Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №370/193/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. Справа №370/193/26

Провадження № 2/370/110/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., розглянувши у приміщенні суду в селищі Макарів Київської області, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними матеріалами справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач) в особі представника, адвоката Лук`яненко Г.О., звернулася до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідачка) про розірвання шлюбу, в якому вказала, що 08.09.2023 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, зареєстрований Макарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління МЮУ (м. Київ), актовий запис №151. На протязі останнього року сімейне життя між сторонами припинилося, подружжя втратили інтерес один до одного, втрачені всі фізичні та духовні зв`язки, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. На момент звернення ведення між подружжям спільного господарства та сумісне проживання припинено, та за глибоким переконанням позивача, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини і жити однією сім`єю немає. Оскільки подальше спільне життя є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а примирення між подружжям неможливе, тому позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Тож, позивач просить суд: розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, який зареєстрований Макарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління МЮУ (м. Київ), актовий запис №151.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 16.02.2026 року (а.с.24) позовну заяву ОСОБА_1 , після усунення недоліків за ухвалою суду від 30.01.2026 року (а.с.15-16), прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Копія ухвали суду від 16.02.2026 року, яка була надіслана відповідачці на адресу реєстрації (а.с.25, 14), відповідачка не отримала, поштове відправлення №R067115956350 повернулося до суду без вручення з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується трекінгом поштового відправлення (а.с.27-28), та відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України із урахуванням вимог п.99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, вважається належним повідомленням особи про час та місце розгляду справи у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, тобто 24.03.2026 року.

Відповідно у встановлений судом строк відповідач на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав, у зв`язку із чим суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що 08.09.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Макарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб, актовий запис №151; прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_4 » та дружини « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.09.2023 року (а.с.23).

Як вказав позивач, а відповідачка не скористалася своїм правом заперечити проти цього, що на протязі останнього року сімейне життя між ними припинилося, подружжя втратили інтерес один до одного, втрачені всі фізичні та духовні зв`язки, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. На момент звернення ведення між подружжям спільного господарства та сумісне проживання припинено, та за глибоким переконанням позивача, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини і жити однією сім`єю немає. Подальше спільне життя є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а примирення між подружжям неможливе.

Між сторонами склались правовідносини, які регулюються СК України.

Так, статтями 104, 110, 112 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».

Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №605/434/18, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що неможливо в подальшому зберегти їх сім`ю, шлюб сторін досить тривалий час носить формальний характер, подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам кожного та порушує засади добровільності шлюбу, тому повинен бути розірваний.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, підстав для звільнення відповідачки від стягнення судового збору судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у розмірі 1064,96 грн (а.с.1).

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який зареєстрований 08.09.2023 року Макарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №151.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2026 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Косенко