. Отже позивачка має право на утримання від відповідача і таке її право не залежить від розірвання шлюбу.

Відповідач у цій частині позовні вимоги не заперечував та при вирішенні спору у цій частині цілком покладався на розсуд суду.

Доказів неможливості надавати матеріальну допомогу у заявленому позивачкою розмірі, а також доказів на підтвердження неналежного стану здоров`я та недостатнього матеріального становища, наявність у відповідача інших дітей, непрацездатних батьків тощо відповідач суду не надав.

Отже, суд висновує, що вимоги позивачки про стягнення зі відповідача аліментів у розмірі 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу) відповідача на її утримання до досягнення трирічного віку дитиною підлягають задоволенню, оскільки заявлені позовні вимоги не суперечать положенням наведених вище норм закону та відповідач не заперечував доводи позивачки.

На підставі ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються судом від дня подання позовної заяви, тобто з 16.03.2026.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат

Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача у дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100%) підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн, виходячи з мінімального розміру судового збору, встановленого законом станом на день подання позовної заяви за розгляд судом двох майнових вимог.

Такий висновок щодо порядку розподілу судових витрат у справі про стягнення аліментів зробив Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 757/16035/15-ц.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 12, 14, 19, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355, 430 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням фактично сплачених ОСОБА_2 аліментів за березень 2026 року у сумі 6030 гривень 15 копійок та за квітень 2026 року у сумі 6788,00 гривень.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – допустити до негайного виконання.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення трирічного віку дитиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 16 березня 2026 року.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання до досягнення трирічного віку дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - допустити до негайного виконання.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; тел.: НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживаня: АДРЕСА_4 ; адреса для листування: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; тел.: НОМЕР_6 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 11.05.2026.

Суддя В.П. Козир