Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №525/18/26 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/18/26

Провадження № 1-кп/525/58/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2025 за №12025170550001171 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Остап`є Великобагачанського району Полтавської області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні маючого малолітню дитину, працюючого приймальником товарів ФОП ОСОБА_6 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

у с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє донині.

Відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, яку відповідно продовжено по теперішній час.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним на особливий період, у встановленому законом порядку 10.11.2025 пройшов медичний огляд та згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-1110-1302-2465-7 від 10.11.2025 придатний до військової служби на підставі Наказу Міністерства оборони №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

10 листопада 2025 року на виконання Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов`язаному ОСОБА_5 запропоновано отримати повістку з визначеним терміном прибуття на 10.11.2025 о 18 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для відбуття на проходження військової служби за мобілізацією. ОСОБА_5 від отримання повістки відмовився, про що був складений акт про відмову від отримання повістки на відправку.

Військовозобов`язаний ОСОБА_5 , всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. 10 ст. 1, ст. 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальної мобілізації» (строк мобілізації неодноразово продовжувався і діє до цього часу), п. 1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016, з метою ухилення від призову за мобілізацією в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, будучи належним чином попередженим про дату та час прибуття, придатним за станом здоров`я, для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, достовірно знаючи про свій обов`язок щодо призову за мобілізацією та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відмовився від отримання повістки, та відповідно 10.11.2025 не з`явився без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відбуття для проходження військової служби за мобілізацією, про причини неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив, ухилившись таким чином від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєному визнав повністю, щиро розраявся, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, підтвердив усі обставини скоєння кримінального правопорушення. Пояснив, що у його дружини стався нервовий зрив, приїхали медики, поліція, дружина поїхала до лікарні та через деякий час повернулася додому. Удома ситуація погіршилась, дружині стало гірше, до них знову приїхали поліцейські та медики. Дружину забрали до лікарні, а йому поліцейські запропонували проїхати до РТЦК та СП. Він погодився. У той же день він пройшов ВЛК, від отримання бойової повістки відмовився та не з`явився до РТЦК та СП для відправки для проходження військової служби. Він не з`явився до РТЦК та СП через те, що йому не було з ким залишити малолітню дитину, 2018 року народження, дружина перебувала на лікуванні. Дитина була у сусідів, а потім з його матір`ю, яка приїхала у той самий вечір. Після виписки з лікарні дружина стала на облік до лікаря - психіатра, їй встановили ІІІ групу інвалідності терміном на 1 рік. Він отримав відстрочку від мобілізації, відстрочка пов`язана з установленням дружині групи інвалідності. Просив закрити кримінальне провадження.

Захисник адвокат ОСОБА_4 вважав, що наявні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється:

-витягом з ЄРДР щодо кримінального провадження №12025170550001171 від 20.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України ( а.с. 69);

-повідомленням про кримінальне правопорушення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.11.2025 ОСОБА_7 ( а.с. 70);

-рапортом офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ОСОБА_8 від 10.11.2025 по факту ухилення військовозобов`язаного ОСОБА_5 від призову під час мобілізації ( а.с. 71);

-виписками з медичних карток стаціонарного хворого №2771, №1561, №21 ОСОБА_5 , який знаходився на стаціонарному лікуванні з 01.10.2025 по 13.10.2025; з 02.06.2025 по 13.06.2025 та з 26.05.2025 по 03.06.2025 ( а.с. 77, 80-81, 83);

-актом дослідження стану здоров`я №35 ОСОБА_5 ( а.с. 78);

-висновком лікаря терапевта №35 щодо ОСОБА_5 , згідно якого останній придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики ( а.с. 79);

-усвідомленою згодою особи на проведення психіатричного огляду ОСОБА_5 ( а.с. 84);

-карткою №5462153 обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_5 , згідно якої останній визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення охорони ( а.с. 74-75);

-довідкою військово-лікарської комісії №2025-1110-1302-2465-7 від 10.11.2025 відповідно до якої ОСОБА_5 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення охорони ( а.с. 76);

-повісткою на відправку №86 з розпискою на ім`я ОСОБА_5 , згідно якої наказано останньому з`явитися о 18 годині 10.11.2025 за адресою: вул. Каштанова, 3, селище Велика Багачка ( а.с. 73);

-актом про відмову від отримання повістки на відправку від 10.11.2025 складеного представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого ОСОБА_5 відмовився від отримання повістки на відправку, а саме про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 18 год. 00 хв. 10.11.2025 ( а.с. 85);

-розпискою ОСОБА_5 про попередження його про кримінальну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, який відмовився від мобілізації у зв`язку з сімейними обставинами: захворюванням дружини ( а.с. 86);

-попередженням про кримінальну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке підписане ОСОБА_5 10.11.2025 ( а.с. 87);

-протоколом огляду від 15.12.2025 документів ( а.с. 88);

-постановою старшого слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 15.12.2025 про визнання речовими доказами, якою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні: повідомлення про кримінальне правопорушення на 1 арк., рапорт офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ОСОБА_9 від 10.11.2025 на 1 арк., ксерокопію паспорту ОСОБА_5 на 1 арк., повістку на відправку №86 видану 10.11.2025 на ім`я ОСОБА_5 на 1 арк., картку №5462153 обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 на 2 арк., довідку військово-лікарської комісії №2025-1110-1302-2465-7 від 10.11.2025 на 1 арк., виписку з медичної картки стаціонарного хворого №2771 на ОСОБА_5 на 1 арк., акт №35 дослідження здоров`я ОСОБА_5 на 1 арк., висновок лікаря №35 відносно ОСОБА_5 на 1 арк., виписку із медичної карти стаціонарного хворого №1561 відносно ОСОБА_5 на 2 арк., консультативний висновок відносно ОСОБА_5 на 1 арк., виписку №21 із медичної карти амбулаторного хворого відносно ОСОБА_5 на 2 арк., акт про відмову від отримання повістки на відправку на 2 арк., попередження про порушення законодавства України про оборону на 1 арк., довідку КНП «Великобагачанська ЦЛ» за вих. №1412 від 10.11.2025 на 1 арк., протокол №395 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_5 на 1 арк., наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №736 від 02.11.2024 на 3 арк., витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №264 від 20.09.2024 на 1 арк., посвідчення офіцера ЗСУ серії НОМЕР_1 на 2 арк., службове посвідчення ОСОБА_10 на 1 арк., функціональні обов`язки офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 на 4 арк. ( а.с. 89-90);

Судом також були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 та матеріали досудової доповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд, заслухавши покази обвинуваченого ОСОБА_5 , вивчивши письмові докази надані сторонами кримінального провадження, приходить до переконання, що своїми умисними та протиправними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, його дії вірно кваліфіковані за цією статтею Кримінального кодексу України

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ст. 65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд, керуючись вимогами ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно положень ст. 12 КК України, є нетяжким злочином; особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має дружину, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи ( дата повторного оцінювання 18.12.2026), має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце роботи, характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, щиро розкаявся у скоєному, усвідомив протиправність своїх дій, добровільно надав благодійну допомогу на підтримку Збройних Сил України.

Судом також ураховується, що відмова від захисту Батьківщини свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину, що може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Сторона захисту просила звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закрити кримінальне провадження.

Частина 3 ст. 288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У цьому контексті суд приймає до уваги роз`яснення, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, згідно яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №157/1091/22 (провадження №51-3787 км 22), відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв`язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.

Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв`язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.

Суд вважає, що наявність у ОСОБА_5 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не може в даному випадку бути визнано змінами умов життєдіяльності обвинуваченого у розумінні ст. 48 КК України, оскільки така обставина не існувала на момент вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та не стала для нього стримуючим фактором, який спонукав би його не вчиняти кримінальне правопорушення.

За матеріалами кримінального провадження, кримінальне правопорушення ОСОБА_5 було вчинено 10.11.2025, 22.12.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, за результатами досудового розслідування. Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_5 отримав на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» лише 23.12.2025, тобто на момент вчинення правопорушення обвинувачений не мав відстрочки, а отримав її лише після повідомлення про підозру. Крім того, група інвалідності ОСОБА_11 , що надало право обвинуваченому на відстрочку від мобілізації, була встановлена уже після вчинення кримінального правопорушення останнім.

Суд вважає, що отримання ОСОБА_5 у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не співвідноситься з вимогами ст. 48 КК України.

Згідно ухвали суду від 03.03.2026 судом відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025170550001171 від 20.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України ( а.с. 55-56).

Нових доводів, які не були оцінені судом під час постановлення ухвали суду від 03.03.2026 стороною захисту суду не надано.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 69 КК України судом не установлено.

Таким чином, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому, згідно положень ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ураховуючи обставини справи, особу винного, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, матеріали досудової доповіді, згідно якої орган пробації вважав, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, ураховуючи наявність на день ухвалення рішення у справі у обвинуваченого ОСОБА_5 відстрочки від мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався, клопотань про його обрання заявлено не було.

Суд вирішує долю речових доказів, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувати.

Речові докази по справі: повідомлення про кримінальне правопорушення на 1 арк., рапорт офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ОСОБА_9 від 10.11.2025 на 1 арк., ксерокопію паспорту ОСОБА_5 на 1 арк., повістку на відправку №86 видану 10.11.2025 на ОСОБА_5 на 1 арк., картку №5462153 обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 на 2 арк., довідку військово-лікарської комісії №2025-1110-1302-2465-7 від 10.11.2025 на 1 арк., виписку із медичної картки стаціонарного хворого №2771 на ОСОБА_5 на 1 арк., акт №35 дослідження здоров`я ОСОБА_5 на 1 арк., висновок лікаря №35 відносно ОСОБА_5 на 1 арк., виписку із медичної карти стаціонарного хворого №1561 відносно ОСОБА_5 на 2 арк., консультативний висновок відносно ОСОБА_5 на 1 арк., виписку №21 із медичної карти амбулаторного хворого відносно ОСОБА_5 на 2 арк., акт про відмову від отримання повістки на відправку на 2 арк., попередження за порушення законодавства України про оборону на 1 арк., довідку КНП «Великобагачанська ЦЛ» з вих. №1412 від 10.11.2025 на 1 арк., протокол №395 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_5 на 1 арк., наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №736 від 02.11.2024 на 3 арк., витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №264 від 20.09.2024 на 1 арк., посвідчення офіцера ЗСУ серії НОМЕР_1 на 2 арк., службове посвідчення ОСОБА_10 на 1 арк., функціональні обов`язки офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 на 4 арк., які зберігаються у матеріалах кримінального провадження №12025170550001171 від 20.11.2025 ( справа №525/18/26), після набрання вироком законної сили, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційних скарг.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1